Хрещений батько "Щедрика" може бути описаний як творець, який вніс значний внесок у розвиток української музичної культури.

На Йордан, коли в Україні лунають щедрівки, варто згадати, як мелодія Миколи Леонтовича "Щедрик" стала світовим хітом. У різдвяний час вона звучить повсюди, хоча далеко не всі усвідомлюють, що в її основі лежить український фольклор. Та "Щедрик" був не єдиним музичним відкриттям України для світу.

Як сталося, що українська музика змогла прорвати "залізну завісу" в умовах більшовицької окупації? Це стало можливим завдяки далекоглядній стратегії керівництва УНР, яке організувало світове турне для хорової капели з Києва, з метою популяризації української культури в Європі та Америці. Концерти збирали повні зали, а критики захоплено відгукувалися про виступи, що дозволило українській музиці вперше звучати на найпрестижніших сценах світу. Тіна Пересунько, засновниця Інституту Леонтовича та авторка трьох книг на цю тему, поділилася історією Олександра Кошиця, керівника хору, який зміг вивести українські мелодії на міжнародну арену.

Олександр Кошиць провів своє дитинство в Черкащині, неподалік від села Шевченка - Тарасівці. Будучи сином священника, він отримав освіту в Київській духовній семінарії та православній академії. У той час, наприкінці XIX століття, в його оточенні домінувала російська мова та імперська ідеологія. Проте, як зазначає дослідниця, українська культура увійшла в його життя через музику.

У цей період він зустрівся з Миколою Лисенком. Завдяки його порадам, Кошиць протягом трьох років збирав український фольклор на Кубані.

У 1907 році Олександр Кошиць отримав запрошення зайняти посаду диригента студентського хору Київського університету. Одночасно він проводив заняття в музичному училищі, а згодом почав викладати і в консерваторії.

Змішаний хор студентів Київського університету і слухачок вищих жіночих курсів, 1914 (фото з Вікіпедії)

На 1916 рік Олександр Кошиць вже здобув репутацію видатного українського диригента, працюючи в Київській опері. У той час Микола Леонтович надіслав йому ноти свого знаменитого твору "Щедрик". Прем'єра цього твору відбулася в 1916 році, коли хор Київського університету, під його керівництвом, вперше виконав цю композицію. Вона швидко завоювала популярність, а її автор став відомим композитором.

У 1917 році Кошиць став керівником музичного відділу Міністерства освіти та мистецтв Української Народної Республіки. Усвідомлюючи загрозу з боку більшовиків, Симон Петлюра доручив йому організувати республіканську капелу та вирушити за кордон, щоб представити українську культуру європейській спільноті.

Симон Петлюра став ініціатором цього рішення з метою донести до західного світу важливість підтримки України та отримання військової допомоги для боротьби з російським імперіалізмом. Він запросив Кошиця та Стеценка, доручив їм у січні 1919 року організувати хор. Основна мета цієї ініціативи полягала в поїздці до Парижа, де проходила мирна конференція, на якій лідери Європи та США приймали рішення про долю континенту, включаючи питання визнання незалежності України. Тому хор мав можливість виступити там, щоб переконати західних лідерів у реальності української державності, - розповідає Тіна Пересунько.

До складу капели увійшли найобдарованіші співаки з різних куточків України, які протягом п'яти років перебували в гастрольних турах і так і не змогли повернутися додому. Варто зазначити, що на самому початку свого гастрольного шляху капела дала три концерти в Івано-Франківську та два — у Стрию.

Першою країною, де капела виступила за кордоном, була Чехія (фото 1919 року з Вікіпедії)

Хор дав понад 200 концертів в 10 країнах Західної Європи. Це 45 міст, найвідоміші культурні столиці і концертні зали. Публіка зустріла співаків дуже схвально, преса захопливо відгукувалася і захоплювалася українським фольклором.

"Я відчував велике задоволення від усвідомлення, що мені випала можливість продемонструвати світові суть нашого народу - таку тендітну, потужну і водночас загадкову, як і сама природа", - зазначав Олександр Кошиць.

Кошиць отримав визнання від критиків як один із найобдарованіших диригентів на європейській сцені. Його видатні колеги по континенту не шкодували похвал у приватних листах. Крім того, він мав честь зустрітися з королевою Бельгії.

