"Я не маю часу на тривале страждання": Роздуми про вигорання, уразливість та яку б суперсилу я обрала.

Віталіна Біблів, заслужена артистка України та акторка кіно, театру і телебачення, порівнює своїх героїнь з дітьми, які ростуть і еволюціонують. Зустріч зі звичайною людиною в метро чи на ринку може стати натхненням для створення унікальної риси її персонажа. Наприклад, Любаня з "Будиночка на щастя" може отримати риси, які згодом полюблять мільйони глядачів, навіть не підозрюючи про це.

Про це, а також про власну вразливість, котра заважає їй у житті, Віталіна поспілкувалася з ТаблоID.

- Якби вам запропонували зіграти супергеройку і самій обрати для неї силу, що б це було?

- У моменти конфліктів і непорозумінь я б перетворювала всіх на смурфиків. І тоді всі ставали б добрими, починали обійматися, пили какао, і тоді, напевно, в світі не було б війн. А ще я б хотіла зцілювати людей від болю - і фізичного, і душевного.

Які з ваших улюблених героїнь могли б стати вашими близькими подругами, якби вони були реальними?

Любаня з "Будиночка на щастя" безумовно могла б стати моєю подругою. Вона така ж проста, як і я. Білка, яка пережила 100 років, теж могла б стати близькою. Ця персонажка пройшла через безліч випробувань у житті, і її мудрість та доброта вражають. Вона має справжнє розуміння особливих дітей. Напевно, ці дві героїні стали б мені справжніми друзями. А ще, можливо, Віта Ігорівна з "Жіночого лікаря" – це також життєрадісна особистість. Взагалі, це персонажі, які випромінюють позитив. На відміну від тих, кого я граю в театрі, у яких складні долі. Я б не бажала з ними дружити, адже вони несуть багато проблем.

Чи траплялося вам, що ви не відразу відчули зв'язок зі своєю майбутньою героїнею? Яким чином цей зв'язок формується, починаючи з того моменту, коли ви вперше відкриваєте сценарій?

Це абсолютно особистий процес. Звичайно, не буває так, щоб ти прочитав сценарій і миттєво відчув зв'язок із героїнею. Це схоже на те, як купувати джинси, не знаючи, як вони виглядають. Ти знайомишся з матеріалом і намагаєшся вдихнути в нього нове життя. Ось уже восьмий сезон, а я все ще шукаю для Любані нові відтінки, риси характеру та способи вираження.

Вистави не можуть бути абсолютно ідентичними, адже завжди відбуваються якісь зміни. Це схоже на виховання дитини — вона постійно розвивається, і з кожним новим днем відбуваються зміни. Аналогічно, в процесі створення образів: кожен день приносить нові ідеї та враження.

Яку роль ви ніколи не стали б виконувати і чому саме?

Я не можу наразі відповісти на це запитання, оскільки мені ще не робили подібних пропозицій. Чітко можу сказати лише одне — я точно відмовлюся від участі в чомусь на кшталт зашморгу та лежання в труні. У мене вже був такий досвід, і це не найприємніше заняття. В іншому ж, кожна роль має свою унікальність. Все залежить від проекту та режисера. Не можна просто так, наперед, вирішити.

- Ви говорили, що занотовуєте почуті соковиті вислови на кшталт "чупірадло", і потім глядачі обожнюють чути їх із вуст Любані. А чи буває так, що "позичаєте" для ваших героїнь яскраві риси реальних жінок, які зустрічалися вам у житті?

Всі мої персонажі-жінки — це реальні особистості, які існують у нашому світі. Можна сказати, що це своєрідний "мікс" образів. Любаня втілює в собі риси моєї мами, бабусі, тіток Галі та Олі, а також сусідки з дачі. Коли я створюю екранних героїнь, я черпаю натхнення з життя навколо мене. Від кожної жінки я беру щось своє — більше або менше, але в цілому всі вони допомагають мені формувати ці образи.

Я просто закохана в подорожі метро, мені подобається блукати вулицями, відвідувати ринки та просто сидіти в парку, спостерігаючи за людьми. Адже в кожному з них я знаходжу щось особливе, що може стати натхненням для створення нової історії.

Чи виникали у вас ситуації творчого виснаження? Якщо так, які методи допомогли вам подолати цей стан?

Звісно, такі моменти трапляються. Я ж не робот, у мене теж є відчуття: руки, ноги, зуби можуть боліти. Іноді я сварюся з людьми, а іноді мирюся. Відчуття вигорання також знайоме. Як кажуть, "хто здався - той програв" (сміється). Тому ти просто піднімаєшся, як той барон Мюнхгаузен, і продовжуєш виконувати свою справу. А коли починаєш грати виставу, все ніби само по собі запуститься, і ти занурюєшся у процес.

Якщо це вигорання трапляється під кінець театрального сезону, то мені насправді вистачає двох-трьох днів абсолютної тиші й спокою вдома. Абсолютної! Щоб мене ніхто не турбував і бажано, щоб у цей момент нікого не було вдома. І я просто сплю, читаю, дивлюся телевізор, знову сплю, читаю... Таким чином і приходжу до тями. Довго страждати в мене часу немає. Немає часу на журбу.

Чи легко вам налагоджувати контакти з новими людьми, і чи маєте ви ясні, можливо, непомітні для більшості ознаки, які вас насторожують?

Мені не до вподоби, коли люди починають торкатися до мене без попередження. Особливо на вулиці: коли я йду, до мене раптово підбігають, тягнуть за руки чи просто чіпляються. Вважаю, що це навряд чи комусь може сподобатися. В цілому, я легко знаходжу спільну мову з людьми.

У мене немає якихось особливих "червоних прапорців", але, наприклад, я абсолютно не витримую, коли на знімальному майданчику хтось голосно розмовляє по телефону. Не можу цього зрозуміти. Чому б не відійти вбік, постояти під деревом або вийти з кімнати? Для мене це справжній "червоний прапорець". Я собі такого дозволити не можу. Чому інші це роблять – не знаю. Загалом, я легко знаходжу спільну мову з людьми. Проте спочатку довго спостерігаю за ними. Можливо, саме тому всі вважають мене недоступною. А насправді я просто не можу миттєво зануритися в нові відносини, дружбу, знайомства чи колектив. Мені потрібно трохи часу.

Чи існує якась риса особистості, яку ви хотіли б змінити в собі?

Я мрію стати менш вразливою. Відчуваю, як ця моя чутливість до несправедливості завдає мені великого болю. Коли стикаюся з неправдою, мене охоплює гнів не тільки до ситуації, а й до людей навколо. Я усвідомлюю, що такі емоції заважають мені жити повноцінно. Цю рису я прагну змінити настільки сильно, наскільки це можливо.

- Як би ви описали свій повсякденний стиль одягу? Без якого предмета не уявляєте собі свій гардероб?

Це цікаве питання, адже ми, жінки, можемо змінювати свої вподобання. Сьогодні хочеться надіти сукню, а завтра — спортивний костюм. Що для мене важливо? Зручність. Ніколи не обираю незручне взуття. У молодості часто носила каблуки, і тепер розплачуюсь за це проблемами з ногами. Тому одяг повинен бути яскравим, комфортним і практичним. І ще, я не в захваті від синтетичних тканин.

Ви постійно передаєте послання про любов і піклування до свого тіла. Чи було так завжди, чи ви пройшли певний шлях до цього? Чи мали ви в якісь моменти свого життя відчуття невдоволення собою або прагнення змінити свій вигляд?

- Чи була я незадоволена своєю зовнішністю? Так, була. Звісно, в пубертатному періоді мені здавалося, що я дуже повна, хоча насправді була худенькою. Я знущалася з себе, сиділа на дієтах, причому дуже жорстких. Але мені здається, що через це проходять усі дівчата, які хочуть подобатися хлопцям, особливо в підлітковому віці. Я не можу сказати, що був якийсь особливий "шлях". У кожного свій час, у кожного своя година.

- Якби була змога повернутися в минуле, яких помилок у догляді за собою ви б уже не припустилися?

Давайте будемо відверті: повернутися в минуле неможливо, тому навіщо витрачати час на роздуми про те, що вже не змінити? Єдине, про що я шкодую, так це про те, що не звернулася до косметолога раніше, не приділила уваги масажам і не знаходила більше часу для себе. Це моя помилка. Ми виросли в культурі, де «я» завжди на останньому місці: все для інших, для країни, для суспільства. Тому я б просто хотіла раніше навчитися ставити себе на перше місце.

Поділіться своїми корисними звичками, які ви практикуєте щодня, а також тими, від яких хотіли б відмовитися, і новими, які прагнете впровадити у своє життя.

Сон, безумовно, хотіла б включити у своє повсякдення, але наразі це не представляється можливим — і через наших сусідів, і завдяки великій кількості роботи, за що, на щастя, можна лише дякувати. Щодо корисних звичок, то я намагаюся пити достатньо води і зранку трохи розминати руки (усміхається). Не можу стверджувати, що регулярно відвідую спортзал, і не закликаю всіх слідувати моєму прикладу. Кожен обирає свій шлях, який найбільше підходить йому. Але я дійсно п'ю багато води і люблю поїдати свіжу зелень. Водночас, іноді можу дозволити собі келих вина ввечері.

Чого б хотіла позбутися? Можливо, раз на місяць перестати їсти оці чіпси та сухарики. Але саме в цей день організм просто вимагає ту гидоту! Жінки судово розуміють, про що я говорю. Та один раз можна, напевно.

Нагадуємо, що Віталіна Біблів одного разу поділилася маловідомими деталями зі свого життя. Серед іншого, вона вміє виконувати місток і має навички доїння корови.

Як стало відомо, минулого року знаменитість вперше узяла шлюб. Нещодавно вона поділилася, де відбулося їхнє знайомство.