Низький рівень зарплат є лише однією з багатьох проблем. The Economist розкрив, чому в найрозвинутіших країнах Європи спостерігається нестача вчителів.

У найбільш прогресивних країнах Європи спостерігається брак молодих вчителів, які все частіше обирають більш гнучкі варіанти кар'єри. Вони скаржаться на низькі оплати праці та труднощі, пов'язані з інклюзивним навчанням. Наприклад, в Естонії кожен третій новий педагог залишає свою професію протягом трьох років, а близько половини з них йдуть за межі цієї сфери за п'ять років.

У 2023 році Національна торгова палата попередила, що за десять років країна підготувала лише 13 вчителів фізики. Про це йдеться у матеріалі видання The Economist.

Як зазначається, нещодавнє дослідження в Європі дійшло висновку, що 38 із 43 систем освіти повідомляють про проблеми з кадрами того чи іншого роду.

Проблеми з набором та утриманням педагогів не призводять до того, що школярі залишаються без навчання. Проте школи змушені вносити корективи, які шкодять навчальному процесу. Журналісти пишуть, що приблизно п'яту частину класів в Естонії очолюють люди без повної педагогічної кваліфікації, що вдвічі більше, ніж у 2014 році. Серед тих, кому молодше 30 років, близько половини закінчили навчання у 2022 році, що менше, ніж дві третини у 2012 році.

У Німеччині брак кадрів змушує деякі початкові школи скорочувати час, який вони приділяють таким предметам, як англійська мова та музика, каже Рафаела Порш з Університету Отто фон Геріке в Магдебурзі. В Англії школи, які мають кадрові проблеми, просять директорів і заступників проводити більше часу в класах, що підриває якість управління школами.

В найбільш розвинених країнах Європи спостерігається нестача викладачів у сферах природничих наук, математики та інформатики. Ці предмети, в свою чергу, розвивають критично важливі навички, які уряди прагнуть підтримувати задля підвищення конкурентоспроможності своїх економік.

"Проблеми стають особливо помітними в сільських та міських навчальних закладах, де здобувають освіту багато дітей із неблагополучних родин. В умовах жорсткої конкуренції на ринку праці кваліфіковані педагоги мають можливість обирати кращі робочі місця, і переважна більшість з них віддає перевагу комфортним умовам у передмістях," - зазначається в статті.

Ці проблеми мають кілька ключових аспектів. По-перше, варто звернути увагу на недостатні зарплати. Згідно з даними ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку), у розвинених країнах вчителі отримують приблизно на 10% менше, ніж середньостатистичні працівники з вищою освітою. У багатьох регіонах цей розрив лише збільшується. Наприклад, у Великій Британії вчителі в 2022 році заробляли на 12% менше, ніж у 2010 році. У США реальні зарплати вчителів знизилися приблизно на 6% за той же період, що призвело до того, що вони отримують на 26% менше, ніж інші фахівці з подібною освітньою кваліфікацією.

Проте це лише один з аспектів проблеми. Вчителі, які були опитані в Таллінні, характеризують свою професію як таку, що стає дедалі більш складною і приносить нові виклики. Уряд країни активно працює над тим, щоб діти з особливими освітніми потребами могли навчатися в загальноосвітніх класах, але педагоги відзначають, що їм бракує належної підготовки для ефективного впровадження інклюзивного навчання.

Окрім цього, батьки частіше вступають у суперечки з адміністрацією, тоді як учні більше схильні приймати середні оцінки, як зазначив один з педагогів. Інший викладач підкреслює, що учням, які проводять перерви за гаджетами, важко зосередитися після повернення до навчального процесу.

Занепокоєння викликає і те, що викладання й надалі втрачатиме привабливість. Пандемія COVID-19 також посилила ситуацію із викладанням. Вчителі вже давно змирилися з тим, що їхній графік не гнучкий.

"Суттєві реформи, безумовно, могли б принести багато позитивних змін, але їх реалізація є значно складнішою задачею. Це частково пов'язано з тим, що вони суперечать десятиліттями усталеним уявленням про наповненість класів та методи навчання. У розвинутих країнах кількість учнів на одного вчителя зазвичай не зменшується з плином часу. Яскравим прикладом цього є США: у 2020 році на кожного учня припадало майже вдвічі більше дорослих, ніж у 1970-х роках, а набір персоналу продовжувався навіть під час пандемії", - зазначають автори.

Як інформував OBOZ.UA, вчитель з Києва Руслан Циганков зазначив, що молоді вчителі не прагнуть йти працювати в школи через недостатньо високу оплату праці. Відсутність фінансової мотивації стала проблемою, яка існує вже давно, ще до початку війни в Україні.