"Мамине взуття стало моїм": як сьогодні живе 9-річний Роман Олексій, який пережив втрату матері та отримав тяжкі опіки внаслідок обстрілу РФ. Фото та відеоматеріали.

14 липня 2022 року, приблизно о 10-й ранку, російські військові здійснили три ракетні удари по центру Вінниці. Серед людей, які опинилися в зоні лиха, були Роман і його мама Галина. Вони приїхали до Вінниці, щоб відвідати родичів, і саме йшли до медичного закладу. На жаль, мати загинула на місці трагедії. Роман вижив, але отримав серйозні травми: 45% опіків по всьому тілу, з яких 35% - внутрішні, а також перелом руки, опіки обличчя, рук і ніг, ушкодження дихальних шляхів і осколки в черепі.

У інтерв'ю Радіо Свобода батько Романа розповів, як живе син після трьох років лікування та реабілітації. Сам Роман у розмові з журналістами у 2023 році згадував той день.

"Бабах! Я відлетів до стіни. Підвівшись, побачив, що все навколо палає, нічого не видно - тільки яскраве світло і шлях на вихід. Я почав рухатися вперед. Стрибаючи по камінню, не відчував ліву руку і праву ногу. Трохи йшов, трохи повз, іноді сідав. І так, зрештою, добрався," - поділився своїми переживаннями хлопець.

Перші дні після трагедії Роман перебував у реанімації у Вінниці. У той же час його батько, Ярослав Олексів, повинен був не лише поховати дружину, а й опікуватися важко пораненим сином.

Після стабілізації стану хлопчика евакуювали до Львова, потім до Польщі, а далі - літаком до шпиталю в Дрездені (Німеччина).

"Операції, операції, операції," - з ностальгією говорить батько.

Обличчя, голова та кінцівки дитини були уражені опіками третього ступеня. Протягом наступних двох років вона використовувала спеціальну компресійну маску, щоб запобігти утворенню глибоких шрамів.

"Спочатку Ярослав почувався незатишно, адже маска викликала в нього запитання. Люди навколо також не могли зрозуміти ситуацію, і йому доводилося пояснювати. Проте з часом він адаптувався. Навіть виникало почуття дискомфорту, коли він залишався без маски. Але щойно її зняв, відчув полегшення, особливо під час літньої спеки," - ділиться він своїми враженнями.

Після тривалого перебування в Дрездені Роман повернувся до Львова, пізніше - знову на лікування в Німеччину, і лише потім остаточно - додому.

Під час лікування Роман зміг освоїти німецьку мову та пристосуватися до місцевої школи. Проте, за його словами, українська освітня система йому більш зрозуміла.

"Хоча я порівнюю з Німеччиною, в Україні ситуація значно краща. Тут, якщо ти здружився з кимось, то цей зв'язок стає справжньою дружбою. У Німеччині, особливо в школі, часто запитували, що зі мною трапилося. Коли це були дорослі, я міг пояснити, але маленькі діти, як правило, не звертали на це особливої уваги, адже ще не усвідомлюють," - ділиться Роман.

Зараз молодий чоловік навчається у школі Львова, активно займається музикою, граючи на баяні, і бере участь у різноманітних конкурсах. У весняний період 2025 року Роман здобув перемогу на міжнародному конкурсі баяністів-акордеоністів InterSvitiaz Accomusic 2025. Музика та танці стали важливими елементами його фізичної та психологічної реабілітації.

Батько, який має значний досвід у музиці та викладанні, щодня присвячує час заняттям зі своїм сином.

"О, Боже, ти так виріс!" - вигукує фізичний терапевт під час консультації.

Роман усміхається і демонструє: він одягнув мамині кросівки, які мають 38-й розмір.

"Це мамине взуття. Я виріс, і тепер воно належить мені," - говорить хлопчик.

У нашій родині немає заборонених тем для обговорення. Ми з усвідомленням підходимо до спілкування про те, що пережили.

"Зрештою, про те, що сталося, він уже дуже багато розповідав, ще в перші роки. Перші пів року він щоранку починав із розповідей, як усе відбувалося. Мене не було там під час трагедії, а він щодня вставав близько п'ятої ранку і починав розповідати. Якщо говориться вже не вперше - йому легше про це казати, і він каже спокійно. Так само розмови про маму: якщо постійно говоримо про неї - то спокійно згадуємо гарні моменти. І це, навпаки, приємно. Для нього це - як промінчик тепла. І це важливо проговорювати. Не можна просто мовчати", - згадує батько.

Хлопчик каже, що він постійно з батьком їздить до матері на цвинтар.

"Ми регулярно відвідуємо маму на кладовищі - майже кожного дня. Він приходить, ставить свічку, ми трохи сидимо там і повертаємося додому. Це наша реальність, без жодних таємниць," - ділиться Роман.

За інформацією лікарів, Роману потрібно буде пройти операцію до досягнення 18-річного віку, оскільки шкіра продовжує рости, а рубці залишаються незмінними. Тому ці ділянки тіла слід коригувати за допомогою пластичної хірургії.

Як інформував OBOZ.UA, Роман продемонстрував неймовірну стійкість, адже після численних операцій знову вийшов на танцювальний майданчик. Тепер він активно бере участь у змаганнях з танців та здобуває призові місця.

6 грудня 2023 року, в Римі, 9-річний Роман Олексів зі Львова, який пережив втрату матері та дивом залишився живим під час ракетної атаки на Вінницю, мав унікальну можливість зустрітися з Папою Римським. Він вручив понтифіку пам'ятний браслет, отримавши в знак вдячності благословення.