Кишенькові гроші для дітей: як навчити їх правильно витрачати та яку суму надавати. Рекомендації для батьків.

Уміння розпоряджатися власними коштами та підприємництво потрібно закладати з дитинства. Фінансової грамотності тепер навчатимуть у школі: Нацбанк навіть розробив спеціальну програму для цього. Та не лише школа має опікуватися такими питаннями. Багато що можуть зробити й батьки за допомогою добре відомого всім інструмента -- кишенькових грошей. І тут маються на увазі не кошти, які дитині хаотично дають усі члени родини від бабусі до тата, й не наколядовані під час свят торбинки з гривнями. А суми, які дитина систематично, щомісяця отримує від батьків і стабільно може розраховувати, як їх витратити та на що. Й тут для батьків залишається багато незрозумілих чи спірних питань: яку суму краще давати дитині, з якого віку, за що, як упливати на доцільне використання грошей тощо. В Україні немає чітко розроблених законодавчих норм чи офіційних рекомендацій стосовно цього.

А от у Німеччині наприклад, законом чітко врегульовано фінансові операції, які може здійснювати дитина. Також є рекомендації Німецького інституту молоді, який займається темою кишенькових коштів уже багато років. І для нас ці рекомендації теж можуть бути корисними.

Німецькі фахівці радять починати давати дітям кишенькові гроші щотижня з шести років (або з того моменту, коли вони починають навчання в школі), оскільки молодші діти ще не здатні ефективно планувати та розподіляти свої фінанси. З десяти років доцільно перейти на місячний виплат, щоб діти мали можливість розвивати навички довгострокового фінансового планування.

Цікаво, що в рекомендаціях для батьків використано слово "повинні", а не "можуть" чи "хочуть". Тобто батьки повинні давати кишенькові кошти, щоб дитина навчилася фінансової грамотності. Проте закон не зобов'язує їх робити це. Також цікаво, що сума має зростати щороку в певний день, про який дитина знає (наприклад, день її народження чи Різдво). Розмір кишенькових коштів не має раптово змінюватися чи залежати від бажань дитини. Тобто йдеться про чітку домовленість між нею та її батьками.

Сума, яку батьки призначають для кишенькових грошей, не є ключовим фактором. Набагато важливіше – навчити дитину правильно споживати та управляти своїми фінансами. Проте, остаточне рішення щодо витрат або покупок повинно залишатися за дитиною. Це може бути викликом для батьків, але варто пам’ятати, що навіть невдалі фінансові рішення можуть стати цінним уроком.

Багато батьків вважають, що виділення кишенькових грошей дітям можливе лише за наявності вільних коштів у бюджеті сім’ї. Було б корисно, якби батьки більше залучали дітей до обговорення фінансової ситуації в родині. Коли ви встановлюєте суму кишенькових грошей і навчаєте дитину їх витрачати, важливо, щоб вона була обізнана про ваші витрати. І це не лише через те, що ви є прикладом для наслідування. Адже виглядає дивно, коли ви відмовляєте дитині в покупці нової іграшки, стверджуючи, що "грошей немає", а самі при цьому купуєте продукти для вечері. Таким чином, гроші все ж є?

Якщо діти вже можуть самостійно заробити кишенькові кошти, батьки мають припинити їх видавати. Зазначу, що діти в Німеччині з 14 років, а часом навіть із 12 можуть мати підробіток. Але експерти рекомендують давати дитині додаткові кошти на певні статті витрат, якими вона самостійно оплачуватиме свої регулярні потреби: поповнення мобільного, одяг, проїзд чи засоби гігієни. Добре було б їй мати банківську картку для оплати рахунків онлайн.

Безумовно, існують поради щодо того, як навчити дитину ефективно управляти кишеньковими грошима.

І цікаве. В Німеччині діти не мають права купувати щось самостійно до семи років. Із семи до 18 років є певні обмеження. Так, наприклад, дитина не може розрахуватися за покупку банківською карткою батьків, а лише своєю особистою. Згідно з законом, покупки на суму більш як 50 євро мають бути здійснені лише в присутності батьків. Самостійно зі своєї картки дитина не зможе здійснити онлайн-покупки, оформити підписку на гру, придбати застосунок чи журнал. Як бачите, відповідальність за витрати дитини лежить не лише на її батьках, а й на інших дорослих.

До речі, в Україні є дитяча банківська (платіжна) картка, де відключено певні функції, й це дає змогу безпечно нею користуватися. Батьки можуть оформити таку картку, починаючи з шестирічного віку. В цьому разі дитячу картку буде прив'язано до рахунку котрогось із батьків. Підлітки 14-18 років можуть самостійно відкрити рахунок у банку на своє ім'я.

Куди ж діти зазвичай витрачають свої кишенькові гроші? Найчастіше це солодощі, іграшки чи дитячі журнали. Деякі з них можуть відкласти кошти на похід у кіно або на подарунок. Сьогодні діти також активно займаються донатами. Чому так? Та тому, що їхні батьки відкрито займаються благодійністю. Це свідчить про те, що діти можуть переймати фінансові звички дорослих. Якщо ваша дитина купує те, що ви вважаєте забороненим, можливо, її цінності щодо здорового харчування ще не співпадають із вашими. Це може бути приводом для розмови про ваші власні рішення щодо харчування. Проте важливо пам’ятати, що обговорення витрат кишенькових грошей не повинно перетворюватися на маніпуляції чи контроль. Цю тему слід підіймати з метою виховання, адже дитина потребує підтримки та поваги на її шляху до фінансової грамотності.

Ледь не пропустила важливу тему: скільки ж кишенькових грошей варто давати дітям? Згідно з порадами Німецького інституту молоді, ця сума варіюється залежно від віку дитини. Ось приблизні рекомендації для родин у Німеччині.

Багато це чи мало? Якщо порівняти розмір кишенькових грошей із витратами та заробітною платою батьків, отримаємо такі цифри. Мінімальні кошти, потрібні для проживання в Німеччині на одно дорослого, нині становлять десь 563 євро (харчування, одяг, засоби гігієни). На дитину потрібно щонайменше 357-471 євро на місяць. Вартість оренди однокімнатної квартири в Берліні -- 350-600 євро, двокімнатної -- 600-1000. Звісно, можна знайти й дорожче. Мінімальна заробітна плата дорослого -- близько 2200 євро, після вирахування податків на руках буде десь 1450 євро. Отже, кишенькові кошти для дитини 14 років можуть становити близько 3% заробітної плати одного з батьків або 3-8% мінімального прожиткового мінімуму на дитину.

Рішення про те, скільки кишенькових коштів видавати щомісяця, є індивідуальним для кожної родини. Головне тут -- розвиток у дитини навичок фінансового, довгострокового планування та підтримка з боку дорослих на шляху до цього.