Дарія Волкова: Я не згадую, коли відбувся мій перший поцілунок.

Дарія Волкова. Зображення: Приватний архів.

Дарія Волкова – перспективна українська акторка, яка вже встигла взяти участь у багатьох кінопроєктах. Її кар'єра в світі кіно стартувала саме в період повномасштабної агресії Росії проти України.

Акторка спеціально для Meta.ua розповіла про свій творчий шлях, про те, як їй даються любовні сцени і, звісно, не залишила читачів без поради, як втілити свою мрію у реальність.

- Все твоє життя говорить про те, що якщо чогось дуже хотіти - це можна отримати. Чи це так?

Справжня суть полягає в тому, що просто бажати замало — потрібно діяти в напрямку своїх мрій. Це те, чим я займаюся щодня, навіть коли виникає бажання все залишити. Я вірю, що такий підхід поступово наближає мене до бажаного результату. Мій характер прагне всього і відразу, але життя навчає мене цінувати маленькі досягнення та насолоджуватися шляхом. Стадія заперечення, здається, вже позаду — я наближаюся до прийняття ситуації.

Як зазначав один з моїх вчителів з акторської майстерності: "Займайся тим, чим займаєшся, а далі буде, як буде". Цю мудрість я часто згадую (усміхаючись).

Що спонукало мене вибрати шлях актриси?

- Проявлятися через творчість, здається, -- моя вроджена потреба. Із п'яти років я наполягала, щоб мене відвели до музичної школи на фортепіано, потім -- на вокал, і це все були суто мої ініціативи. Перші акторські спроби насправді сталися майже несвідомо, з цікавості, а далі я й сама не помітила моменту, коли мене з головою затягнуло в цю професію.

Для мене надзвичайно важливо, щоб моя діяльність викликала в мені справжній інтерес, спонукала до внутрішнього зростання та розширення горизонтів. Акторство саме таке – воно дозволяє мені досліджувати нові глибини і завжди прагнути до більшого.

- Думаю, є актори та актриси, які тобі подобаються і на яких ти рівняєшся. Назви їх.

Фраза "рівнятися на когось" мені не зовсім зрозуміла, адже вона натякає на порівняння. Я вважаю, що слід зіставляти себе лише з тим, ким ти був вчора. Більш прийнятним для мене є надихатися певними особистостями, їхніми життєвими шляхами та творчістю, але при цьому обирати власний шлях. Саме з натхнення виникає бажання діяти.

Перші особи, які прийшли мені на розум, це Емма Стоун і Марго Роббі. Однак, мене надихають не лише вони, а й безліч інших речей і людей, серед яких не обов'язково актори та актриси.

Як ти вважаєш, що має більше значення — природний дар чи наполеглива праця?

На мою думку, 30% успіху — це природний дар, а решта 70% — це результат наполегливої та організованої праці.

Талант - це фундамент, старт, а далі процес розвитку, який для мене не має кінцевої точки. Я захоплююсь людьми, які навіть досягнувши висот і визнання продовжують вдосконалюватись.

Є певні природні "бонуси", назвемо їх так. Якщо говорити про акторство, то це харизма, енергія, творча індивідуальність, те, що чіпляє і привертає увагу з перших секунд появи актора в кадрі чи на сцені, але навіть найяскравіші природні дані потребують техніки і точності.

Сьогодні триває війна. Як цей складний час впливає на твоє самовираження? Відчуваєш, що стало легше чи важче відкриватися?

- Та інша реальність -- "до війни" -- вже надто далека і надто забулась.

Коли розпочалася війна, я саме проходила курс акторської майстерності. Після кількох місяців паузи, повернувшись до навчання та репетицій, я раптом задумалась: "Про що ж я раніше взагалі виступала?", адже війна неначе позбавила всього зайвого і виявила те, що дійсно має значення.

Але, звичайно, я також переживаю ці жахливі трагедії, як і всі інші. Під час зйомок намагаюсь не занурюватися в новини занадто глибоко — просто стежу за актуальними зборами і передаю донати.

- Ти сама прийшла у мистецтво. Завжди було цікаво -- наскільки легко грати любовні сцени? Ти пам'ятаєш свій перший поцілунок у кадрі?

Мені це вдається без зусиль, якщо бути відвертою. Я завжди усвідомлювала, що маю певний зовнішній вигляд, який відкриває мені багато можливостей для виконання ролей коханок. І дійсно, мені поки що щастило з партнерами та режисерами — наші проекти завжди проходили в атмосфері творчої гри та легкості.

На жаль, я не зберіг у пам'яті свій перший поцілунок.

Певен, що багато людей прагнуть пройти твоїм шляхом. Які поради ти їм дав би?

- Ой, та ви що. Я щиро вважаю, що поки лише на самому початку свого шляху, тому не впевнена, що маю моральне право роздавати поради. Але якщо відштовхуватись від власного досвіду, то, мабуть, найперше -- це вірити в себе. А ще -- помічати і не знецінювати свої маленькі перемоги. Бо великі результати народжуються з малих кроків.

Я вже згадувала, що прагну всього і одразу. Мені відкриваються великі цілі та перспективи, і поки я не досягну їх, усе інше видається незначним і маловажливим. Але насправді це мій шлях, який нерідко буває складним і вимагає чималих зусиль. Я вчуся цінувати його. Іноді потрібно просто зупинитися і відзначити свої досягнення, нехай навіть найменші.

І ще один важливий момент – це вміння приймати свої помилки, адже саме вони стають відправними пунктами для нашого розвитку. Я постійно нагадую про це як собі, так і своєму внутрішньому критикові, який прагне досконалості.

Чи справді в нашому житті все існує? Чи можуть бути речі, які не мають реальності?

Реальність визначається нашими переконаннями.

Наше сприйняття, досвід, страхи, бар'єри та прагнення — усе це визначає індивідуальну реальність кожної людини. Я також вважаю, що часто ця реальність залежить від нашої внутрішньої готовності прийняти певні зміни. Іноді потрібно зрости, щоб досягти своїх власних бажань.

Я займаюся медитацією, в якій важливо чітко уявити своє бажання так, ніби воно вже стало реальністю, і уважно спостерігати за своїми відчуттями та думками. Я помітила, що іноді, коли мені здається, що я прагну чогось, я активно рухаюсь у цьому напрямку, але на фізичному рівні з’являється страх, і моє тіло стискається та блокується. Тому для всього в житті потрібен свій час і внутрішня готовність.

Ну, звичайно ж, у нас буде Оскар! Це ж не може бути інакше, правда?

Якщо звернути увагу на Україну, можна сказати, що це вже реальність. І це всього лише початок. У нас є талановиті режисери, актори та сценаристи, які працюють над створенням глибокого, щирого та потужного кіно. Я впевнена, що світ незабаром відкриє для себе безліч українських історій, і нагороди є лише зовнішнім відображенням глибинних змін, які вже відбуваються.

Що стосується мене особисто, то, можливо, моя думка буде дещо незвичною, але я не маю мрії про "Оскар". Я не сприймаю цю нагороду як свою основну мету. Для мене істинний успіх полягає в внутрішньому відчутті, що я займаю своє місце, що моя творчість знаходить відгук у серцях глядачів, надихає їх і приносить зміни.

Звичайно, якщо в майбутньому моя дорога заведе мене до таких висот, я з радістю це сприйму.

Ми також зазначали, що на екрани кінотеатрів вийде відновлена версія легендарного фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків".