"Це не з дешевих розваг, проте я щиро вдячний театру за те, що вони взялися за цю постановку," - зазначив режисер Іван Уривський, коментуючи прем'єру "Макбет".

Після дебюту театральної постановки "Макбет", який відбувся 28 лютого в Національному театрі імені Івана Франка в Києві, режисер Іван Уривський провів прес-конференцію на сцені, де відповів на запитання представників медіа.

О "Макбете":

Я переглядав фільми. В Україні їх насправді не так вже й багато.

Я постійно проявляю цікавість. Кажуть, що не слід ознайомлюватися з творчістю інших, але я не можу встояти. Мене вабить дізнатися, як різні режисери інтерпретували цю п'єсу, адже в цьому можна знайти багато цікавих підходів і ідей.

У цій виставі буде своя історія. Комусь не сподобається, хтось піде, комусь сподобається, винесе з собою якусь історію і подумає ввечері, а може й наступного дня. Хтось залишиться байдужим, когось вона може роздратувати.

Це важко передбачити. Існує певний сюжет, який ми розігруємо разом із акторами, а також глядач, який спостерігає. А далі вже залежить від того, чи виникає між ними таємнича взаємодія, чи ні.

Щодо того, коли остаточно сформувався пазл вистави:

Він не склався ще досі для мене. Це процес. Ідея народилась десь, мабуть, за тиждень. І все почало складатися.

Ми вже почали репетирувати, придумували концепцію. Але це не так просто було втілити. Тому ми ще в процесі пошуку в цій виставі.

Щодо сценографії:

Спочатку ми працювали над п'єсою разом із художником-постановником Петром Богомазовим, а потім перейшли до "Макбета". У початковій версії сценографії у Петра був один екран. Я згадав, що, якщо використати три екрани, це можуть втілити три відьми.

Це завдання вимагає значних технологічних зусиль. Проте з'явилася концепція, що це може бути світлом. Сцена майбутнього виглядає похмуро, але в ній є яскраве світло.

В голові почала формуватись своя історія, все раптом закрутилося.

Про основний склад акторів для театральних постановок:

Є певні актори, з якими я періодично співпрацюю. З Арсеном Тимошенком ми вперше зустрілися в роботі.

Про вартість вистави:

На мою думку, ця вистава не з дешевих, але я не займаюся фінансами. Зазначено, що краще проконсультуватися з директором.

"Конотопська відьма" робилася в першій рік вторгнення. Ми її робили з того, що було.

Сьогодні будь-яка театральна постановка вимагає фінансових витрат. Витрати на костюми, реквізит, сценографію та освітлення можуть бути значними. Це не з дешевих задоволень, але я вдячний театру за те, що вони прийняли цю ідею. Ми презентуємо концепцію художника, а театр відповідає "так". Іноді, звісно, буває і "ні", але такі випадки трапляються вкрай рідко.

Проте наші фінансові можливості залишаються відмінними. Я б не став проводити паралелі з європейськими бюджетами. Сподіваюсь, що в майбутньому ми зможемо досягти рівня, на якому зможемо створювати такі ж вражаючі візуальні проекти, як у театрах Європи.

Нам необхідно знайти сучасні технологічні рішення. Це лише наші перші кроки, і для мене це має велике значення. Важливо змінюватися та відкривати нові шляхи.

Щодо вистави "Конотопська відьма" за межами країни:

У цій виставі панує багатство музики та візуальних образів. Вона може існувати без слів. Звичайно, контексти, пов’язані з гарбузами, українськими символами та насінням, можуть залишатися не зовсім зрозумілими. Проте візуальний аспект твору справляє враження.

Будь-яка вистава йде за кордоном з субтитрами. А далі глядач або візуально сприймає, або читає.

О телевізійному адаптації спектаклю "Конотопська відьма":

Є багато пропозицій. Ми ще думаємо. Не знаю, чи варто це робити зараз, коли вистава ще активно йде і їздить на гастролі.

Про Сашка Руденка і нагороду BAFTA (British Academy Film Awards -- щорічна нагорода, яку присуджує Британська академія телебачення та кіномистецтва. Британський аналог Оскара. З 2008 року церемонія нагородження проходить у Королівському театрі Ковент-Гарден:

Коли Сашко повернувся з нагородження БАФТи, ми зустріли його оплесками. Саша дуже скромна людина. І він насправді не змінився, окрім того, що фільм, де він зіграв головну роль, отримав БАФТА.

Це надзвичайно приємно і викликає в нас гордість. Я вважаю, що в акторському аспекті це дало йому додаткову впевненість. Щодо зіркових моментів – їх, на жаль, нема. Я і Саша давно співпрацюємо та маємо на рахунку багато вистав. Ця роль вимагає значних енергетичних зусиль. Якщо не помиляюся, це його перша головна роль на такій масштабній сцені.