Мода або страх: чому жінки в СРСР не знімали головні убори навіть у приміщеннях.

Вони відпочивали в капелюхах та відвідували ресторани.

У радянські часи існувало багато дивних звичок та стереотипів. Так, жінки СРСР доволі часто не знімали шапки у приміщеннях, навіть коли сиділи без верхнього одягу.

"Телеграф" розповість, чому так відбувалось і чи дійсно у цьому питанні велику роль зіграла мода.

В Радянському Союзі хутряні капелюхи вважалися предметом розкоші, які купували лише раз на все життя. Їх дбайливо охороняли, зберігаючи вдома в хустках, заповнених газетами, щоб не зіпсувати форму.

Тому однією з причин, чому жінки у радянські часи навіть у гостях чи ресторанах ходили у шапках був страх, що їх зіпсують або вкрадуть. Особливо це стосувалось виробів з натурального хутра або дуже красивих шапок.

Ще однією причиною цього явища можна вважати моду, оскільки радянські фільми активно популяризували ці стереотипи. Наприклад, у стрічці "Іронія долі, або З легкою парою" на екрані з'явилися лисячі та песцеві шапки, які героїні носили навіть у приміщеннях. У фільмі "Дівчата" були показані шапки з хутра оленяти, виготовлені зі шкур північних оленів, які мали високу ціну.

В СРСР справжня хутряна шапка вважалася символом розкоші, і їх високо цінували. Жінка, що носила такий головний убір, могла похвалитися своїм фінансовим становищем. Проте через велику вартість таких шапок їх часто крали. Саме тому люди частіше вдягали їх на святкові заходи або в кіно, а не на роботу.

Шапка на голові часто псує зачіску, тому жінки зазвичай не знімали їх у приміщеннях. А іноді, навпаки, наявність стильного головного убору дозволяла обійтися без складних укладок. Проте деякі жінки вміло поєднували хутряні шапки з зачісками, щоб створити елегантний і привабливий вигляд.

Нагадаємо, що в СРСР жінки зберігали капронові колготки у морозилці, і тут важливу роль відіграв дефіцит.

Раніше видання "Телеграф" висвітлювало причини, чому туалетний папір у Радянському Союзі став рідкісним товаром.