"Мені надійшла пропозиція зіграти роль окупантів, але я не вважаю за можливе виправдовувати їхні дії, навіть у кінематографі," - заявив актор Сергій Кисіль.

Актор Сергій Кисіль у бесіді з УНІАН поділився своїми враженнями від роботи в кіно, обговорив стосунки з дружиною, питання ревнощів, а також висловився про своїх російських колег і причини, чому у нього ніколи не було з ними дружби.

Сергію, ви часто втілюєте образи антагоністів. Які, на вашу думку, причини такого вибору режисерів?

Можливо, мені вдається втілити їх досить виразно (посміхається)... Антагоністи привертають увагу глядачів, адже вони багатогранні, мають свої причини та внутрішні суперечності. Актор виступає захисником своєї персонажі. Нам потрібно знайти виправдання будь-якому вчинку героя. Я намагаюся виявити в злодіях людські риси, щоб зробити їх більш об'ємними та складними.

Граючи такі ролі, я завжди намагаюся зрозуміти, що саме змусило їх стати такими, який у них внутрішній біль або переживання.

Існує ще один важливий аспект. Деякі актори мають позитивну харизму, тоді як інші — негативну. Я ж, здається, належу до другої категорії. Тому роль "Ді Капріо з Титаніку" навряд чи буде в моєму портфоліо. Проте антагоністи та антигерої — це те, що мені до душі. Хоча у моєму репертуарі є чимало персонажів з позитивними рисами. Наприклад, зараз я виконую одну з таких ролей, але деталі проєкту поки що не можу розголошувати. Серед моїх улюблених персонажів — Назар Лютий із серіалу "Ловець снів", який вийшов цієї весни. У цій ролі я зумів поєднати різноманітні риси, черпаючи натхнення з образів Шерлока Холмса і Доктора Хауса.

Чи бажали б ви втілитися у роль іншого персонажа?

Звичайно! Завжди прагну випробувати свої сили в нових ролях. Мені б хотілося зіграти персонажа, який кардинально відрізняється від всіх моїх попередніх робіт. Я б із задоволенням спробував себе в комедійному жанрі або в історичному фільмі. У мене навіть є мрія втілити образ Графа Дракулі.

Чим більше складна та незвичайна роль, тим більш захоплюючою вона стає. Саме через такі випробування відкриваються нові горизонти, і можна виявити незвідані грані власної особистості.

Чи беруть участь досвідчені актори у кастингах, чи їм відразу пропонують ролі?

Кастинг - це невід'ємна частина професії, навіть коли вже є досвід і визнання. Думаю, в Україні є лише кілька акторів, яких одразу затверджують без проб. Коли замовник та продюсерсько-режисерська група знають, що на певну роль хочуть саме цього актора. У всіх інших випадках - проби. Бувають навіть випадки, коли тебе пробують на певну роль, а потім: "О, а давай ще на цього персонажа спробуємо". Плюс є поняття ансамблевих проб - це коли тебе пробують з потенційними кандидатами-партнерами. Адже на затвердження подається весь ансамбль акторів. Шлях затвердження він дуже довгий і в цьому ланцюгу дуже багато людей. Від кастинг директора до керівництва каналу-замовника.

Хто є вашим основним суперником серед акторів? З ким ви змагалися за одну й ту ж роль, але в результаті вибрали іншого кандидата? Чи виникали через це суперечки?

Ні, конфлікти не для мене. Звісно, часом буває прикро, коли не отримую роль, особливо якщо мова йде про цікавого персонажа та захопливий сценарій. Але я швидко це відпускаю. Мій життєвий принцип - "Моє завжди знайде мене". І всім молодим акторам раджу дотримуватись цього. Багато моїх колег переживають після кожного кастингу, очікуючи на відповіді, і часто відчувають розчарування, коли не отримують роль. Це неправильно. Я теж колись так думав. Індустрія може бути жорстокою. Тут немає часу на зупинку і переживання через невдачі. Я просто кажу: "Це не моє" і йду далі. Актор - це про дію, а дія - це постійний рух вперед.

Щодо конкурентів, я не приділяв цьому особливої уваги. Проте завжди цікаво дізнатися, хто ж насправді отримав ці ролі. Є кілька акторів, з якими ми часто змагаємось за одні й ті ж ролі, але не хочу згадувати їхні прізвища.

