ХАРЧ: горілка, устриці та бичачі хвости
Час від часу будемо запрошувати блог «Харч» вести у нас колонку про гастрономію. З гумором та зі смаком. Розпочали з фуд-пейрінгу. Не простого, а горілчаного.
Поговоримо про фуд-пейрінг? Вам, либонь, відомо, що «фуд-пейрінг» — це назва для комбінування (створення пари) страви і алкогольного (зазвичай) напою. Простіше кажучи, йдеться про те, як правильно підібрати закуску до випивки. Про фуд-пейрінг за участі різних коктейлів і, тим більше, вин написано-перенаписано стільки, що годі за одне життя прочитати. А от горілчаний фуд-пейрінг зазвичай лишають поза увагою. Тут, буцім, і так усе зрозуміло.
Насправді ж комбінування їжі з горілкою – справа складна і цікава.
Я і сам, знаєте, не люблю, коли мені кажуть, що робити. Особливо, коли починають вказувати, що пити і чим закушувати. Але ж і ви мене зрозумійте: серце кров’ю обливається, коли бачу, як хорошу горівку заїдають аби чим. От я і вирішив: імперативних вказівок не роздаватиму – а кількома дружніми порадами все-таки поділюся.
Гадаю, чим закусити вдома шановний читач і сам чудово знає. Насмажить кртоплі, відкриє кухву з солоними огірочками, сала наріже – та й по всьому. Чого ще треба? Не те у ресторані.
Нащо ж закушувати в ресторані смаженою картоплею та цибулею, коли ти вдома їх їси що не день? Тут підхід потрібен. Знайти в меню якусь «віртуозну штучку», спробувати щось незвичне, перетворити тривіальну пиятику на гастрономічне дослідження.
Саме в пошуках цікавої закуски під горілку я відвідав кілка київських ресторанів. Тож, прошу панове, ось вам стислий виклад результатів моїх досліджень.
В ресторані «Ватра» закушуємо варениками з бичачими хвостами та мозком. Це, друзі мої, не просто смачна страва. Вона, на додачу, має дивовижну текстуру. А текстура для горілчаних закусок є річ надважлива. Важко описати вам це свято у ротовій порожнині.
Випиваєш п’ятдесят грамів, відкушуєш хороший шмат вареника – і… Ні, не можу. Немає слів, щоб належно описати ці відчуття. Просто спробуйте.
Закінчивши з варениками, не поспішайте тікати. По-перше, у вас (подивіться!) ще лишилось трохи горілочки. А по-друге, «Ватра» славиться ще одною чудовою закускою. Йдеться про томлену качку зі сливовим соусом і пшоном.
Заїдати качкою – це взагалі хороший тон. Її жирне, соковите, ніжне м’ясо пасує до оковитої якнайкраще.
А м’яка томлена качечка з кисло-солодким сливовим соусом – це не просто смачно. Під таку страву можна випити багато і, дійсно, з задоволенням.
Ну добре, з гуцульською алкотрадицією розібралися. То може вип’ємо по-одеськи? Як? Почнімо з того, що завітаємо до ресторану одеської кухні «Любчик» і замовимо півлітру. Далі зазираємо в меню і – питання закуси вирішується саме собою. Чому? Та хоча б тому, що тут подають дунайського оселедця.
Про те, що оселедець є неперевершеним доповненням до чарки, знають усі. Але дунайка – це особлива історія. Дуже особлива. Ніжні, не пересолені шматочки з тонким яскравим смаком – ось, що таке дунайка.
Спробувавши цих оселедчиків, ви на звичайну магазинну рибу і дивитись не захочете.
Заждіть, це ще не все! Закусивши перші кілька келішків дунаєчкю, замовте фаршировану щуку. Це – ні дати, ні взяти – жива одеська класика. Хто не пив під фаршировану щуку – не був в Одесі.
Або, полишивши (за порадою професора Преображенського) у спокої холодні закуски, спробуйте томлену баранину. Ті, хто справді розуміється на застіллях і бенкетах ніколи не відмовляться від смачнючої баранини під чарчину.
Прийняти трошки горілки з гарячим запашним шашликом – можна сказати, золотий стандарт вітчизняного відпочинку на природі. Але й ресторани даним делікатесом не гребують. Приміром, в ресторані «Барсук» (на Печерську) готують відмінний шашлик із свинячого ошийка. О!, я вже бачу, як ви ковтаєте слину.
Це зрозуміло: хто ж відмовиться від кількох шматків відбірного м’яса з «димком» і хрусткою скоринкою, та ще й в компанії графінчика з крижаною вогняною (буває й таке) водою.
На пропозицію закусити малосолами ви, мабуть, зверхньо посміхнетесь. І дарма. Я ж вам не абиякі овочі у розсолі пропоную. Я пропоную спитати у ресторані-салоні «Канапа» солоного часничку, черемші, маринованих баклажанів, бочкових помідорів і неймовірні медові огірочки!
Навіть соління моєї бабусі пасують перед цим дивом.
Пропонувати вам спробувати до горілки чорного кав’яру якось навіть незручно. Ніби ви й без мене не знаєте, що кращої закуски людство ще не винайшло. Але я таки пропоную. Де його шукати в Києві?
Справді, не в фастфуді ж просити винести вазочку з кав’яром на льоді разом з колою і картоплею фрі…
Не хвилюйтесь, вихід є. В ресторані Oxota na Ovets – відмінний кав’яр бар.
Можна замовити ложечку осетрового кав’яру – саме досить, щоби заїсти одну чарочку. Якщо ж маєте серйозніші наміри – беріть одразу 30 чи й 50 грамів. Оце й називається «чемно випити».
Продовжуючи тему аристократичного алкоголізму, зверну вашу увагу на таку гастрономічну пару, як «горілка-устриця». Звучить дивно? А дивуватись, разом із тим, нема чого.
Устриці дружать з горілкою, як панкейки з чорничним сиропом. Поживні, багаті на білок, политі лимонним соком (він дасть приємну кислинку) – саме те, що треба.
Ще одна перевага устриць полягає в тому, що їх не треба довго і ретельно пережовувати, поки ваш стравохід палахкотить в очікуванні порції їжі. Устриця стрімко відправиться слідом за горілкою, позбавляючи вас будь-яких сумнівних відчуттів – чисте задоволення. Де скуштувати? Нині устриці не подає тільки лінивий. Рекомендую для цього ресторан «Рибаlove».
Щасливим сьомим номером у нашому переліку буде шніцель.
Хрусткий ззовні, ніжний зсередини, политий лимонним соком, гарнірований свіжою овочевою салаткою – з такою стравою можна упевнено випити кілька добрячих чарок.
Однак дана страва криє в собі небезпеку. Справжній шніцель за розміром є чималим (та що там – великим!). Тож, якщо під кожен шматочок шніцеля випити по п’ятдесят – можна дійти до непоганої кондиції. Словом, замовляючи горілочку і шніцель у Chicken Kyiv, будьте готові їхати додому на таксі.
Інші публікації
Популярное
В тренде
