Методи лікування та профілактики ВІЛ-інфекції: які існують варіанти?

Вакцини від ВІЛ - вірусу імунного дефіциту людини, що призводить до захворювання на СНІД (синдром набутого імунодефіциту), який є кінцевою стадією ВІЛ-інфекції, сьогодні не існує. Тим часом для лікування та профілактики ВІЛ-інфекції використовують таблетки, наприклад, Truvada.

У 2020 році в Європейському Союзі з'явилася альтернатива щоденному вживанню пігулок для осіб, інфікованих ВІЛ. Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) схвалило ін'єкційні препарати рилпівірин та каботегравір, які відомі під комерційними назвами Rekambys і Vocabria відповідно. Комбінація цих двох активних речовин представлена препаратом Cabenuva. Ці медикаменти призначені для використання в рамках комбінованої терапії при лікуванні пацієнтів, інфікованих ВІЛ-1, що є найпоширенішим типом вірусу імунодефіциту людини у світі.

У 2021 році Управління з питань якості продовольства і медикаментів США (FDA) схвалило каботегравір (також відомий під торговою маркою Apretude) як профілактичний засіб від ВІЛ. Після перших двох доз з інтервалом в один місяць його приймають раз на два місяці.

А в липні 2022 року ін'єкційний препарат тривалої дії - каботегравір (КАБ-ДД) - схвалила для використання як профілактичний засіб Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).

Абревіатура PrEP, що розшифровується як профілактика перед контактом, позначає метод запобігання зараженню ВІЛ за допомогою регулярного прийому медичних препаратів, зазвичай щоденно. Цей підхід рекомендований для осіб, які належать до групи з підвищеним ризиком інфікування, зокрема тих, хто може піддаватися небезпеці через статеві контакти або обмін кров’ю. До таких груп ризику входять, наприклад, люди, які вживають ін'єкційні наркотики, учасники групового сексу, працівники секс-індустрії, а також трансгендерні жінки, які мають статеві стосунки з чоловіками.

PEP-препарати, або препарати після контакту, створені для осіб, які не є носіями ВІЛ, але мали статевий зв'язок з інфікованою особою. PEP, що означає профілактика після експозиції, зазвичай призначається лише в критичних ситуаціях.

Також існують способи лікування ВІЛ, які називаються антиретровірусною терапією (АРТ). Ця терапія дозволяє людям, що живуть з ВІЛ, зменшити так зване "вірусне навантаження", тобто кількість вірусу в організмі, і підтримує функцію імунної системи. Ще одне скорочене позначення для антиретровірусної терапії - АРВТ.

До нещодавнього часу препарати PrEP, PEP та ART були доступні лише у формі таблеток. Хоча вони ефективні, деякі пацієнти іноді забувають про їх прийом. Інші можуть стикатися з труднощами при ковтанні, або відчувати негативні емоції через необхідність носити з собою ліки або зберігати їх вдома. Є також ті, хто взагалі відмовляється від прийому таблеток.

Є сподівання, що препарати тривалої дії для ін'єкцій зможуть "збільшити прихильність пацієнтів до лікування, зменшити рівень стигматизації та поліпшити загальну якість життя осіб, які живуть з ВІЛ", зазначає Мег Доерті, керівниця глобальної програми ВООЗ з ВІЛ, гепатитів та інфекцій, які передаються статевим шляхом.

За її словами, однією з найважливіших переваг ін'єкційних препаратів є те, що з пацієнтів знімають тягар необхідності щоденного вживання таблеток. Адже уколи можна робити з великими проміжками в часі.

Досліджуйте також: ВІЛ-позитивні у збройних силах: з однаковими правами, проте без відповідних умов?

У 2022 році Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила, що препарат КАБ-ДД продемонстрував свою безпечність у ході двох клінічних досліджень. Він забезпечує "відносне зниження ризику зараження ВІЛ на 79 відсотків у порівнянні з традиційними оральними препаратами PrEP для профілактики до контакту, які часто стикаються з проблемами дотримання щоденного графіка прийому".

"При належному застосуванні ефективність ін'єкційних та щоденних оральних АРВ-препаратів тривалої дії для придушення вірусу є схожою," - підкреслює Мег Доерті в розмові з DW. Вона також зауважує, що ін'єкційні засоби можуть викликати менше негативних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту в порівнянні з таблетками.

Ліки тривалої дії для боротьби з ВІЛ мають свої сильні та слабкі сторони. "Частота застосування все ще залишає бажати кращого", - зазначає Доерті. Крім того, важливо дотримуватися певних складних вимог при введенні ін'єкцій: необхідно робити окремі уколи, вводити препарати внутрішньом'язово або внутрішньовенно, а також стежити за дотриманням температурного режиму під час зберігання.

Як вже було зазначено, каботегравір та рилпівірин слід вводити один раз на два місяці. Інший медикамент для терапії ВІЛ, ібазулімаб (торгова назва Trogarzo), вводиться кожні два тижні через ін'єкцію або інфузію. Його використання потребує комбінування з іншими лікарськими засобами.

Погляньте також: У Бонні відбулася прем'єра фільму Річарда Гіра, присвяченого ВІЛ в Україні.

Препарат рилпівірин, який має тривалу дію, вимагає зберігання при низьких температурах, що може обмежити його використання. Це створює труднощі для країн з гарячим кліматом і віддалених місцевостей. "Для ефективного застосування ін'єкційних ліків для лікування ВІЛ необхідно вирішити ці обмеження", – зазначає Доерті.

Препарати від ВІЛ відрізняються і за спрямованістю свого впливу. Наприклад, ібазулімаб є моноклональним антитілом: він розроблений так, щоб поводитися як природні людські антитіла.

Ленакапавір, своєю чергою, є інгібітором капсиду. Це перший препарат такого роду для лікування ВІЛ. Він призначений для впливу на капсид вірусу - білкову оболонку, яка захищає його власний генетичний матеріал. За оцінкою Доерті, це найбільш багатообіцяючий препарат. "Ленаапавір потрібно вводити лише один раз на шість місяців - підшкірно, прямо під шкіру, і він не потребує охолодження", - пояснює вона.

Ознайомтеся також із темою: Туберкульоз, ВІЛ та холера – як військовий конфлікт впливає на епідеміологічну ситуацію в Україні.

Однак щодо його довгострокової ефективності та безпеки поки зібрано відносно мало даних. На відміну від каботегравіру і рилпівірину, за якими фахівці спостерігають уже чотири роки.