ZoltanAlmashi

Ми продовжуємо розповідати про те, як мистецтво змінює людину. В цьому випуску рубрики «П’ять про п’ять» Золтан Алмаши разом із іншими композиторами назвав п’ять ключових моментів світу музики, які визначили його творче становлення.

Золтан Алмаші
український композитор, віолончеліст. Артист ансамблів «Київська камерата» та «Нова музика в Україні». Грав в ансамблі сучасної музики  «Рікошет», «Нострі темпорис». Учасник стипендіальної програми Gaude Polonia (2008), лауреат премій им. Л.Ревуцького (2003) и Б. Лятошинського (2012).
1 . Сергій Прокоф’єв , балет » Ромео і Джульєтта » .
Це, фактично, перше в житті моє усвідомлене глибоке музичне враження. Справа в тім, що я практично ріс у Львівському оперному театрі. Тато працював першою скрипкою в оркестрі, і брав мене з собою на репетиції дуже часто, а також я дивився всі спектаклі, які йшли в театрі. Дивився їх не без захоплення, але найбільше любив ті опери та балети, де було багато батальних сцен)) Музику я сприймав, але не те щоб особливо концентрував на ній свою увагу . І раптом, десь приблизно у віці 7 років, мене раптом пройняла і потрясла САМЕ МУЗИКА, у балеті Сергія Прокоф’єва!! Що, начебто, і дивно, бо ж музика все-таки порівняно сучасна (живий же міф, що музика 20-го століття сприймається важче, ніж музика попередніх епох)
2. Пори року » Антоніо Вівальді
Якось я у підлітковому віці досить сильно захворів, а на це наклалась емоційна депресія. Вивела мене з цього стану платівка з твором «Пори року» Антоніо Вівальді. Після прослуховування цього твору ніби почався новий відлік у моєму житті .
3. «Концерт для скрипки з оркестром» Ян Сібеліус
Мені було років 16, я відпочивав у Литві (Паланга). Там були відкриті концерти на літній естраді, виконували класику (якийсь хороший литовський оркестр, вже не пам’ятаю який саме) . Одного вечора виконували скрипковий концерт Яна Сібеліуса, і раптом посеред виконання у мене на очі навернулись сльози, і я дуже гостро і ясно відчув, що хочу бути музикантом і більше ніким! ( хоч я вже давно вчився в музичній школі, але такої впевненості, що я буду музикантом у мене не було ще до цього моменту ).
4. «Мікрокосмос», Бела Барток
Якось я почав грати для себе «Мікрокосмос» Бартока (у віці приблизно 19 років ), і раптом — цей  «мікрокосмос» відкрив для мене нескінченний Великий космос угорських народних інтонацій (крізь авторське бачення Бартока звісно). Потім я почав знайомитись з угорським фольклором по збірникам Бартока. Так я відкрив для себе новий і прекрасний світ, який стимулював мене рішуче до серйозних занять композицією.
5. Фестиваль «Контрасти», Львів .
Я десь на 4-му курсі консерваторії. Виконується твір мого вчителя, Юрія Ланюка ( український композитор, віолончеліст, лауреат премії Шевченка, проживає у Львові) під назвою «Соната чекання» для віолончелі і фортепіано. Я відчув що таке «катарсис» у повному значенні цього слова ! В цей момент я зрозумів , якою саме має бути музика , і яка є її ціль.

Добавить комментарий