FAQ сучасної травниці або скільки коштує горнятко «Чаїв Конотопської відьми»?

Все-таки ми повертаємось до витоків – безумовно і невпинно. Більше деревини, менше золота. Екологічно чисті продукти – це модно. Власноруч зібрані суниці – найкращий подарунок. Ось цими руками вирощені помідори та гарбузи збирають більше сотні лайків, а селфі в клубах уже всіх дістали.

Що тішить найбільше, так це те, що ми нарешті починаємо переходити від кітчу а-ля ятки Андріївського узвозу до конкурентоздатної і, водночас, автентичної продукції. Відкривається безліч молодих бізнесів, один ліпший від іншого: хендмейд, автентичне мосяжництво, ці нескінченні і різні вишиванки, крафтові чаї. Як же вони це роблять у наші часи? Як у них вистачає сміливості ризикнути? ARTMISTO тримає руку на пульсі доби, тому вирішило розпитати про це засновницю бренду «Чаї Конотопської відьми» Інну Бражник.

Останнім часом про Інну заговорили у пресі, збільшується популярність її групи, з успіхом проходять її майстер-класи і лекції. Крім того, Інна часто їздить у фольклорні експедиції і переймає безцінний досвід старших травниць. Ось, наприклад, фрагмент її інтерв’ю з Домінікою Чекун:

— А з чого колись чай робили?
— Багон, материнка, щибрец. Самий луччий мині щибрец.
— І все окремо було?
— Все окремо. І він такий запах дає, щибрец.
— А липа?
— От я липи не дуже люблю. Я нарву, но я липи не люблю. А от щибрец мені самий луччий.
— А мох може збирали який?
— У чай? Нє, мох у нас ні…
— А трави у вас просто запарювали чи варили?
— Запарювали. Бо колись же ж не було газу, не кип’ятільника. То горщок у піч поставлять. Спеціально на чай був такий чистий, шоб не жиру, шоб чай був. Бо ж піст, постили люди, то шоб ту в горшку було пісне. Чай запарять.
— А називали як?
— Як — чай.
— Так і казали?
— Так. Влий мені чаю. Ну не компот. Бо компот – то варення вкинуть, а той чай.

Інна надала нам відповіді на найпоширеніші питання про те, як живеться українським травникам і навіть поділилася деякими професійними секретами.

Як виникла ідея займатися травництвом?

Я виросла в селі і звикла до того, що а) чай має бути добрим і запашним б) процес його приготування – це щось подібне до інтуїтивного, проте безпомильного ритуалу. От поставить моя бабуся чайник на вогонь, кине туди калини, звіробою, гілочок фруктових – і воно якось так смачно виходило. А потім я вирішила поекспериментувати самотужки, прочитала багато книг із народного травництва… і якось так захопилася, що мій бренд існує вже понад рік, я вже багато чого перепробувала і ще більше планую.

Чи роблю я лікувальні чаї?

Від самого початку я планувала свій бренд як чаї для смакового задоволення і естетичної насолоди, котрі підтримують організм в гарному стані. Мої спроби робити лікувальні збори багато чому мене навчили. В основному тому, що за це не варто братися. Якось одній із моїй замовниць знадобився чай для очищення крові: вона просила мене зробити його на свій розсуд. Прохання я виконала. Трохи згодом я стала питати дівчину, як ефект, чи покращився стан шкіри тощо. Це була дуже відповідальна робота, і мені справді було неймовірно цікаво, як діє мій чай. Проте відповідь дівчини мене засмутила: вона відповідала, що чай чудово смакує, а от ефект…ну може й є… І я зрозуміла, що не є лікарем бодай тому, що не можу знати, який стан організму був у людини перед тим, як вона почала пити мій чай. І зрозуміла, що, власне, лікування — це справа лікарів, і лише вони можуть визначити ризики та констатувати позитивний результат від лікування. Крім того,  я знаю, на що це потім могло б перетворитися. Неодмінно набігло б із півсотні  дівчат, які просили б мене приворотне зілля зробити абощо і розповідати про мене друзям не як про травицю, а радше як про цілительку або навіть відьму. А хіба мені це треба?

Чи готова я, що моя робота подобається не всім?

Так, треба бути готовою, що у людей різні смаки. Якщо хтось терпіти не може деревій і обожнює м’яту, то можуть бути люди з діаметрально протилежними вподобаннями. Тому варто бути уважною до смаків замовника, але розуміти, що завжди є ризик того, що чайна суміш йому чимось не сподобається. Готовність до критики і розуміння людської природи — ще один урок, котрому мене навчили робота з «Чаями». Будуть ті, кому не сподобається, або навпаки, дуже сильно сподобається назва і концепція бренду. Хтось буде наполегливо переконувати змінити етикетку, складники, манеру подачі продукту в інформаційному просторі. Варто дослухатись до порад, але все ж дотримуватись своєї точки зору — це ще один важливий для мене висновок.

Інна Бражник. Фрагмент лекції про травництво

Як визначити правильне місце для збору лікарських рослин?

Рослини, немов губки, вбирають в себе не лише корисні, а й шкідливі речовини з навколишнього середовища: з повітря, грунту, з води. Тому вибір місця для збору рослин дуже важливий. Умовно ідеальним для збору трав можна вважати місце, яке:
✔ розташоване мінімум за 1 км від найближчої автотраси;
✔ не розташоване поблизу сміттєзвалищ, заводів, кладовищ та полів, що обробляються пестицидами;
✔поруч не має бути високовольтних ліній електропередач.

Як саме я створюю чай?

Найперше правило — лише чисті руки, хороший настрій і самопочуття. Коли трави для рецепту вже підібрані, я обов’язково підмітаю в кімнаті, та протираю стіл, на якому створюватиметься чайна композиція. Якщо мене щось ще дратує, то мию підлогу в кімнаті. Далі розстилаю на столі старовинне домоткане полотно (в мене таких полотнин кілька) та викладаю туди трави, передивляюсь, ламаю на дрібніші шматочки гілочки та фрукти і відкидаю грубі гілки та негарні листочки. Далі зважую, щоб було на 5-10 грамів більше, ніж замовляли та пересушую. Після цього пересипаю трави в пакет, ще раз зважую (зазвичай після сушіння витрушуються найдрібніші часточки чайної суміші, тому вага якраз і стає близькою до бажаної), підписую та прикріплюю наклейку та перев’язую шпагатом. Ну а потім уже відсилаю замовнику, чи домовляюсь із ним про зустріч.

Чому я не п’ю магазинні чаї?

Чи задумувались ви, через скільки рук проходить магазинний чай, поки потрапить до вашого столу? Ваш чай тримало в руках багато невідомих вам осіб, ви не знаєте, де він ріс, скільки на нього потрапило хімікатів, ви також не можете проконтролювати, чи збирали і транспортували його з гарними намірами (а це особисто для мене дуже важливий фактор). Крім того, я дуже сумніваюсь, що в умовах фабричного збору й фасування люди, котрі голіруч беруть до рук чай, дотримуються надважливих травницьких принципів: абсолютна повага до рослини, завжди чистий одяг, ідеально чисті руки, лише позитивні думки тощо. Коли я сама збираю трави чай, я знаю, коли, де і за яких умов я збирала рослини. Я знаю, які трави входять до мого напою. Це плід моєї праці, тому пити такий напій вдвічі приємніше. деякі з трав було зібрано в особливі дні року, коли рослини набувають найбільшої сили. Крім того, я не зберігаю трави більше року, що є теж важливим принципом травників.

Скільки заробляє українська травниця на чайному виробництві?

Іноді стикаюсь із тим, що в когось чай дешевший, або що хтось прямо каже, що заморський «Грінфілд» коштує менш, ніж мій, котрий можна зібрати у будь-якому лісі чи в полі. Кожного разу, коли з цим стикаюсь, іду в кав’ярню і замовляю собі чай, або заходжу до магазину з чаями «на вагу» щоб наочно зіткнутись із вартістю подібної продукції. В крайніх випадках допомагає «холодний душ», коли я рахую, скільки часу витрачаю на збір трав, їх перебирання, сушіння, пакування у банки, догляд і перебирання вже висушених. Далі — пошук і тестування нового рецепту, робота з соцмережами, вивчення трав і рецептів в Інтернеті, зустрічі і спілкування із замовниками, час на пошуки, розробку і купівлю упаковки, розробка логотипу, пошук нових способів збуту. Крім того, існують ще витрати на книги, поїздки по трави, електроенергія, котра витрачається на фактично постійну роботу сушарки. Крім всіх цих витрат існує той факт, що має бути ще й націнка — це те, що я заробляю на чаї, не враховуючи витрат. От і виходить, що все дуже гармонійно, навіть трохи дешевше, ніж мало бути. А я, можна сказати, більше витрачаю, ніж заробляю.

Крім фактичних замовників, у мене є купа друзів і знайомих, які беруть «могорич» тільки моїм чаєм. Наприклад, недавно хороша людина зробила мені брендовані наклейки на нові крафтові упаковки «Чаїв…» і у вигляді оплати попросила цілющу суміш із сухофруктами. Бути травником – це прекрасно,  вважаю.

Фото: Аля Чукаєва