Гастрономічний код міста: чому іноземці та модники шукали цукерки "Вечірній Київ"

У 1980-х ці цукерки були дефіцитом, за яким полювали

У середині 1980-х років київська кондитерська фабрика, названою на честь Карла Маркса, отримала амбіційне завдання. Їй було доручено розробити подарункові цукерки, які зможуть стати гастрономічною візитівкою столиці, нарівні з відомим Київським тортом.

В результаті з'явилися цукерки "Вечірній Київ" – набір, що швидко здобув статус культового десерту, ставши невід'ємною частиною елегантного подарунка та найбільш затребуваним сувеніром з Києва. "Телеграф" поділиться деталями цієї захоплюючої історії.

Революційні зміни у радянському кондитерському виробництві.

На фоні традиційної радянської продукції "Вечірній Київ" справді вирізнявся як справжній інноваційний продукт. Його рецепт передбачав підвищений вміст какао, натуральне молоко, легкий відтінок коньяку, а також унікальну особливість – цілий смажений фундук всередині, доповнений подрібненими горіхами в глазурі.

Випуск продукту відбувся на фоні грандіозних святкувань, присвячених 1500-річчю Києва, коли місто презентувало свій "новий рівень" у сферах архітектури та гастрономії. Для його виробництва була використана інноваційна лінія, що дозволила створити кремову начинку з маслом і коньяком, яка в поєднанні з делікатним шаром шоколаду забезпечила практично "іноземний" рівень смаку.

Коли музика набуває смаку

Назва "Вечірній Київ" сформувалася не завдяки технологічним аспектам, а завдяки особливій атмосфері міста. Вона тісно пов'язана з відомою з 1960-х років піснею "Як тебе не любити, Києве мій!", що малює образ вечірнього Києва, що розкинувся над Дніпром. Це був один з перших прикладів емоційного брендингу: упаковка повинна була "запакувати" не лише праліне з фундуком, а й відчуття прогулянок Хрещатиком, романтичних побачень, театральних вечорів і тривалих бесід на кухні з виглядом на вогні великого міста.

Упаковка у формі листівки

Візуальний образ працював як паперова листівка з нічного Києва: темний фон упаковки нагадував небо над Дніпром, золотисті елементи - вогні ліхтарів і вікна будинків у центрі. Коробку часто везли замість сувенірного магніту або набору листівок: подарувавши ці цукерки, фактично дарували "свій Київ" з його вечірніми проспектами, мостами й театральними афішами.

Недостатність як елемент міфу

У спогадах киян "Вечірній Київ" асоціюється з особливими моментами: святкуванням Нового року, великими родинними зібраннями та приїздом гостей з інших міст. Придбати ці ласощі можна було не в кожному магазині - особливо виділявся знаменитий магазин "Українські ласощі" в центрі, який з 1960-х років вважався найсолодшим куточком столиці.

Цей продукт був не тільки дорогим, але й важкодоступним: його використовували не лише для чаю, а й для святкових моментів. У свідомості людей ці цукерки перетворилися на символ "вечора, якого всі очікували". Розповіді про черги, про те, як "достати через знайомих", а також про рідкісні коробки, які дарували на перше побачення або в день отримання диплома, стали невід'ємною частиною міського фольклору.

Життя після СРСР

Після змін у кондитерській індустрії традиції продовжує компанія Roshen, яка досі виробляє "Київ вечірній" як самостійний продукт. В офіційній характеристиці акцентується на незмінній рецептурі: праліне з подрібненим фундуком, цілий лісовий горіх, шоколадна глазур і легкий відтінок бренді.

Сьогодні "Вечірній Київ" - це не просто солодощі. Це обгорнена в золотисту фольгу розповідь про місто, його вечірню атмосферу, його мешканців та ті миті, коли звичайний десерт перетворювався на частину чогось справді важливого.

Раніше "Телеграф" розповідав про легендарне харківське печиво, яке стало візитівкою міста. Назва може здатися пов'язаною з радянськими часами, але насправді це старий кондитерський термін, який з'явився ще у XIX столітті.