"За допомогою мистецтва ми завдаємо удару компаніям, що залишилися на російському ринку," - зазначив Микола Давидюк.

Три роки масштабного та найкривавішого конфлікту в Європі за останні вісімдесят років, а міжнародні марки, такі як Beko, LC Waikiki, Gorenje та численні інші, продовжують ставити свої фінансові інтереси понад етичні принципи. Вони не висловлюють чіткої підтримки Україні і продовжують свою діяльність на російському ринку.

Нещодавно в Києві відбулася презентація виставки унікальних арт-робіт, спрямованої на дипломати та медіа. У ході заходу обговорювалися ключові аспекти тиску на міжнародні бренди та їхнє рішення щодо виходу з російського ринку. Ця подія стала частиною ініціативи "Boycott Russian market".

"Телеграф" провів інтерв'ю з організатором виставки та засновником ініціативи "Boycott Russian market", політологом Миколою Давидюком. Три роки тому він став першим, хто ініціював акції протесту проти міжнародних брендів, котрі не покинули російський ринок після початку повномасштабного вторгнення. Він закликав такі компанії, як Auchan, Renault, METRO, Philips, Nestlé, Raiffeisen Bank Aval та інші, припинити фінансувати державу-агресора. Під впливом медійного та суспільного тиску врешті вдалося досягти значних результатів.

Яким чином з'явилася ініціатива протистояти західним і міжнародним брендам, що функціонують в Росії?

- У перші місяці російського вторгнення в Україну, коли деякі іноземні бізнеси закривали очі на масштабні руйнування і вбивства українських громадян та продовжували співпрацювати з країною-агресоркою, разом з однодумцями ми вирішили сприяти посиленню міжнародної ізоляції Росії та проливати світло на те, наскільки аморально і ганебно продовжувати торгувати на території РФ.

Ми запустили ініціативу "Boycott Russian market", щоб привернути увагу до безпосередніх винуватців злочинів. Ми були впевнені, що світові бренди, які не залишили ринок і сплачували податки у РФ, - теж є німими співучасниками цієї агресії. Адже сотні мільйонів та навіть мільярдів доларів, які ці компанії сплачують у РФ, йдуть, зокрема, на фінансування "шахедів", "іскандерів" та "калібрів".

Протягом трьох років ми організували бойкот більше ніж 20 брендів. Ці акції протесту здебільшого були спрямовані на західних партнерів і іноземні медіа, оскільки більшість цих компаній мають свої представництва в Європі та інших країнах світу. Наша мета полягала в тому, щоб завдати шкоди російській економіці та ринкам, зменшуючи кількість західних компаній, які сплачують податки в Росії, і, таким чином, знижуючи фінансування російської армії.

Не інвестуючи значних фінансових ресурсів, ми усвідомили, що можна економно створювати контент, спрямований проти цих компаній, та поширювати його в західних медіа та спільнотах. Це дозволяло нам досягати мільйонних переглядів, що, своєю чергою, впливало на бюджети та маркетингові стратегії цих брендів. Крім того, ми уникали витрат на медіакампанії в країні, оскільки було більш доцільно спрямувати ці кошти на підтримку ЗСУ. В результаті наш ненасильницький протест виявився успішним, і деякі бренди почали виходити з російського ринку.

- Які саме бренди за вашої активної діяльності припинили торгівлю у РФ?

Наприклад, існують успішні приклади з компаній, таких як Unilever і Pernod Ricard, а також інших, які вирішили покинути російський ринок. Деякі бренди ухвалювали рішення про вихід пізніше, усвідомивши, що залишатися в країні-агресорі виявилося дорожче, ніж зупинити свою діяльність. Виявилось, що прибутки від продажів значно поступаються витратам на рекламу та спроби поліпшити власну репутацію.

Насправді "Boycott Russian market" за три роки зробив багато кейсів. Більшість з них ми робили самі. Інколи об'єднувалися з друзями та партнерами з Великої Британії - там, де знаходилися центральні офіси компаній. Ми намагалися їх бойкотувати, розміщуючи там рекламу та залучаючи ЗМІ. І ми вдячні за співпрацю іноземним союзникам, які це розуміли та підтримували.

