Артринок в Україні: чи існує надія на краще?

На артфорумі у Львові, що відбувається 24 і 25 квітня, було представлено детальне дослідження українського артринку. Його розробила Юлія Мельник, кандидат економічних наук і доцент, яка також викладає курс "Інвестування на світовому артринку". Ця науковиця, що спеціалізується на інвестиційних аспектах глобального артринку та має понад 30 наукових публікацій у цій сфері, виконала дослідження на замовлення Української асоціації галеристів. Саме ця організація є ініціатором як артфоруму, так і "Галерейного вікенду", який розпочинається 25 квітня.

Дослідження є глибоким і захоплюючим, оскільки дозволяє заглянути у ситуацію на українському артринку після початку повномасштабної агресії. Висновки іноді виявляються досить неочікуваними.

Отже, цей аналітичний звіт присвячений галерейному сектору, зосереджуючи увагу на його структурних характеристиках, ключових тенденціях, викликах та впливу на підтримку мистецтва в умовах кризових ситуацій. Мова йде про приватні інституції, які займаються купівлею і продажем художніх творів, організацією виставок та популяризацією митців, з акцентом на українське мистецтво.

Загальна кількість вивчених артгалерей різних типів і розмірів на території України складає 156 об'єктів, включаючи онлайн-галереї. Переважна більшість з них розташована в Києві (48%) та Львові (20%), тоді як в інших регіонах кількість таких закладів значно менша.

Київ є безумовним лідером у світі мистецтва з 75 галереями, що становить 48% від загальної кількості. Після початку повномасштабного вторгнення в місті відкрили 11 нових галерей, що призвело до збільшення їхньої кількості на 15%. Проте три галереї зупинили свою діяльність.

Львів займає друге місце за кількістю артгалерей, їх тут налічується 31, що становить 20% від загальної кількості. За останні три роки в нашому місті було відкрито найбільше галерей, зростання склало 45%. Третю позицію займає Одеса з 9 галереями, що становить 6% від загального числа. Після 2022 року в Одесі закрилися 3 галереї, але водночас з’явилися 3 нові культурні простори.

З початку повномасштабної війни 64% галерей вдалося зберегти свої адреси та формати роботи. При цьому 9% з них змінили місцезнаходження, а 10% адаптували свої формати, перейшовши на онлайн-формат, поп-ап виставки чи благодійні проекти. Новостворені галереї, які з'явилися в цей період, становлять 14% від загального ринку.

Українські галеристи активно розвивають свою присутність на міжнародній арені, створюючи свої простори в 11 країнах, серед яких США, Канада, Велика Британія, Німеччина, Іспанія, Польща та інші.

Сучасний арт-ринок в Україні характеризується поєднанням традиційних офлайн-галерей та сучасних онлайн-платформ, що функціонують у цифровому середовищі. Ці два формати не суперечать один одному, адже багато галерей успішно інтегрують обидва підходи. Офлайн-галереї продовжують домінувати на ринку, складаючи 93% від загальної кількості.

Переважають класичні формати: більшість інституцій -- це традиційні галереї (72%), а також артцентри (12%), мистецькі простори (7%), артфундації, аукціонні доми та артплатформи (по 2% кожна), кав'ярні-галереї / бари-галереї (3%).

Окремо хочемо звернути увагу на таку форму, як кав'ярні-галереї (бари-галереї). Це нестандартний формат, який об'єднує мистецтво із закладами харчування і набуває останнім часом великої популярності.

Галереї в Україні переважно зосереджені на сучасному українському мистецтві, яке займає 92% їхньої виставкової діяльності. У той же час, сучасне міжнародне мистецтво представлено лише в 39% закладів. Цей високий відсоток свідчить про великий інтерес до творчості українських художників з боку галерей і колекціонерів.

Серед інших пріоритетів - мистецтво радянського періоду (21%), мистецтво 1900-1939 років (14%), роботи XIX століття (12%) та козацької доби (5%). Проте вони становлять меншу частку ринку. Це зумовлено такими факторами, як історичні втрати під час Першої та Другої світових воєн, вилучення творів з приватних колекцій радянською владою та їх передача до

державних музеїв, небажання продавати з боку приватних колекціонерів через їхню високу історичну цінність і рідкість.

У жанровій класифікації переважають живопис (91%) та графіка (86%). Ця тенденція пояснюється тривалою популярністю цих мистецьких форм серед колекціонерів, їхньою привабливістю та відносною доступністю. Ці результати узгоджуються з міжнародними трендами, адже живопис продовжує бути найуспішнішим комерційно видом мистецтва.

Одночасно спостерігається зростання інтересу до таких видів мистецтва, як скульптура (75%), фотографія (64%), інсталяції (53%) та цифрове мистецтво, включаючи NFT (44%). Ці напрямки стають все більш затребуваними, особливо серед молодих колекціонерів, які цінують концептуальність і унікальність творів. Декоративно-прикладне мистецтво (42%) залишається традиційно важливим сегментом, зокрема у сфері інтер'єрного дизайну. У той же час, перформанс, відеоарт і звукове мистецтво поки що не користуються такою ж популярністю.