Не так давно завершився другий сезон "Жіночого лікаря". Поділіться, будь ласка, більш детальною інформацією про процес зйомок, труднощі, з якими стикалися, а також про стосунки з колегами – чи були вони дружніми чи навпаки?

Мені пощастило в житті, адже я завжди працюю в чудових командах. Так сталося і з проєктом "Жіночий лікар. Нове життя 2". Я приєднався до вже сформованого колективу — знімальної групи, яка відмінно спрацювалася під час першого сезону. Всі працюють злагоджено, як годинниковий механізм, тому під час знімання не виникало серйозних труднощів. Що стосується колег-акторів, то з ними не може бути жодних конфліктів, адже ми знайомі вже багато років, тож робота приносить задоволення у всіх її аспектах. Як я вже зазначав, я не конфліктна людина на майданчику: хоч іноді виникають різні ситуації, я завжди намагаюся залишатися людяним у всьому.

Чи заплановано вихід третього сезону?

Ох, це питання, яке завжди викликає неабиякий інтерес. Актори прагнуть продовження, адже створення цілого сезону для них — це ніби прожити "маленьке життя". Проте, на жаль, наше вплив на це рішення обмежений. Якщо серіал має високі рейтинги, ймовірно, що телеканал вирішить продовжити його. Але існує безліч нюансів, які можуть вплинути на ситуацію. Навіть участь певного актора може бути під питанням. Тому, на жаль, я не можу дати чіткої відповіді. Не маю інформації щодо цього.

Ваша історія завершилася в моменті виходу з центру. Уявіть, які кроки ваш персонаж зробить далі.

Я не можу погодитися з цим. Глядач не став свідком звільнення Олега Петровича. Між ними відбулася розмова, після якої Мельник почав задумуватися. З огляду на його характер, можу з упевненістю стверджувати, що він шукав спосіб вийти з ситуації без втрат. Саме це я і передав у своїй грі. Після бесіди з режисеркою та шоуранеркою проєкту було вирішено залишити три крапки. Тож, якщо буде продовження, побачимо, як розвиватимуться події. А те, що він не з'явився на фінальному святкуванні, цілком зрозуміло. Раніше він не дуже близько спілкувався з працівниками центру. Ні, я не вважаю, що він одразу вирішив піти зі своєї посади.

Чи маєте ви щось спільне зі своїм кумиром?

Ні, ми справді дуже відрізняємося. Я завжди прагну уникати будь-якої схожості між собою та персонажем. Акторська діяльність — це, перш за все, мистецтво перевтілення. Це шанс пережити зовсім інше життя, і саме в цьому полягає вся привабливість. Я досліджую те, що надає моєму герою неповторності, і намагаюся донести його характер до глядача.

Безумовно, можуть виникати спільні почуття або реакції на різні обставини, проте загалом я прагну максимально дистанціюватися від свого герої. Це дозволяє мені генерувати щось оригінальне та захоплююче.

У вас є дружина. Чи відчуває вона ревнощі, коли ви граєте в сценах, пов'язаних із ліжком?

Я вважаю, що ревнощі виникають тоді, коли є певні підстави для цього. Коли я вирішив стати актором, ми обговорили, що в нашій професії будуть сцени, які можуть викликати таку реакцію — це вимоги індустрії. Я навіть пам'ятаю момент, коли прийшов додому і сказав: "Завтра в мене буде поцілунок у кадрі, подивися, як це роблять актори". І на цьому ми поставили крапку. Вона абсолютно адекватно сприймає цю ситуацію і розуміє, що це лише частина роботи. Іноді, коли ми разом переглядаємо ці сцени, вона може посміятися або запропонувати, як я міг би зіграти реалістичніше (сміється). Це невід'ємна частина нашої професії. Я сприймаю це як роботу, адже під час зйомок навколо тебе багато людей, кожен із яких виконує свою роль. Режисер дає вказівки, асистенти метушаться, оператори, гримери допомагають, ще й текст потрібно запам'ятати. Тож ти просто не можеш сприймати це як щось інше, окрім роботи. Зняли сцену — і все, рухаємося далі.

Як війна вплинула на ваші стосунки? Чи стикалися ви з труднощами? Якими методами ви подолали ці виклики за всі ці роки спільного життя?

