У війні загинула Марина Гриценко, бойова медикиня та працівниця Чернігівського музею.

Ранком 7 серпня, під час виконання свого бойового завдання на лінії фронту, загинула 39-річна бойова медикиня, молодша сержантка Марина Гриценко, внаслідок нападу ворожого дрону.

Цю інформацію оприлюднили представники Чернігівського обласного художнього музею, що носить ім'я Григорія Галагана, на своїй сторінці у Facebook.

"Марина уособлювала стійкість нашого музею під час облоги. Її характер та нестримний дух не дозволили їй скласти руки, її душа рвалася до боротьби. Ми пишаємося нею, десь розуміючи, що вона була сильніша за багатьох з нас. Музей втратив не лише працівника, музей втратив частину себе. Сумуємо неймовірно", - зазначили в дописі.

На сторінці "Пласт Чернігів" у Facebook повідомили, що з 2008 року Марина Гриценко займала посаду наукового, а згодом — старшого наукового співробітника Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана. Нещодавно вона виконувала обов'язки головного зберігача музейних фондів.

З початком повномасштабного вторгнення Росії та під час наступу на Чернігівщину спільно з донькою перебралась жити до музею, щоб в разі небезпеки мародерів зберегти експонати.

Марина Гриценко з позивним Мері народилася в сім'ї медиків. Закінчила Ріпкинську загальноосвітню школу № 2. Вищу освіту здобула на факультеті історії у Національному університеті "Чернігівський колегіум" ім. Т.Г. Шевченка.

У 2021 році разом з донькою Юлею приєдналась до Пласту, де стала писарем станиці Чернігів.

Участь у численних станичних подіях та виконання обов'язків виховниці й писарки табору "Експедиція 2022", який проходив у Буковині, в смт Макарівка, за пластовою методикою для дітей, які постраждали від війни, стали важливими етапами в моєму житті. 5 жовтня 2022 року я приєдналася до куреня УПС "Степові відьми" як прихильниця.

У жовтні 2023 року в Батурині, під час навчального курсу "Попіл Батурина", відбулася присяга пластунів, на якій військовослужбовець уже була присутня.

Вона була підсестричкою в новацькому рої "Соколи" і згодом ненадовго обійняла посаду головної впорядниці, але через мобілізацію до війська змушена була призупинити свою виховну діяльність.

Я була в захваті від музики та традиційної обрядовості України.

З лютого 2023 року стала стрільцем-санітаром в 3-й окремій штурмовій бригаді. Молодша сержантка. Як бойовий медик брала участь у боях за Харківщину.

У січні 2025 року, за видатні заслуги перед Україною, вона була нагороджена орденом "За мужність" від президента країни. Як медик 1-го штурмового батальйону бригади, її визнано за прояв відданості та сміливості у рятуванні товаришів на передовій.

7 серпня 2025 року, вранці, вона трагічно загинула разом з двома товаришами по службі на фронті під час виконання бойового завдання через атаку ворожого безпілотника.

У неї залишилась 15-річна донька Юлія та батьки.