- Чи були фідбеки від компаній, на які розповсюджувались ваші акції протестів?

Зрозуміло, що компанії реагують на ситуацію емоційно. В Україні вони часто намагаються проявити активність у медіа, створюють резонансні ситуації. Іноді навіть вдаються до погроз, запитуючи: "Чому ви створюєте нам ці непотрібні труднощі?"

Але мета виправдовує засоби, як відомо. Для нас дуже важливо якраз зробити так, щоб західні та глобальні компанії не залишались на ринку Росії, щоб не давали росіянам комфорту і відчуття, що можна воювати та користуватися благами цивілізації. А по-друге, щоб не було додаткових надходжень у вигляді податків у бюджет РФ, з якого фінансується вторгнення в Україну.

Чому ви вирішили обрати саме цей шлях - шлях бойкоту?

Відомо, що концепція політичної та економічної боротьби існує вже давно. Офіційна термінологія "бойкот" була введена в 1880 році, коли ірландські орендарі застосували цю тактику проти англійського управлінця Чарльза Бойкотта.

У часи боротьби з могутніми імперіями, які значно переважають, досягнення цілей стало можливим завдяки бойкоту товарів і ринків. Ми також обрали цю стратегію, усвідомлюючи, що вона може стати ефективним засобом для ізоляції Росії на глобальній економічній карті.

Які ключові ідеї ви прагнули передати під час експозиції художніх творів?

Ця експозиція є завершальним акордом нашого проєкту "Boycott Russian market" і підсумовує три роки активних бойкотів, які ми організували.

Під час проведення наших спостережень і аналізу, ми виявили, що багато брендів прагнуть досягти статусу мистецтва, щоб зменшити витрати на рекламу та водночас збільшити прибутки. Тож ми вирішили використовувати цю ж "зброю" проти компаній, які залишилися на ринку Росії. Наша стратегія полягає в тому, щоб звернутися до мистецтва як інструменту впливу на ці бренди.

Наприкінці 2024 року ми звернулися до молодого харківського художника Вітра Степового, щоб він створив плакати, що іронічно відображають діяльність певних брендів і спонукають до роздумів їх покупців. На цих плакатах ми використали назви та символіку компаній, помістивши їх на фоні зруйнованих цивільних будинків у десяти містах України, які постраждали, зокрема, завдяки податкам цих компаній, що надходять до бюджету Росії. Серед них були United Colors of Benetton, Campari, Leroy Merlin та інші. У підсумку, ми продемонстрували цим брендам, що вони не можуть вважатися мистецтвом, адже справжнє мистецтво виступає проти них.

Цей проєкт підтримали українські медіа, а згодом ми вирішили, що треба поспілкуватися ще і з західними дипломатами та пресою. Ми хотіли їм донести, що війна в Україні ще триває, щоб вони не забували та не переставали бойкотувати російський ринок.

Головною родзинкою цієї виставки стали картини відомого українського художника Нікіти Кадана з меседжем "Don't trade with fascist!", що означає дослівно "Не торгуйте з фашистами!". Це його спеціальна серія, в якій він використовує подібні лозунги та робить з них мистецтво.

- Як ви оцінюєте, чи досягли ви поставлених цілей і які результати очікуєте після цієї виставки?

Як я вже зазначав, основною темою цієї виставки є гасло "Не співпрацюйте з фашистами!" Це саме те, що ми прагнули донести: ми не зупиняємося, продовжимо бойкоти і створюватимемо медійні виклики для західних і глобальних компаній, які все ще вважають, що можуть спокійно вести бізнес в Росії. Це дійсно необхідно робити. Важливо усвідомити, що кожна людина може приєднатися і внести свій вклад у нашу спільну перемогу, завдаючи збитків російському ринку, зокрема, витісняючи з нього цивілізовані міжнародні компанії.