Львів прощатиметься з трьома бійцями.

У четвер, 18 грудня, Львів попрощається з воїнами Дмитром Ткачовим, Юрієм Савкою та Ростиславом Харіним, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.

Церемонія поховання військових стартує о 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, приблизно о 11:30, пройде загальноміське прощання на площі Ринок.

Захисників Юрія Савку та Ростислава Харіна поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань Nº 87 (вул. Пасічна), а захисника Дмитра Ткачова на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів.

Навчався у ліцеї № 52 Львівської міської ради.

Займався діяльністю в будівельній галузі на підприємствах приватного сектора.

За свідченнями близьких, Дмитро володів різноманітними захопленнями: його цікавили психологія, нумізматика, музика та спорт. Він вирізнявся неперервним прагненням до навчання і самовдосконалення. Поєднував у собі силу, відповідальність, рішучість і доброту — якості, які залишили яскравий слід у пам’яті тих, хто мав щастя його знати.

У 2024 році він взяв на себе відповідальність захищати рідну землю від агресії російських окупантів. Як частина 110‑ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Сухопутних військ Збройних Сил України, він відстоював територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку.

Гідно й самовіддано виконував свій обов'язок, залишаючись вірним військовій присязі та бойовому братерству.

У Дмитра Ткачова є мати, сестра з родиною та два брати.

Навчався у ліцеї № 74 імені Марійки Підгірянки Львівської міської ради. Згодом здобув професію штукатура, лицювальника  --  плиточника у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну.

Займався обробкою деревини на приватній фірмі.

Зі слів рідних, Юрій був добрим, спокійним і неконфліктним. Завжди допомагав іншим. Цікавився комп'ютерними технологіями, любив тварин та займався садівництвом.

У 2024 році він вирушив на захист своєї країни від агресії російських окупантів. У складі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України він боровся за територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку.

У Юрія Савки залишилися мати, двоє сестер та племінник.

Пройшов навчання в ліцеї № 21 Львівської міської ради, після чого отримав спеціальність техніка-механіка у Вищому професійному училищі № 29 у Львові.

Починав свою кар'єру в Львівському центрі обслуговування клієнтів, а згодом працював торговим представником і водієм у приватних компаніях.

Зі слів рідних, Ростислав був справедливим і мужнім, ніколи не боявся труднощів та завжди був готовий прийти на допомогу. Веселий і усміхнений, з відмінним почуттям гумору, він підтримував побратимів і сумлінно виконував свої обов'язки. Був патріотом, харизматичним, активним і працьовитим, любив водити автомобіль і подорожувати. Понад усе цінував і любив свою сім'ю.

У 2024 році я приєднався до захисту рідної землі від агресії російських загарбників, ставши частиною 7-го прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України. Моя місія полягала у захисті територіальної цілісності та суверенітету України на Південно-Слобожанському напрямку, де я служив у складі 11-го прикордонного загону "Форпост".

Отримав бригадну нагороду 11-го прикордонного загону "Форпост" Державної прикордонної служби України.

У Ростислава Харіна є дружина, дочка та мати.