"Господи, чому це трапляється з нами?": повний текст великоднього звернення Володимира Зеленського.

Ключову значущість має не тільки тріумф зброї, а головним чином – тріумф людського духу.

У Велидень, 20 квіня 2025 року, президент України Володимир Зеленський звернувся до громадян зі святковим привітанням. У своєму емоційному зверненні він підкреслив силу віри, єдність українського народу та незламність духу у найважчі часи.

Відповідне відео він опублікував на своїй сторінці у Facebook.

Шановні українці! Сьогодні настав справді унікальний момент, на який ми завжди з нетерпінням чекаємо, і який відзначають мільйони - це Великдень.

День, що світиться, немов яскравий промінь, особливо яскравий і сильний у моменти, коли темряві хочеться накрити наше небо. Це день, що приносить надію і нагадує нам усім: зло може мати свої миті, але врешті-решт, Бог завжди матиме своє власне свято. Це один з глибоких сенсів, закладених в оповіді про Христа.

Про його земні муки і смерть, про його воскресіння, а також про істину, що рано чи пізно, але безсумнівно, зло буде подолано, а життя торжествує — сьогодні ці слова звучать у кожному українському серці, укріплюючи нашу віру, яка, незважаючи на все, не згасла за 1 152 дні повномасштабної війни.

Кожен з нас стикався з подібними ситуаціями. Коли відчуваєш нестерпний біль, коли важкість на душі стає нестерпною, і запитуєш: "Господи, чому це трапляється з нами?". Удари, вибухи, постріли — все це є проявом зла, усе це — безмежне горе.

Як можна заподіювати смерть десяткам людей у Сумах на Вербну неділю? Чи не помічаєш ти цього, Господи? Як розстріляли дитячий майданчик у Кривому Розі. Як щодня страждають Харків, Дніпро, наша Одеса та безліч інших міст — вони палають у вогні.

Коли це все закінчиться й наша земля, наші люди, наші діти почують тишу? Як нам не втратити віру після всього, через що ми проходимо?

І коли твій розум не може знайти відповіді на ці питання, ти починаєш слухати своє серце. І щось невидиме, але таке сильне всередині тебе не дає тобі здатися -- воно показує тобі, де знайти світло, щоб ти не заблукав, і тоді ти бачиш людей, які тебе оточують. Ти дивишся в очі своєї сім'ї, обличчя коханих -- відчуваєш їхні обійми, підтримку як знайомих, так і незнайомих тобі людей -- підтримку українців. І розумієш, що в тебе з ними спільні цінності. І саме ці цінності об'єднали нас усіх, безумовно, не випадково, об'єднали нас разом у перший день цієї війни і продовжують об'єднувати досі. Це воля і витримка, милосердя і людяність. Це те, чим є Бог -- це його присутність. Він є в наших людях.

Саме з цієї причини в людях проявляється світло, саме тому в них присутня сила. У кожному вчинку, у кожному незначному кроці на складному шляху та в кожному слові підтримки, у кожному запитанні: "Як ти?", "Чим можу бути корисним?", "Дбай про себе".

Ми усвідомлюємо, що саме захищаємо, і за що насправді боремося: за людей та заради майбутнього. Тому, навіть коли труднощі стають нестерпними, ми не піддаємося відчаю. Ця віра в нас самих, в одне одного, в тих, хто поряд — в українців. Ми віримо, що, хоча зло може тимчасово панувати, врешті-решт, перемога належить Богові.

Улюблені мої!

Нехай цей радісний момент настане. Нехай закінчиться час страждань. Нехай прийде день, наповнений життям, миром і благополуччям для України. День, що залишиться в пам'яті на завжди. І ми знову зможемо зібратися разом за одним столом, святкуючи мирний Великдень. Коли кожен з нас відчує тепло, спокій і затишок у серці, а також насолодиться смачною їжею. Коли все буде на своїх місцях, як і має бути.

Це те, чого ми прагнули протягом усіх 1 152 днів. І в цьому ми разом. Щодня, а особливо сьогодні, коли українці всіх християнських конфесій відзначають Великдень одночасно.

Разом ми разом боремося й молимося за Україну разом. За тих, хто не може бути на цей Великдень зі своїми сім'ями. За тих, хто на передовій, зі своїми побратимами. За наших бійців -- воїнів світла.

Благаємо Бога про захист для тих, хто стоїть на варті нашої безпеки, щоб Він укріпив дух тих, хто опинився в неволі, і допоміг усім, хто прагне повернутися додому. Просимо Божої підтримки для всіх, хто присвячує своє життя служінню іншим. Нехай Він оберігає тих, хто своїми щоденними зусиллями захищає нашу країну. Нехай Господь піклується про всіх, хто рятує, лікує та навчає.

Сьогодні ми молимося за всіх, за наших дітей. За всіх хлопчиків і дівчаток, які заслуговують на щасливе дитинство, за наших батьків і матерів, які заслуговують на спокійну старість, за весь наш народ, який заслуговує на довгоочікуваний мир.

Шановні українці!

Наш народ проходить через надзвичайно важкі випробування, але я впевнений, що головне слово в цьому контексті – "проходить". І незважаючи на всі труднощі, щоранку ми виявляємо в собі сили підніматися, рухатися далі, займатися своєю справою, робити те, що можемо, там, де це вкрай необхідно – для тих, хто на нас розраховує.

Енергію можна черпати з різноманітних джерел, які нас оточують: усмішка дитини, голос матері, спогади про тих, хто в даний момент на фронті, або пам'ять про людину, яка захистила тебе своїм тілом.

Ми можемо знайти поштовх до дії в новинах про перемоги нашого народу, у нашій культурі, у книжках, віршах, музиці. І, звичайно, нас надихає символ Великодня та історія Воскресіння Христового.

Саме тому ми точно знаємо: усе каміння, яке кидають у нас, не залишиться руїною на нашій землі. Усе каміння, яке трапляється на нашому шляху, ми перетворимо на міцний фундамент нашого майбутнього -- свободи, миру, пам'яті. Про те, що ми пережили й чого досягли у важкі часи, вирішальну роль відіграє не лише перемога зброї, але передусім -- перемога духу. Наша перемога нашого духу.

Нехай усе це збудеться. Нехай Бог нам у цьому допоможе. Хай буде мир. Хай буде Україна.