Анна Гадецька, директорка програми фестивалю Kyiv Baroque Fest.

- Пані Анно, інститут кураторства у світі мистецтва з'явився в кінці 1960-х. В Україні виразна діяльність кураторів розпочалася дещо пізніше і здебільшого розвивалася у просторі візуального мистецтва. Однак зараз вона вже активно поширена й на музичну галузь. Перше питання до вас як до володарки звання "Найкраща кураторка року" Національного рейтингу "Інфобум класична музика - 2025", у чому специфіка та важливість роботи куратора в музичній сфері?

Важливо, що в національному рейтингу Укрінформу з'явилися такі номінації, адже вони відзначають людей, чия діяльність заслуговує на визнання в цій сфері. Ви, напевно, часто стикалися з кураторами у царині візуальних мистецтв, адже саме тут зародилася практика кураторства. Це сталося у галереях і музеях, де куратори переосмислювали простори, надаючи їм нової перформативності. Це була основа, з якої кураторство поступово почало розширюватися на інші мистецькі напрямки.

Куратор — це особа, яка формує концептуальний вимір події, втілюючи ідеї, що розвиваються на різних рівнях і підкреслюють унікальність вибраного формату. Він визначає способи взаємодії та можливі шляхи сприйняття, що вплине на відвідувачів мистецької події, коли ті опиняться серед численних запропонованих варіантів. Таким чином, куратор створює цілісну "мапу", яку пропонує учасникам події, дозволяючи їм обрати шлях, що найкраще відповідає їхньому настрою та уявленням. Куратор продумує всі деталі: що саме відбуватиметься, де це проходитиме, яким чином, чому важливо це зробити і для чого це актуально саме в цей момент.

Поки що не всі сприймають кураторство як повноцінну творчу діяльність, зокрема серед музикантів. Дехто все ще вважає, що це щось незрозуміло творчо-інтелектуально несамостійне, адже зрозуміло, що композитор пише музику, виконавець грає, музикознавець досліджує, а що реалізує куратор?

У 2021 році на Шевченківську премію в категорії "Музичне мистецтво" було висунуто кураторський проект музичного агентства "УХО" під назвою "Архітектура голосу". Цей проект передбачав виконання різноманітних музичних творів у незвичних для класичної музики локаціях. Серед таких місць були, наприклад, італійські мадригали, представлені в кінотеатрі "Флоренція" на Троєщині. Проте в той час правила Шевченківської премії не включали кураторство як окрему діяльність. З огляду на це, голова комітету Юрій Макаров вирішив взяти на себе ризик і присудити премію за музичну кураторську роботу, що стало важливим кроком у напрямку зміни регламенту. Це рішення викликало жваві обговорення про сутність кураторства, його значення та роль у мистецтві. Ця дискусія виявилася надзвичайно продуктивною і зрештою сприяла внесенню кураторської діяльності до правил Шевченківської премії, впливаючи на розвиток мистецького середовища.

Тепер у Національній премії України, що носить ім'я Тараса Шевченка, з'явилася нова номінація під назвою "Креативне кураторство культурно-мистецьких ініціатив".

- От саме тому цей прецедент був важливий! Я, зокрема, як членкиня комітету Національної премії імені Миколи Лисенка вважаю, що у премії також має з'явитися кураторська номінація, особливо з огляду на величезну роботу Миколи Віталійовича у цьому напрямі. Хоча терміну "кураторство" тоді, звісно, не було, він чимало робив саме як музичний куратор (усміхається).