5 оригінальних колядок, які протягом століть сприймалися як народні.

Музичний твір створений Миколою Леонтовичем, а слова належать народному фольклору.

Яскравим прикладом авторської адаптації народної творчості є робота Леонтовича. Він створив канонічну версію хорової композиції, яка перетворила місцеву щедрівку на міжнародно визнаний музичний бренд. Саме його аранжування, а не традиційна "народна версія", звучить у концертних залах і фільмах по всьому світу.

Композитор працював над твором понад 10 років, створивши щонайменше п'ять редакцій.

Автором цього твору є Олександр Духнович, представник 19 століття.

Ця колядка є однією з небагатьох, чий автор відомий завдяки документальним джерелам. Вперше її текст був надрукований у збірках поезії та духовної літератури, підготовлених Духновичем. З часом пісня здобула таку популярність у церковних обрядах, що її авторство було забуте в загальному сприйнятті.

Мелодія може бути класичною, проте сам текст є абсолютно оригінальним.

Автором цього тексту є Олександр Кониський.

Кониський славиться як творець слів до духовного гімну "Боже великий, єдиний", але його творчість також включає різдвяні тексти. Ця колядка вирізняється чіткою літературною формою і не має витоків в усній традиції.

Причина "відсутності" авторства досить проста – твір широко публікувався в збірниках без вказівки імені автора.

Автор - невідомий представник українського бароко XVII століття.

Це так звана книжкова коляда. Її походження пов'язане з церковною інтелігенцією, а не з народними традиціями. Текст цієї колядки знайдено в старовинних друкованих виданнях та рукописних збірках пісень.

Авторство цього твору залишилося невідомим, проте вчені беззаперечно відносять його до жанру авторського гімну, який з часом став частиною народної спадщини.

Автор - представник української книжної традиції 17-18 століть

Ця колядка базується на біблійній історії про загибель немовлят у Вифлеємі. Вона відрізняється складною поетичною формою та драматургією, що не є звичними для фольклорних творів.

Її текст побутував у шкільних драмах, духовних віршах і вертепних сценаріях - тобто в освіченому середовищі, а не в селянському побуті.

Українська колядка - це не лише усна народна творчість. Це також література, богослов'я і професійна музика, які з часом стали частиною живої традиції.

Відсутність імені автора не перетворює твір на "народний" у питанні його походження — це стосується лише способу його існування. Це має велике значення для розуміння української культури: ми не тільки виконували пісні — ми також створювали, друкували і глибоко осмислювали Різдво.