Більшість художніх галерей не отримували зовнішнього фінансування (67%), тоді як 21% отримували підтримку від меценатів, 14% – від внутрішніх грантових програм, а 12% – з міжнародних джерел.

В Україні домінують невеликі галереї, середній вік яких становить 19 років. Найстарішою з них є Центр сучасного мистецтва "Совіарт", заснований у 1987 році в Києві. На момент проведення дослідження наймолодшими галереями були львівська Zenyk Art Gallery та Draft Gallery в Києві. Однак у березні цього року в Ірпіні відкрилася нова галерея, яка тепер займає місце наймолодшої. Відзначимо, що Україна вирізняється на світовій арені великим відсотком молодих галерей (до 3 років), які становлять 26%.

Основна група покупців складається з осіб віком від 35 до 54 років, які складають 57% від загальної кількості. Ці люди зазвичай мають фінансову стабільність, досвід у колекціонуванні та прагнення розглядати мистецтво як інвестиційний актив. Така тенденція спостерігається як в Україні, так і в інших країнах (57% в Україні та 64% у світі), що підтверджує, що найбільш активними учасниками ринку артгалерей є представники середнього віку з стабільними доходами. Їх основними характеристиками є фінансова впевненість, досвід у колекціонуванні та інтерес до мистецтва як інвестиційної можливості.

Молодші споживачі у віці 18-34 років складають 16% від загальної кількості, тоді як частка колекціонерів, які старші за 55 років, є найменшою і становить лише 5%. В Україні спостерігається вищий відсоток молодих колекціонерів у порівнянні зі світовими тенденціями, що дослідники пов'язують з тим, що культура колекціонування в нашій країні ще перебуває на стадії розвитку.

Глобальний ринок артгалерей демонструє значно більшу частку покупців старшого віку (21%) у порівнянні з українським ринком (5%). Це може бути наслідком більш тривалої традиції колекціонування в країнах з розвиненішими артринками.

Український арт-ринок здебільшого орієнтується на доступні цінові категорії: 33% всіх продажів припадає на роботи, вартість яких не перевищує 500 доларів США. Водночас 16% реалізованих творів оцінювалися в діапазоні 500-1000 доларів, а 17% — від 1 до 5 тисяч доларів. Продажі творів мистецтва, які коштують більше 5 тисяч доларів, становлять приблизно 9%, що свідчить про присутність нішевого попиту на "інвестиційні" твори.

Очевидно, після початку повномасштабного вторгнення ринок артгалерей України зазнав значних змін. Попри труднощі, галереї продовжують адаптуватися до нових реалій, розширюючи канали продажу та клієнтську базу, розвиваючи міжнародну діяльність та переосмислюючи свої бізнес-моделі.

Війна істотно ускладнила процеси логістики, зокрема міжнародну доставку художніх творів. Покупці стали більш обачними у своїх витратах. Одночасно мистецтво набуло нової ролі як засіб підтримки: зріс попит на "емоційні покупки" під час благодійних аукціонів, що допомагають ЗСУ. Оцінити ціни на такі твори складно, адже вони не підпорядковуються ринковим умовам, а скоріше формуються під впливом емоцій покупців.

Незважаючи на військові дії, "обвалу цін" на якісне мистецтво не сталося, і навіть з'явилася нова група колекціонерів. У 31% галерей середній рівень цін залишився на попередньому рівні. Водночас у 29% галерей ціни трохи підвищилися, а ще у 3% – суттєво зросли. Це може бути пов'язано з зростаючим інтересом до українського мистецтва на світовій арені, збільшенням витрат на логістику та адаптацією до змін у фінансових можливостях колекціонерів.

Проте 16% опитаних зазначили незначне зниження цін, а 3% — істотне падіння. Це, ймовірно, пов'язано зі зменшенням внутрішнього попиту та загальною економічною невизначеністю.

Продажі за кордоном можуть компенсувати скорочення попиту всередині країни. Чим більше українських галерей інтегруються в міжнародний артпроцес, тим більше уваги привертається до українського мистецтва, що позитивно впливає на розвиток артринку загалом.

Щодо прогнозів, у найближчій перспективі більшість галерей зосереджуються на забезпеченні виживання, встановленні фінансової стабільності та пошуку підтримки. У середньостроковому плані акцент робиться на інтеграції в глобальний артринок, розвитку цифрових платформ і налагодженні міжнародних співпраць. Ключовим залишається питання збереження українського мистецького середовища та підвищення його значення у формуванні культурної ідентичності країни.

У контексті війни давати прогнози про майбутнє ринку є неможливим, адже обставини залишаються непередбачуваними, а основні чинники, які впливають на ситуацію, постійно змінюються.