2 січня у Львові відбудеться прощання з трьома військовими.

У п'ятницю, 2 січня, Львів попрощається з воїнами Михайлом Ричковим, Василем Дмитренком та Миколою Марцінівим, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі Львівської міської ради.

Львів'ян та гостей міста закликають долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів.

Чин похорону воїнів Ричкова Михайла та Дмитренка Василя розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань Nº 87 (вул. Пасічна).

Вшанування пам'яті Марцінова Миколи розпочнеться о 11:00 в родинному домі героя в селі Великі Грибовичі (вул. Миру, 36). О 12:30 відбудеться церемонія прощання в Храмі Косми та Дем'яна (с. Великі Грибовичі). Остання путь захисника пролягатиме до місцевого кладовища.

Біографічні відомості про захисників

Микола Марцінів (17 грудня 1985 - 16 серпня 2025) народився в селі Болотня, розташованому в Львівській області.

Свій освітній шлях я розпочав у Болотнянському закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів, який підпорядковується Перемишлянській міській раді Львівського району Львівської області. Після цього я отримав спеціальність газоелектрозварювальника в Перемишлянському професійному ліцеї.

Мав досвід роботи водієм у приватних компаніях.

Згідно з розповідями близьких, Микола мав пристрасть до зварювання та виготовлення металевих виробів. Він також насолоджувався малюванням і проводив багато часу з родиною на свіжому повітрі, зокрема під час риболовлі. Його відзначали спокійний характер і доброзичливість.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 115-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Миколи Марцініва залишились батьки, дружина, двоє синів, сестра, двоє братів та родина.

Михайло Ричков (29 серпня 1982 - 23 травня 2025) народився у місті Самбір, яке розташоване в Львівській області.

Я проходив навчання в середній загальноосвітній школі, а пізніше отримав спеціальність столяра, спеціалізуючися на створенні художніх меблів, в професійно-технічному училищі № 80.

Пройшов строкову службу в армії.

Здійснював свою діяльність як фахівець у сфері будівництва в компанії з обмеженою відповідальністю "Техноклас".

На думку близьких, Михайло мав пристрасть до риболовлі і насолоджувався відпочинком на свіжому повітрі. Його відрізняли спокійний характер, доброта, щирість та відповідальне ставлення до життя.

З моменту початку широкомасштабної агресії російських військ він став на захист своєї країни. Він відстоював територіальну цілісність і суверенітет України на Донеччині, служачи в складі 2-ї окремої Галицької бригади Національної гвардії України.

У Михайла Ричкова є дружина, син, донька, мати, родичі, товариші та побратими.

Навчався у ліцеї №37 Львівської міської ради. Згодом здобув вищу освіту у Львівському інституті економіки і туризму на факультеті товарознавства, управління та сфери обслуговування. Також закінчив Львівську музичну школу №4 по класу фортепіано.

Працював у ролі адміністратора в комерційних компаніях.

Згідно з розповідями близьких, Василь мав різноманітні захоплення. Він активно займався музикою, програмуванням та образотворчим мистецтвом, вивчав англійську, захоплювався літературою і мав інтерес до кінематографа. У зрілому віці він відкрив для себе шахи і досяг другого спортивного розряду. Йому подобалися піші походи в гори та співи під зоряним небом біля вогнища. Василь вирізнявся своєю порядністю, добротою та щирістю; крім того, він був активним членом національної скаутської організації "Пласт".

У серпні 2025 року він взяв на себе відповідальність захищати Батьківщину від агресії російських загарбників. Відстоював територіальну цілісність та незалежність України на Донецькому фронті, служачи в складі 210-го окремого штурмового полку Збройних Сил України.

У Василя Дмитренка є батьки, брат із родиною, дідусь та рідня.