Олена Івановська розглядає мовні бар'єри як засіб захисту від російської агресії (детальне інтерв'ю)

Пріоритети — забезпечити, щоб українська мова звучала в усіх куточках, де присутнє українське суспільство.

У контексті війни за ідентичність, яку веде проти нас Росія, наша культура та мова мають величезне значення. Ви займаєте свою посаду вже три тижні. Хоча ми ще не мали можливості обговорити ваші досягнення, давайте зосередимось на ваших пріоритетах як Уповноваженої із захисту державної мови. Яким чином ви плануєте розвивати мовну ситуацію? Які проблеми вважаєте найактуальнішими і на що будете акцентувати увагу у своїй роботі?

Головні та безумовні пріоритети на цій посаді полягають у тому, щоб українська мова звучала повсюдно, де б не мешкали українці. Це стосується не лише території України, а й закордонних країв. У нашій реальності мільйони українців ризикують втратити свій ментальний зв'язок з батьківщиною. Тому надзвичайно важливо знайти ефективні засоби, які допоможуть, особливо молодому поколінню, що вивчає українську мову, спільно з мовами інших країн, зберігати цей важливий зв'язок з Україною через нашу рідну мову.

Безумовно, однією з найскладніших задач є реінтеграція. Я щиро вірю в нашу перемогу і сподіваюся, що українці, які наразі живуть на окупованих територіях, зможуть з розумінням і толерантністю прийняти мову своєї країни після повернення додому. Моє покоління також зіткнулося з перерваним ланцюгом мовної спадщини. Тому мені дуже хочеться, щоб держава докладала максимум зусиль для забезпечення можливості вивчення мови своїх предків. Сьогодні Україна переживає важкі часи, і агресія з боку Росії триває.

Наш ворог не відмовляється від своєї основної мети: русифікації та нав'язування своєї культурної спадщини. Ця практика триває вже багато століть і залишається актуальною до сьогодні. Тому важливо протистояти цій інтервенції та мовному геноциду, який здійснюється, зокрема, через повітряні удари агресора. Наразі ми спілкуємося в студії під час повітряної тривоги, і це надає нам сили виставити мовні бар'єри проти агресивної політики нашого недоброго сусіда.

Що формує мовні звички підлітків

Багато людей у соціальних мережах обговорюють, що найбільш підданими русифікації є старші учні. Це особливо помітно на прикладі Києва. Навіть діти з україномовних сімей піддаються впливу російськомовного середовища однолітків і починають спілкуватися російською мовою в школі. Освітня система в певній мірі не сприяє українізації дітей, а, навпаки, веде до їх русифікації. Які кроки можна вжити для виправлення цієї ситуації?

Це істотний виклик для всього нашого товариства. На мою думку, існує два основні чинники, які впливають на мовні звички молоді. Моя донька тільки що почала дев'ятий клас, і я маю особистий досвід, що стосується цієї теми.

►Перший фактор полягає в тому, що під час пандемії COVID-19 та початку повномасштабного вторгнення наші діти певний час проводили вдома, займаючись дистанційним навчанням. По суті, вони залишилися наодинці без звичного оточення однолітків. Соціальні мережі стали їхніми основними засобами комунікації. Стан цих платформ усім добре відомий. Я вважаю це ключовою причиною, що впливає на формування мовних звичок. Залишившись на самоті, діти почали активно користуватися Tiktok, YouTube та Telegram у пошуках спілкування, що, безсумнівно, мало свій вплив.

►Другий чинник - це домашнє середовище. На жаль, як це не парадоксально, але на четвертому році повномасштабного вторгнення і на 11-му році російсько-української війни дехто з дорослого, але не цілком усвідомленого, батьківського загалу не бачить причинно-наслідкових зв'язків. І не виховує себе, а відтак не може бути позитивним прикладом для своїх дітей. І тим самим, я б сказала, відбирає успішне майбутнє своїх дітей в нашій Україні. Тому що у вищих навчальних закладах і в публічному просторі українська мова домінує. Це закріплено у законодавстві. І для того, щоб не ускладнювати життєвий шлях своєї дитини, батьки мали б подумати вже зараз і через себе формувати у дітей позитивний мовний приклад.

