В шанобі пам'яті волонтера і воїна Костянтина Юзвюка, який носив позивний "Стамбул".

У спокійному житті він займався громадською активністю та волонтерством у русі на захист прав тварин, а з початком війни вирішив приєднатися до збройних сил.

Костянтин завжди був готовий допомогти іншим. Він проявив себе як справжній патріот України.

Він з'явився на світ 20 жовтня 2000 року в місті Рівне. Освіту здобував у ліцеях №7 та №23. З раннього віку відзначався допитливістю та великою любов'ю до тварин. Хлопець активно займався рукопашним боєм "Спас", а також футболом і баскетболом. Серед його захоплень було катання на роликах. Пізніше він став ініціатором проекту "Біг за донат", заохочуючи своїх друзів і побратимів до активного бігу.

"У дитинстві Костя завжди мав схильність до розбирання та дослідження речей, прагнучи зрозуміти, як вони влаштовані. В школі він активно долучався до екологічного гуртка. Під час АТО/ООС, за його ініціативою, молоді екологи організовували виступи в госпіталі для поранених військових", - згадує його мама, пані Ольга. Вона також зазначає, що син разом із товаришем збирали кошти на потреби армії під час футбольних матчів.

Батьки Костянтина були волонтерами, і сам він майже весь вільний час присвячував допомозі іншим. У 13-річному віці став учасником Революції Гідності. Він щовечора малював плакати, вранці йшов у школу, потім йшов на віче на майдан у Рівному. Намети були прикрашені його малюнками й плакатами. Через таку активність батьки вирішили організувати сину "домашній арешт", але він переконав їх змінити думку, та навіть долучитися до акцій. "Зараз твориться історія, про яку діти потім читатимуть в книжках", - говорив Костя.

З 2016 року молодий чоловік здобував освіту в польському коледжі, спеціалізуючись на комп'ютерних технологіях. Проте через чотири роки він вирішив повернутися в Україну. Йому пропонували фінансову підтримку для навчання в польському університеті, але Костянтин відмовився, адже прагнув допомогти своїй батьківщині, яка бореться з агресором.

У Рівному він працював у таборах організації "БУР" ("Будуємо Україну разом"), де брав участь у відновленні громадських споруд у невеликих містах і селах України. Як зоозахисник і волонтер, він активно підтримував притулки для тварин і приєднався до руху UAnimals, а також благодійного фонду "Кожна тварина". У 2021 році в Рівному він ініціював "Марш за права тварин". "Коли Костя стикався з якоюсь проблемою, він завжди прагнув її вирішити", - ділиться сестра Анастасія.

Під час свого навчання в іншій країні Костянтин долучився до роботи в місії Червоного Хреста. Він вирішив стати веганом і відмовився від м'яса, риби, молочних продуктів та яєць. Під час Великої війни разом з однодумцями він працював над створенням веганських сухпайків, які згодом отримали схвалення від Міністерства оборони.

24 лютого 2022 року Костянтин пішов до військкомату, але його відправили додому. Армійського досвіду він не мав. Хлопець вирішив волонтерити: разом з товаришем відвозив захисникам допомогу в зону бойових дій, рятував тварин з прифронтових територій, доправляв їх у Київ і передавав зоозахисникам.

Під час повномасштабної війни Костянтин пройшов курси тактичної медицини в громадській організації "Білі берети". У грудні 2022 року, повідомивши вдома, що вирушає у тижневу подорож, він пройшов навчання з управління безпілотниками в Українській добровольчій армії, до якої згодом приєднався і брав участь у бойових діях на Запорізькому напрямку. У 2023 році він уклав контракт із Збройними силами України, служив оператором дронів у 117-й окремій механізованій бригаді, де обіймав посаду командира відділення. Він вибрав позивний "Стамбул", натхненний візантійською назвою міста Константинополь, що нагадує про його ім'я.

Сестра Анастасія згадує: "Він був дуже впертий. Як бачив мету, переконати його діяти інакше було нереально. Навіть якщо він "наступив на граблі", то казав, що так було задумано. Так він і йшов у військо, написав лист. Сказав нам, якщо він загине, не виніть себе. Це був його свідомий вибір".

16 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання в Запорізькій області, група "Стамбул" разом з товаришами опинилася під обстрілом касетними бомбами. Костя зазнав серйозних поранень, і медики протягом двох днів боролися за його життя, але 18 липня його серце зупинилося... Йому було всього 23 роки.

Ще під час свого життя Костянтин висловлював бажання, щоб у випадку його загибелі його тіло кремували. Прощання з героєм відбулося на майдані Незалежності в Рівному. У Костянтина залишилися батьки, сестра, близькі, побратими та численні друзі.

У квітні 2025 року захисник був удостоєний ордена "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

На згадку про свого сина пані Ольга використала зібрані під час прощання кошти для придбання рефрижератора, призначеного для транспортування загиблих бійців. Цей транспорт було передано рівненським волонтерам гуманітарної місії "На щиті". На дверцятах рефрижератора висічено: "Пам'ятаймо, завдяки й заради кого". Інша частина зібраних коштів була спрямована на підтримку підрозділів, які отримували донати від Костянтина. Сім'я вирішила не подавати петицій для отримання звань та нагород, оскільки він ніколи не прагнув визнання за життя.

Вічна пам'ять і шана нашому Герою!