Палац Розумовських у Батурині: чому ця грандіозна гетьманська резиденція заслуговує на вашу увагу.

Палац Розумовських - головна перлина Батурина та символ гетьманської влади. Його звели у 1799-1803 роках для останнього гетьмана Лівобережної України - Кирила Розумовського.

Архітектором став шотландець Чарльз Камерон, знаний своїми роботами для імператриці Катерини ІІ.

Резиденція, оформлена в класичному стилі, покликана була стати символом європейських традицій та величі гетьманської України.

Усередині - зали для прийомів, мармурові сходи, бібліотека з десятками тисяч томів, колекція живопису та портретів українських старшин.

Цікаво відзначити, що Кирило Розумовський був молодшим братом Олексія Розумовського, колишнього козака й співака, який здобув прихильність імператриці Єлизавети Петрівни. Завдяки підтримці свого брата, Кирило зміг отримати вишукану європейську освіту, а пізніше став гетьманом, отримавши булаву.

Кажуть, що в палаці Розумовський часто згадував своє козацьке походження - і навіть наказав, щоб у мармуровій залі звучала українська музика.

Античний зал палацу (зображення: Вікіпедія)

Після відходу з життя Кирила Розумовського у 1803 році, його син Олексій, знаний дипломат і меценат, став новим власником палацу. Він активно займався розвитком родового маєтку, продовжуючи справу батька.

У його часи резиденція залишалася культурним осередком, де збиралися вчені, художники й політики.

Згодом ця споруда не раз переходила у володіння різних нащадків родини, проте жодному з них так і не вдалося підтримувати її в хорошому стані.

У зв'язку з цим, палац протягом тривалого часу залишався безлюдним, поки на початку 1990-х років його не взяла під свою опіку держава. У 2003 році стартував великий процес реставрації в рамках ініціативи "Гетьманська столиця".

Стельові розписи (джерело: Вікіпедія)

Сьогодні палац Розумовських знову сяє своєю величчю, приймає туристів і став частиною національної пам'яті.

Існує чарівна історія про те, як у резиденції Кирила Розумовського заховано знак його величезного, але нездійсненого кохання.

Кажуть, що юний гетьман закохався в дівчину з козацького роду, та їхній шлюб не схвалила знать. Коли дівчина померла, Розумовський наказав викарбувати її ім'я на одному з каменів фундаменту, аби вічно пам'ятати.

Мешканці околиць стверджують, що в спокійні вечори в залах палацу можна почути мелодії старого клавікорда, які нагадують про вічну любов, що пережила час.

Існує ще одна легенда, що говорить про примару Кирила Розумовського, яка, за чутками, з'являється у великій залі під час грозових бур. Люди, які стали свідками цього явища, розповідають, що бачили постать чоловіка в гетьманському вбранні поруч із портретом Катерини II — саме в тому місці, де відбулася їхня остання зустріч.

За переказами, гетьман жалкував, що не зміг відродити повну незалежність України, і навіть після смерті його душа охороняє свій дім - як символ невмирущої гетьманської честі.

За переказами, під палацом існує складна мережа підземних тунелів. Ці ходи, як стверджують, сполучали гетьманську резиденцію з цитаделлю та річкою Сейм, що могло бути корисним під час облоги чи в умовах загрози. Під час реставраційних робіт археологи дійсно виявили залишки стародавніх тунелів, частина з яких наразі законсервована.

Батурин - це не тільки величний палац. У його околицях можна знайти:

Цитадель Батурина – реконструйована укріплення часів козаків.

Територія архітектурно-меморіального комплексу Цитадель Батуринської фортеці (фото: Вікіпедія)

Церква Воскресіння, в якій спочиває Кирило Розумовський.

Церква Воскресіння - місце спочинку К.Г. Розумовського (фото: Вікіпедія)

Резиденція генерального судді Василя Кочубея, що містить архіви з періоду гетьманства.