Маша Кривопішина: Я не планую використовувати війну як тему у своїй творчості.

Маша Кривопішина. Зображення: Особистий архів.

Meta.ua продовжує цикл інтерв'ю з українськими митцями. Продовжуємо дізнаватися, як війна позначається на їхньому мистецтві. Минулого разу ми поговорили з одеською художницею Євою Ятт, чиї картини можна назвати скандальними.

Сьогодні ми раді представити художницю з Києва, Машу Кривопішину. Її творчість відрізняється унікальним стилем та незвичайним сприйняттям світу. Проте, як і в роботах інших митців, в її картинах відчувається сильна пристрасть до мистецтва та глибоке прагнення до самопізнання.

- Перше питання традиційне - як провела ці роки після повномасштабного вторгнення? Що було найскладніше?

- Оскільки я прийняла рішення і нікуди не виїжджала з мого рідного Києва, то, безумовно, бачила різне за ці роки. Намагалася максимально зберігати здоровий глузд, продовжувати писати картини. Найважче було спостерігати за тим, як змінюється суспільство навколо, як погіршується життя людей.

Яким чином війна вплинула на тебе і твоє творчість?

Як і багато інших митців, я постійно шукаю своє справжнє "Я" у своїй творчості. В умовах війни мій стиль зазнав значних змін, ставши більш медитативним і духовним. Мої картини відображають глибини душі художника, і в цей складний час саме це прагнення до внутрішнього спокою стало найяскравішим у моїй творчості.

- Зараз багато хто війну бере для своєї творчості, ти не плануєш цим зайнятися?

Безумовно, кожен з нас має своє ставлення до політики та до життя в нашій країні, проте я не планую використовувати війну як тему для свого мистецтва. Ті, хто безпосередньо пережив військові конфлікти, потребують не стільки обговорення цих подій, скільки відновлення душевного спокою, адже це велике горе і травма, які вимагають лікування, а не постійного нагадування, що лише погіршує стан. Суспільство втомилось і потребує відпочинку та гармонії. Мистецтво покликане приносити світло у найтемніші часи, і саме це є моєю метою в творчості.

Ти часто подорожуєш закордон, як змінилося сприйняття України після початку військових дій?

Відношення до ситуації виявляється надзвичайно складним. Це питання дійсно є дуже актуальним. На початку конфлікту безліч країн щиро прийняли біженців, відкривши їм свої серця та домівки. Проте з часом з’явилися й інші аспекти: багато людей намагалися знайти роботу, адаптуватися до нових умов та інтегруватися в культуру країни, до якої вони переїхали.

Проте існують і ті, чия поведінка почала викликати неприязнь у приймаючої сторони. Це, безсумнівно, впливає на загальне сприйняття країни. Ми не будемо заглиблюватися в політичні питання та ситуацію на цій арені, але там теж усе виглядає досить незвично. Тому, на жаль, можна стверджувати, що на сьогоднішній день ставлення до України, в цілому, має більш негативний відтінок, ніж позитивний.

Поділися, будь ласка, своїми поточними проектами та намірами на найближче майбутнє.

- Наразі я працюю над пізнанням вищого "Я", як популярно зараз у нас у масах казати. Але я виходжу скоріше з поняття "Самості", як у видатного психолога та психіатра Карла Юнга. І все це проявляється у моїй творчості. З планів на майбутнє - бути щасливою, здоровою та мати спокій на душі. Це найголовніше.

Чи є під час війни важче займатися творчістю та її популяризацією?

- Безумовно, зараз дуже складно займатися мистецтвом. Війна, криза, деморалізація, все це весь час відображалось на мистецтві, чи то живопис, кіно, театр чи поезія, дуже сильно. Через тяжке економічне становище людей, ці речі вже займають останню позицію у переліку потреб, особливо коли більшість думає як вижити.

- Загалом українські художники котируються у світі? Можеш назвати якихось найпопулярніших?

Українські митці, безсумнівно, здобули визнання на міжнародній арені, серед яких Казимир Малевич, Микола Пимоненко, Марія Примаченко та інші. Наша країна завжди славилася своїми обдарованими особистостями, і сьогодні їх також багато.

- Де можна побачити твої картини?

- На даний час я не проводжу виставкової діяльності, її було вже багато за всі роки. Мої роботи можна побачити або на сайті/ Інстаграмі або в майстерні, за попередньою домовленістю. За 12 років як митець я зрозуміла, що мистецтво - це не для всіх. А якщо це для всіх, то це не мистецтво.

- І, звичайно, декілька слів для всіх українців у цей складний період.

Бажаю всім українцям, попри складні обставини та виклики, що постають перед країною, завжди залишатися людьми передусім. Важливо не розділяти суспільство, не втрачати віру в себе та оточувати себе позитивними людьми і новинами. Бережіть своє ментальне здоров'я. Війна мине, але наш психічний стан залишиться з нами на багато років уперед.