Як зменшити вплив російської музики на стрімінгових сервісах

На жаль, соціальні мережі, зокрема музичні стрімінгові сервіси, такі як YouTube і Spotify, стають каналами впливу російської музики на наших підлітків та українську аудиторію загалом. На початку цього року на сайті Кабінету Міністрів була подана петиція з вимогою заблокувати російськомовні пісні на стрімінгових платформах в Україні. Тодішній прем'єр-міністр Денис Шмигаль відповів, що наразі немає юридичних підстав для такого кроку. Проте він доручив Міністерству культури, Міністерству юстиції та Міністерству цифрової трансформації розглянути звернення громадян і знайти можливості для обмеження цього впливу. Як ви вважаєте, яким чином можна зменшити або обмежити вплив російської музики через стрімінгові сервіси?

На мою думку, якщо обмежуватися лише заборонами, не вдасться досягти значних результатів. Державі необхідно активніше підтримувати українських артистів і сприяти розвитку вітчизняної музичної індустрії. Безумовно, це складне завдання, і наразі у нас, ймовірно, немає достатніх ресурсів для значних інвестицій у цю галузь. Проте ми можемо проголошувати свою підтримку та створювати сприятливе середовище для творчості українських виконавців. Водночас це вимагає від держави корекції правового поля, щоб встановити певні правила і звертатися до таких сервісів, як Apple Music, Spotify чи YouTube, з метою просування україномовних музичних творів та надання їм пріоритету у доступі для наших слухачів.

Секретаріат налічує лише п'ять представників у різних регіонах.

Поговорімо про роботу Секретаріату Уповноваженого з захисту державної мови, який, на жаль, є не дуже численним. А якщо говорити про представників Уповноваженого в регіонах, то їх взагалі має навіть не кожна область. Є представники, які відповідають одразу за кілька областей. Чи достатньо цього, щоб покрити весь обсяг скарг, які можуть надходити на вашу адресу? Чи можливо зараз збільшити штат і представництва в регіонах, щоб оперативніше опрацьовувати скарги?

Це питання є надзвичайно важливим та актуальним. Секретаріат складається всього з 40 осіб, з яких лише п'ятеро представляють регіони. Таке обмежене представництво не здатне повною мірою виконати всі покладені на нього завдання і може не відповідати сподіванням українського суспільства щодо нашої інституції. Ця установа має на меті захистити мовні права громадян і надати їм необхідну підтримку. Проте, чи має держава реальні наміри та ресурси для цього - поки що залишається відкритим питанням. Ми прагнемо розширити представництво, щоб в кожному регіоні або великому місті був представник Мовного омбудсмена, адже наявних ресурсів явно недостатньо. Однак, використовуючи те, що маємо, ми намагаємося максимально ефективно реагувати на всі звернення. Запрошуємо вас відвідати офіційний сайт Уповноваженого, де ви знайдете всю необхідну інформацію про те, як правильно подати скаргу, щоб вона була розглянута.

"Для ряду компаній штраф у розмірі 3,4 тисячі гривень є малозначним фінансовим навантаженням."

На скаргу ви спочатку реагуєте зауваженням. Якщо порушник нічого не змінює, можна застосовувати штраф. Вони складають кілька тисяч гривень. На вашу думку, чи є ці штрафи достатніми? Представників, наприклад, великого бізнесу ці суми навряд чи сильно спонукатимуть не порушувати закон.

Штрафування не є самоціллю. Найголовніше – це усвідомлення людьми своїх помилок та їх виправлення, і ми повинні тактовно їм про це нагадувати. Часто на цю тему діляться думками користувачі соціальних мереж. Суми штрафів відповідають чинному Адміністративному кодексу, який був прийнятий понад три десятиліття тому і не задовольняє багатьох. На щастя, Мінюст наразі працює над новою редакцією кодексу, яка передбачатиме різницю у відповідальності для фізичних та юридичних осіб. Для великих компаній штрафи будуть відповідними їхньому статусу. Деякі підприємці, здавалося б, не звертають уваги на штрафи. Для них сума в 3,4 тисячі гривень може бути незначним витратами, можливо, це вже питання принципу. Коли справа доходить до принципу, це свідчить про те, що людина свідомо ігнорує закон. І з цього можна зробити висновок про її ставлення до держави та своїх громадянських обов'язків.

