Практика та теорія метамодерну

Вперше в Україні заговорили про метамодернізм. І не просто заговорили, а й провели лекторій. Про організаторів лекторію можна прочитати в нашому огляді, а про лекторів тут

«…метамодернізм слід визначити як мінливий стан  між і за межами іронії та щирості, наївності та обізнаності, релятивізму та істини, оптимізму та сумніву в пошуках множинності несумірних і невловимих горизонтів. Ми маємо рухатись вперед і коливатись!»

— таке визначення дає Маніфест метамодернізму, написаний у 2011 році художником Люком Тернером.

Ієн Мак’юен ще у 1987 році заявив, що посмотдерн помер.

Суб’єкт постмодерну — транквільний герой, у якого гіпертрофований спокій. Постмодерн — це реакція на кризу модернізму: світові війни, кризи, катастрофи. Модернізм не виправдав себе. І герой постмодернізму тікає. Постмодерн — це втеча від болю. Ідея мультикультурності теж себе не виправдала, згадаймо 11 вересня.

Якщо постмодерний герой транквільний, то як його повернути до відчуттів?

Прикладом є фільм «Пила». Людина постає як біологізований об’єкт, як шмат мяса.

Напрями метамодерну

Кархнехізм (Іспанія, від carne — мясо) — присутні тортури, експеримент, больовий шок у реципієнта. Викликає відразу, огиду — але не байдужість.

Digital модернізм (цифровий) — про те, як сучасні технології впливають на литературу. Завдяки електронним книгам текст можна переписати, дати героям інші імена, змінити дію, долучити кіно тощо.

Перформатизм (Еріх Ганс) — це ідея монізму, яка заперечує великі формати та ідеї.

Те, що висміювали у постмодерні, переосмислюється в метамодерні. Виникає новий рівень чутливості. З одного боку, заперечення основної емоції, з іншої — пошук істини, якої ніколи не можна пізнати. Тут повертається ідея ніцшеанства та надлюдини.

Метамодерн — це завжди вагання між двома протилежностями: щирість та іронічність, наївність та логіка, надії та сумніви. Метамодернізм — це коливання.

Суб’єкт метамодерну — пошуки та пізнання істини, і це пізнання інтуїтивне.

Ключова відмінність пост і мета: у постмодерні автор грає з читачем, метамодерн — стає реальністю, і заміщує реальність, незважаючи на абсурдний парадокс. Реципієнт не може сказати де реальність, а де вигадка.

Прикладами є фільм «Ворон» та «Острів проклятих» з Ді Капріо.

Неофабулізм — осмислення класичних текстів, які не були віддані на поталу постмодерну. Якщо постмодерн заперечує Шекспіра, то метамодерн переосмислює (Джон Апдайк «Гертруда і Клавдій»)

Транссентементалізм — його поява повязана з соц-артом та новим гуманізмом, утопізмом. Теперішнє — це «хаосос», логос в середині хаосу.

Риси метамодернізму у добревідомих книгах (фільмах)

Фільм «Люси» — сучасні теорії, наукова фантастика, переосмислення ідей еволюції. Людина перетворюється в енергію — ідея надлюдини,ніцшеанство. Фільм «Початок» — множинність реальностей. Ієн Мак’юен «Субота» — нерозв’язана проблема людина-тіло чи людина-емоція. «Спокута» — людина достеменно не може сказати що відбувається поряд з нею. «Хмарний атлас» — метапсихоз, трансіміграція душ, але усе це поєднується в один сюжет. «Життя Пі» — транскультурність. Якщо потсмодерн — мультикультурна ідентичність, то метамодерн заперечує ідею «або-або», тепер «і-і». реальності які живуть поряд з нами.

Зараз панує ідея мультивекторного світу — це там, де всі знаходяться на своїх місцях. А ми коливаємось між шматком мяса і енергією.

Практики метамодернізму Krolikowski art

Робота практиків метамодернізму Krolikowski art у проекті про Чорнобиль — рентгенівські знімки фруктів та овочів, вирощених близько до зони відчуження у Поліссі. Після того, як митці зробили рентген продуктів та сфотографували, вони їх з’їли. «Ми боїмося радіації, бо нічого про неї не знаємо. Невідомість — лякає». Їх експеримент — це поєднання реальності та синкретичного мистецтва.

Ще один фото-проект, що його можна віднести до метамодерну, — це похорони Гагаріна. Діти побачили похорони військового і вирішили й собі когось поховати. Обрали солдатика, який нібито загинув від того, що не розкрився парашют і назвали його Гагарін. «Людина, що грає», бо культура відкривається під час гри. Це «поховання» поза межею іронії та відвертості.

Метою мистецтва повинно бути дослідження перспективи власних парадоксів, амбіцій, шляхом «виманювання» позамежного до приземленості.

Ще один проект — порізаний на мілкі частини «мільйон доларів за 117 доларів». Це своєрідна пародія на мистецтво, що створюється заради грошей, заради продажу та слави, що пахне грошима.

Митці неначе «парфумер», отримали есенцію і виявили, що «гроші пахнуть — хлопком, фарбою, бумагою, та всім». Цей «аромат» наповнював порожню білу кімнату і ніде не було зазначено, чим це пахне.