За час війни наші стосунки тільки зміцнились, тому що ми не тільки чоловік і дружина, а ще й батьки. Ми несемо відповідальність за наших дітей, родину в цілому, за наш маленький всесвіт, як ми його називаємо. Тому стали ще більш згуртованою командою.

Кризи... Так, мабуть, кризи були, як і у всіх, але супер критичних точно не було, тому що ми завжди багато розмовляємо, радимось одне з одним, проговорюємо що кого не влаштовує, підтримуємо одне одного в усьому, йдемо на компроміси. Ще у відносинах важливий гумор, і іноді підходити до тих чи інших ситуацій з гумором дуже корисно. Тому ми любимо жартувати одне над одним. Стосунки - це спільна робота. Але коли є кохання, то ця робота не складна і виходить так, як ви обидва цього хочете.

До речі, якось ви казали, що вам пропонували роль окупантів. Як це було?

Так, пропонували, звісно. Зараз дуже багато контенту знімається про війну і, звичайно, є ролі окупантів, російських офіцерів, агентів ФСБ. Наразі я відмовляюсь від таких пропозицій. Щоб твій герой не робив у кадрі, ти маєш виправдати це для себе, тому що це вчинок твого персонажа. А я не можу виправдати цих людей, навіть в акторській грі. Мені неприємні ці люди. Я розумію, що їх хтось має грати. Колеги-актори беруться за такі ролі, але я поки не готовий. Я взагалі вважаю, що зарано нам знімати фільми про війну. А якщо й знімати, то знімати дуже якісно. Війна триває, ми бачимо жахіття кожного дня. У нас літають ракети, руйнуються дитячі лікарні, помирають люди. Тому до виробництва продукту на цю болісну тему має бути дуже виважений підхід.

Чи були б ви готові виконати роль окупанта в українському проекті?

Зараз ні. Колись в майбутньому можливо. Ось наприклад 31 жовтня виходить в прокат фільм "БожеВільні". Ми його зняли ще до повномасштабного вторгнення. Сюжет стрічки занурює нас у 70-ті роки і розповідає про каральну психіатричну медицину радянського союзу. Я зіграв КДБшника, який власне був однією з основних ланок "системи". Знімався би цей фільм зараз, я б погодився на цю роль знову, адже дії відбуваються в далекому минулому. Хоча думаю, що відтворений мною персонаж вже був би зовсім інший.

Чи розглядали можливість відправитися на фронт? Чи проходили ви військово-лікарську комісію?

На початку повномасштабного вторгнення моя родина вирушила до Хмельницького, міста, де я народився. Я звернувся до військового комісаріату, але мені повідомили, що я не підлягаю призову через стан здоров'я, тому відправили додому. Однак, згідно з новими законами, я оновив свої дані і тепер стою на обліку, маючи військову спеціальність. Звісно, існує ймовірність отримання повістки. Цього не уникнути, адже комусь потрібно захищати нашу землю. Але хто ж буде її захищати?

Ви мали досвід співпраці з росіянами. Чи збереглися у вас друзі в Росії?

Працював. Багато хто працював. Ми були заручниками ситуації, адже майже все що знімалось, продавалось на російськомовний ринок. Тому і квота була, де головні або другорядні ролі мали виконувати росіяни. Знаю лише декілька акторів, які не працювали в російськомовних проєктах, починаючи з 14-го року.

Актори з країни-агресора ніколи не були мені друзями, навіть коли були тут. Спілкувались, так, а от друзями - ні. Коли почалась війна, особисто писав багатьом, з ким працював, але відповіді досі немає. Та вже й мені не треба, і так все зрозуміло.

Чи траплялися у вас суперечки з ними під час зйомок?

Конфлікти не є для мене прийнятними. На проектному майданчику я завжди прагну дотримуватися коректності у спілкуванні з усіма учасниками, адже ми є єдиним, злагодженим механізмом, що працює над створенням спільного продукту.

Ваша реакція, якщо вони знову з'являться в Україні?

Це абсолютно неприйнятно. Ми повинні вжити всіх необхідних заходів, щоб подібне ніколи не трапилося. Якщо це станеться, я навіть не можу уявити собі таку поразку. Досить. Ми вже зробили багато. У нас є безліч талановитих особистостей: акторів, режисерів, операторів та інших митців. Нам потрібно створювати власний якісний продукт і доводити всім, що ми заслуговуємо на місце в великій цивілізованій спільноті.