Коли можна очікувати на якісний переклад Європейської хартії регіональних мов?

У сфері законодавства існують нерозв'язані проблеми, що дісталися вам у спадок від вашого попередника. Зокрема, я хочу звернути увагу на Європейську хартію регіональних мов меншин. Україна ратифікувала цей документ ще у 2003 році, у часи, коли в українському політичному середовищі значну силу мала проросійська партія. Внаслідок цього переклад хартії зазнав спотворення, що вплинуло на адекватність її змісту. Наразі є нагальна потреба в новому перекладі. У чинному варіанті документ називається "Європейська хартія регіональних мов або мов меншин", тоді як правильніше було б "Європейська хартія регіональних мов або міноритарних мов". Важливо зазначити, що у списку цих міноритарних мов не повинно бути російської, адже вона не відповідає критеріям міноритарності. Проте вона все ще присутня у затвердженій версії. Крім того, у тексті згадується молдавська мова, хоча сама Молдова визнала, що такої мови не існує, а є румунська. Чи плануєте ви займатися цим питанням?

З перших днів своєї роботи на новій посаді я надіслала листа до нового складу уряду, в якому підкреслила важливість певної проблеми. Метою цього звернення є привернути увагу до необхідності термінового вирішення питання. Безумовно, на шляху до нашого європейського майбутнього ми повинні неухильно дотримуватись законодавства та позбавитися застарілих правових норм, які залишилися під контролем Москви. Протягом цього часу Москва використовувала ці документи для маніпуляцій. Тому важливо забезпечити адекватний переклад, щоб виключити з нашого переліку мову окупанта, яка не потребує нашого захисту. Наявність кримськотатарської та караїмської мов поряд з російською є сьогодні абсолютно абсурдною. З метою відновлення справедливості та підтримання доброго іміджу перед національними меншинами, мови яких дійсно потребують підтримки, ми зобов’язані виконати цю роботу.

"Ми маємо створювати власний комфортний мовний простір."

Право на українську мову абсолютно знищене Росією на окупованих територіях. Українці за кордоном так само зараз відлучені від української мови. Які у вас плани діяльності щодо окупованих територій? Що можна зробити в цьому питанні, окрім моніторингу? Що можна зробити і для українців за кордоном?

Вважаю, що цю справу не може вирішити тільки Уповноважений із захисту державної мови. Всі міністерства мають бути залучені до цієї проблеми. Наша мета - зафіксувати ці злочини, щоб вони стали додатковими аргументами у разі виникнення питання на міжнародному рівні, зокрема в Гаазі. Щодо українців, які живуть за межами країни, ми спостерігаємо, що активісти та представники громадянського суспільства – це енергійні люди, які в більшості своїй дбають про свою культуру. Спілкуючись з такими людьми, я виявляю кілька важливих проблем.

Наприклад, українська громада в Норвегії опинилася в досить незвичній ситуації: коли волонтери привезли дитячі книги для бібліотек, виявилося, що бібліотека не змогла їх зареєструвати. Ми плануємо написати листа до Міністерства закордонних справ і налаштувати подібні зв'язки, щоб наші діти, які є майбутнім країни, мали можливість користуватися українською літературою.

Нещодавно у приватному листуванні з Іспанії один із співрозмовників повідомив, що російська мова панує практично скрізь, навіть у тих закладах, де українцям надають юридичну підтримку. Багато українців стикаються з тим, що до них звертаються саме російською. Це спонукає звернутися до наших співвітчизників за кордоном із закликом до мовної стійкості та активних дій. Якщо ми не будемо робити запити на отримання інформації українською в музеях чи інших установах, то українська мова ніколи не з'явиться в їхньому переліку послуг. Маємо самі створювати комфортний мовний простір і не боятися цього. Адже, на жаль, наслідки колоніального минулого все ще відчуваються, і вони передаються з покоління в покоління.