Без сумніву, справжнім хітом вечора став "Щедрик" Леонтовича. У британських газетах навіть жартували, що на концерті потужні жінки плакали, як чоловіки, адже не змогли правильно вимовити назву однієї з найчудовіших композицій програми.

Альтернативні версії перекладу "Щедрика" на іноземні мови (зображення з презентації Тіни Пересунько)

Як свідчать опрацьовані Тіною Пересунько архівні матеріали фонду Української республіканської капели, твори Миколи Леонтовича посідали перше місце в репертуарі хору. Олександр Кошиць писав у щоденнику, що "Щедрик" був коронним виступом репертуару упродовж 5,5 років.

Співак капели Олександр Пеленський пригадує: "Серед усіх творів, найбільше полюбилися пісні Леонтовича. Вони з тріумфом подолали кордони старого і нового світу. Зокрема, його "Матір Божа Почаївська", "Щедрик" та "Ой пряду, пряду" здобули величезну популярність та визнання. Ці твори справді вражали слухачів у всіх куточках світу, і не раз траплялося, що публіка передавала записки з проханнями виконати одну з них, якщо вона не входила до програми. Практично кожен європейський музикант чи композитор прагнув мати ноти цих шедеврів, а першу з них чеські композитори адаптували для оркестру."

Олександру Кошицю визнали серед найвидатніших диригентів на континенті Європа (зображення з Вікіпедії).

Росіяни не змогли завадити успіху українців, тому запропонували "фєдєрірованіє" капелі. Тіна Пересунько зазначає, що російські митці виступили з ідеєю злиття українського фольклору з "величною російською культурою". Відомий російський балетмейстер Сергєй Дягілєв і дружина поета Сєргєя Єсєніна, балерина Айседора Дункан, вносили пропозиції Кошицю об'єднати спів і хореографію у спільних виступах. Також свої ідеї надавав композитор Ігор Стравінський. Проте Олександр Кошиць чітко розумів, з якою метою він приїхав, тому ввічливо відмовив. Кошти, отримані з концертів, він надсилав Петлюрі для підтримки української армії.

Після неймовірного тріумфу в Європі колектив вирушає в гастрольну подорож до Америки. Протягом 1922-1924 років вони провели 400 концертів у 150 містах семи країн обох континентів, записали "Щедрика" на студії, а також влаштували аншлаговий виступ у Карнегі-хол.

Хор також виконував пісні та національні гімни різних країн, в яких проходили їхні виступи. Олександр Кошиць створив аранжування для творів афроамериканців, які звучали на концертах. Це викликало неабиякий резонанс у пресі, яка зазначала: "Український хор втілює істинний дух свободи Америки".

Український музичний ансамбль завітав до Нью-Йорка (зображення з архіву бібліотеки Конгресу США)

Не маючи можливості повернення в Україну, Кошиць оселився в Нью-Йорку, де читав лекції та проводив концерти. У 1930-х роках він виступав у Карнегі-холі на честь митрополита Андрея Шептицького та Тараса Шевченка. Він також створив музику для першого українського фільму разом з Василем Авраменком. Крім того, працював у Голлівуді, де записував музичні прологи для німого кіно.

1928 року отримав запрошення з Києва обійняти посаду професора Київського музично-драматичного інституту імені Лисенка. Але йому відмовили у громадянстві, тож диригент повернувся до США.

У 1930 році "Щедрик" використали в американському мюзиклі Song of flame про російську революцію, який номінували на "Оскар" за найкращий звук. Однак "Щедрик" для цього фільму виконав російський хор як російську пісню. А завдяки англомовному тексту Carol of the bells став всесвітнім різдвяним хітом і зʼявився в інших численних голлівудських фільмах.

У фільмі "Пісня полум'я" музику створив Джордж Гершвін, який походить з України, зокрема, є нащадком одеських євреїв. Саме він став тим композитором, який представив світові ще одну українську народну пісню у новому звучанні. Капела Кошиця виконувала колискову "Ой ходить сон". Спочатку її аранжував для фортепіано Василь Барвінський, а пізніше Кошиць адаптував її для хорового виконання. Під час гастролей капели в Америці Гершвін почув цю мелодію, і вона надихнула його на створення арії Summertime для бродвейської опери Porgy and Bess. Цей джазовий шедевр виконували такі легенди, як Елла Фіцджеральд і Луї Армстронг.