Легендарний "Щедрик": історія цього твору музичного мистецтва.

"Щедрик" перетворився на іконичний твір Різдва, що звучить у виконанні найзнаменитіших артистів світу.

Ця мелодія стала справжнім символом української дипломатії в Європі і навіть важливим елементом боротьби за незалежність від Росії. У 1919 році пісня вперше прозвучала в Празі, а в 1922 році — у Нью-Йорку. Лише в 1936 році з'явилася її англомовна адаптація під назвою Carol of the Bells.

"Carol of the Bells" – це українська зимова композиція, яка насправді не є колядкою, а також не асоціюється з Різдвом або зимовими святами. Музику написав М. Леонтович, а слова та аранжування створив П. Вільговський. Цю партитуру було надруковано в Нью-Йорку в 1936 році в музичному видавництві Carl Fisher. Проте, варто зазначити, що даний музичний твір не має жодного зв’язку з Різдвяними святами.

"Щедрик" — це стара українська новорічна обрядова пісня, що належить до щедрівок, які виконувалися навесні, в березні, коли ластівки поверталися додому. Наші предки, ще до прийняття християнства, відзначали Новий рік у цей час. Тому в первісному тексті, на відміну від англомовних версій, згадується саме ластівка, а не дзвоники. Назва пісні — "Щедрик", походить від слова "щедрий", що також означає плідний і життєдайний. Протягом століть ця мелодія залишалася простою одноголосою на чотири ноти.

"Щедрик" звучав у Щедрий вечір, коли вся родина збиралася за святковим столом, щоб відсвяткувати прихід Нового року. Столи ломилися під вагою смачних страв, а щедрівники — зазвичай молодь або діти — обходили домівки, співаючи під вікнами.

Щедрик, щедрик, щедрівка,

Прибула ластівка.

Стала собі щебетати,

Викликаємо повелителя:

Вийди, вийди, пане мій,

Оглянь на вівчарню,

Там овечки улеглись на траву,

А ягнички народились.

У тебя отличный ассортимент товаров.

Будеш мати мірку грошей.

Хоча не гроші, та все ж це щось!

У тобі є жінка з чорними бровами.

Щедрик, щедрик, щедрівка,

З'явилася ластівка.

Коли святкування Нового року перенесли на зимовий період, традиція виконання щедрівок почала відзначатися в січні, приблизно через тиждень після Різдва.

У 1910 році український композитор Микола Леонтович, керуючись рекомендацією професора Київської консерваторії Болеслава Яворського, почав працювати над розробкою "Щедрика", застосовуючи ефект остинато — техніку повторення основної мелодії пісні, що складається з перших чотирьох нот. Леонтович витратив кілька років на створення цього фактично нового музичного твору. У серпні 1916 року він надіслав рукопис "Щедрика" — пісні для мішаного хору a cappella, тобто без супроводу інструментів — відомому київському диригенту Олександру Кошицю.

"Щедрик" у новому виконанні вперше зазвучав 29 грудня 1916 року під час різдвяного концерту в залі Купецького зібрання, яка сьогодні відома як Національна філармонія України. Цю щедрівку представив студентський хор Київського університету Святого Володимира під керівництвом Олександра Кошиця. У лютому 1917 року в Російській імперії відбулася революція, в результаті якої цар Микола ІІ зрікся престолу. 22 січня 1918 року Українська Народна Республіка (УНР) проголосила свою незалежність.

Молодій державі, яка боролася з більшовиками, була необхідна міжнародна підтримка. Саме тому українська народна пісня "Щедрик" стала важливим інструментом у дипломатичних зусиллях. Тодішній лідер української держави та головнокомандувач армії УНР Симон Петлюра (1879-1926) вирішив представити Україну світу через культуру, відправивши хор на Захід.

Щедрик став доказом того, що українці є самобутнім народом. Перший концерт хору Олександра Кошиця відбувся 11 травня 1919 року в Празі, де пісня отримала визнання та популярність.

"Українська Республіка прагне відновити свою незалежність, – зазначав кореспондент швейцарського видання La Patrie Suisse, – і тому вирішила продемонструвати це на власному прикладі. 'Я співаю, отже я існую' – стверджує вона. І співає вона вражаюче."

"Щедрик" у виконанні Леонтовича є справжнім витвором народного мистецтва, -- зазначав кореспондент брюссельського видання Le XX Siècle 10 січня 1920 року.

За два роки європейських гастролей хор Олександра Кошиця виступив у 45 містах 10 країн Західної Європи як культурний амбасадор України. Усюди українські музичні посланці доносили до європейської авдиторії: Україна бореться за незалежність; Україна -- не Росія; український фольклор -- це доказ існування української нації.

Під час тривалого європейського туру композитор Микола Леонтович змушений був ховатися від терору російських окупантів спочатку в Києві, а згодом на Поділлі. 23 січня 1921 року один із агентів російської ЧК, якого Леонтович прийняв у своєму домі на ніч, застрелив його пострілом з гвинтівки.

У вересні 1922 року хор під керівництвом Олександра Кошиця назавжди залишає європейські простори та вирушає до США. 5 жовтня тисячі слухачів, серед яких видатні американські музиканти, політики та представники преси, збираються в найбільш престижній концертній залі Нью-Йорка — Carnegie Hall, щоб насолодитися українським співом. Протягом наступних кількох днів музичні критики з Нью-Йорка активно ділилися своїми враженнями, виявляючи захоплення мистецтвом українського хору.

Упродовж 1923-1924 років український хор виступив у 115 містах 36 штатів США, а ще -- у Бразилії, Канаді, Мексиці, Аргентині, Уругваї та на Кубі. Хористи дісталися навіть острівної держави Тринідад і Тобаго.

1925 року вже популярну в США пісню включив у свій репертуар Російський хор у Нью-Йорку (англ. Russian Art Choir). У його виконанні "Щедрик" залунав на Бродвеї в мюзиклі "Пісня полум'я" (англ. The song of the Flame). Серед творців проєкту -- відомий американський композитор Джордж Гершвін. І ось у 1936 році нарешті з'являється Carol of the Bells -- саме та англомовна версія "Щедрика", яку співає нині на Різдво весь світ.

Автор англомовного тексту до української пісні -- американський диригент українського походження Пітер Вільговський (1902-1978)."Оскільки молодь не співала б українською, -- писав пізніше Вільговський у листі до українського музикознавця Романа Савицького, -- мені довелося написати англійський текст. Я прибрав українські слова про "щедрика" (хатню пташку) і замість цього зосередився на веселому передзвоні дзвоників, який мені почувся в музиці". Отак українська ластівка перетворилася на американські дзвоники, а "Щедрик" -- на Carol of the Bells. Тривалий час українці навіть не знали, що цей світовий хіт належить нашій нації.

У серпні 1991 року Україна відновила свою державну незалежність, що відкрило доступ до архівів Української Народної Республіки. Серед раніше заборонених документів виявилися матеріали хору Олександра Кошиця: численні статті з міжнародних видань, афіші, листування та фотографії. Ці матеріали, зібрані співаком під час гастролей, були надіслані до уряду УНР. Завдяки цим документам вдалося реконструювати маловідому історію "Щедрика", однієї з найвідоміших українських пісень у світі.