До 2022 року ви використовували російську мову у спілкуванні. Що стало причиною переходу на українську? Чи було це для вас важким процесом?

Я виріс у Хмельницькому, де моя родина спілкується українською. Тому перехід на цю мову не став для мене складним. Однак я до певної міри продовжував говорити російською, адже більшість контенту, який я споживав, був саме російською. Це залишило свій слід. Не можу сказати, що повністю вільно спілкуюся тільки українською — інколи вживаю російські слова. Це, напевно, схоже на погану звичку. Кажуть, що звичок можна позбутися за 21 день, але ця глибоко вкорінена в нашій культурі та пам'яті, адже ми всі виросли на радянських фільмах та музиці. Це стало частиною нашого життя. Тепер важливо це викорінювати, як бур'ян на городі — треба взятися за справу і діяти. Для мене це має бути свідомий вибір людини, яка цінує себе. Не можу зрозуміти, як деякі люди продовжують спілкуватися російською, коли щодня стикаємося з загрозами. Як можна, виходячи з укриття, кликати своїх дітей мовою тих, хто нас окупував? Це просто абсурд.

Яка роль викликає у вас найбільше почуття сорому, а яка, навпаки, приносить найбільшу гордість?

Справжня сором'язливість... Ви навіть не уявляєте, скільки ролей я зіграв! Іноді їх так багато, що важко згадати всі. Особливо це відчувається на початку кар'єри. Іноді показують старі епізоди, і я просто не можу на це дивитися. Згадую один з моїх перших маленьких ролей, де я зіграв дуже серйозного адвоката. Його сцена починалась з того, що він спускався сходами до підземного переходу, і його одразу вбивали. Хоча це і незначна роль, вона все ж стала досвідом. Кожен такий епізод — це крок вперед до чогось більшого.

Як я вже підкреслював раніше, я з великим задоволенням ставлюсь до кожної своєї ролі, адже вважаю їх своїми дітьми, яких сам створював. Зараз можу особливо виділити дві ролі: Назар Лютого в серіалі "Ловець снів" та мою першу роль у повнометражному фільмі "БожеВільні".

Чи траплялися якісь смішні ситуації під час зйомок?

Звичайно, курйози на зйомках завжди трапляються! Це взагалі частина процесу.

Були моменти, коли я не зміг стримати сміх у найбільш серйозних ситуаціях. Мене насправді легко розсмішити. Або ж, коли техніка підводить, і ми змушені зупинити зйомку, поки не виправимо проблеми. Наразі кожен день приносить нові курйози. Наприклад, ти граєш драматичну сцену, освідчуєшся в коханні, і раптом лунає сигнал тривоги: "Увага, повітряна тривога". І поки не закінчиться сигнал на всіх пристроях, ти намагаєшся зберегти емоційний стан для продовження. Або ж, коли працюєш у нічну зміну, і під час дублів працює система протиповітряної оборони, а тобі потрібно залишатися в ролі.

Інколи бувають несподівані моменти, коли другий актор робить щось смішне і я просто не можу втриматися. Ці моменти додають атмосфери на знімальному майданчику, роблять процес живим і незабутнім.

Чи стикалися ви з необхідністю подолати свої страхи заради виконання ролі? А можливо, вам доводилось робити певні жертви?

Наразі прямо таких подолання страхів або жертв я не пригадую. Виходить, що не було. Але були в мене деякі страхи та фобії, які на початку навіть прописувались як табу для зйомок. Наприклад, зйомки в труні. А зараз все змінилось, і я завжди намагаюсь свою роль виконувати самостійно без дублерів і каскадерів. Далі побачимо. Самому цікаво.

Які ваші мрії, крім досягнення перемоги?

Я мрію про відпустку за межами нашої країни. Мені та дітям дуже хочеться відвідати море. Я намагався організувати їм поїздку, але дружина наполягла: "На море вирушимо лише разом з тобою". Тому я роблю все можливе, щоб наблизити нашу перемогу, щоб ми змогли реалізувати цю спільну мрію. Взагалі, я усвідомив, як важливо подорожувати, відкривати нові країни та знайомитися з різними культурами.