Пилип Іллєнко, голова правління Української кіноакадемії.

Українське кіномистецтво в умовах війни: хто зможе вистояти і на що зароблятиме?

У програмі "Є Розмова" Пилип Іллєнко, відомий кінематографіст, колишній керівник Держкіно та нинішній голова Української кіноакадемії, в рамках відвертого інтерв'ю обговорює нові ініціативи Illienko Film Productions, питання державного фінансування кінематографії, реальні фінансові обсяги та значні розриви, а також повернення субсидій. Він також торкається теми запровадження рибейтів і зростання інтересу міжнародних продакшнів, трансформації державних кіностудій, реформування пітчингів та створення експертних комісій. Іллєнко говорить про боротьбу з російською пропагандою у кінематографі, роль фільмів як засобу культурного спротиву, підтримку молодих талантів, міжнародну співпрацю, нагороду "Золота дзиґа" та можливість повернення радянських архівних матеріалів.

- Вітаю, пане Пилипе! Дякую, що знайшли можливість зустрітися в чудовій атмосфері, де пройшло ваше дитинство, - у кіностудії імені Довженка. З яким настроєм їхали сюди? Чи це вже для вас як робочий варіант зустрічей?

Звичайно, студія завжди була для мене символом українського кінематографу, адже саме тут створено багато наших класичних фільмів. Я з дитинства був у цій атмосфері, оскільки батьки брали мене на роботу, а згодом і сам почав працювати тут. Зараз ми часто проводимо зустрічі, займаємося робочими процесами і знімаємо фільми. Цього року наша команда завершила зйомки двох повнометражних стрічок, які наразі перебувають у постпродакшні. Сподіваюся, один з них зможе потрапити на фестивалі вже цього року. Проекти дуже різноманітні: один з них, "Втомлені", є дебютом режисера Юрія Дуная. Фільм присвячений темі посттравматичного відновлення і розповідає історію кохання між двома ветеранами - Люби та Андрієм. Це драма, яка, на мою думку, має великий потенціал для фестивальної аудиторії.

А другий фільм - глядацький, ця ідея належить Євгену Матвієнку, він же режисер (я називаю шоуранер) цього проєкту. Чому ранер? Тому що проєкт складається з кількох новел, і в деяких з них різні режисери, один з них я. І цей проєкт називається "Житє" - не життя, а саме житє. Це історія про те, як велика війна змінила життя простих українців по всій Україні. Це не фільм про війну в класичному розумінні, а про вплив війни на суспільство.

- Наскільки ваші нинішні проєкти фінансуються з державного бюджету?

Фінансування цих проектів здійснюється виключно за рахунок державного бюджету і підтримується Державним агентством України з питань кіно. Дебютна стрічка "Втомлені" отримала повне фінансування, проте це малобюджетний проект, оскільки він реалізується в рамках програми для дебютів, де виділяються доволі скромні кошти. Я навіть на початкових етапах виробництва сумнівався, чи зможемо вписатися в такий обмежений бюджет.

Чи могли б ви пояснити, що означають ці цифри?

Звісно, всі дані можна знайти на порталі Prozorro, тому немає потреби щось приховувати: загальний бюджет нашого першого фільму за інформацією Держкіно складає до 12 мільйонів гривень, причому державна підтримка покриває витрати повністю. Щодо другого фільму, він відноситься до категорії "Авторське кіно", і тут бюджет дещо більший – 20 мільйонів гривень, з яких 10% фінансує наша компанія.

- Як змінювалося державне фінансування фільмів за час, коли ви були головою Держкіно, і тепер?

Під час моєї каденції ми також виділяли по 12 млн грн на дебютні фільми, але, як ви розумієте, ці кошти в 2016 році мали зовсім іншу вартість і купівельну спроможність. Тому навіть тоді це було недостатньо для повнометражного кіно. Сьогодні ситуація ще складніша, але якщо поставити собі мету зняти фільм, можна знайти способи зменшити витрати, оптимізувати склад знімальної групи, відмовитися від деяких ефектів і зосередитися на змістовності проекту.

Ви регулярно піднімаєте питання, що стосуються нюансів субсидій. Яким чином функціонує ця система в даний час і чи вдалося її ефективно впровадити?

Вона невтомно трудиться, адже фінансування кінематографу не може бути забезпечене за один рік. На жаль, через війну в останні кілька років підтримка кіно була практично відсутня. Минулого року з’явилися значні кошти, але цьогоріч фінансування зменшилося більш ніж у три рази. Такі коливання суттєво ускладнюють планування, оскільки виробництво фільму часто триває понад рік, а початок процесу не можна прив’язати до конкретної дати. Всім зрозуміло, що ресурси держави обмежені, але систематичний підхід підвищує ефективність. Краще мати стабільну, хоч і меншу підтримку, ніж постійно стикатися з нестабільністю. Нещодавно в Україні було призначено нового керівника Держкіно, що може внести свіжі зміни у цю ситуацію.

Чи ви його знаєте?

- Звичайно, я знайомий майже з усіма в кіноіндустрії, новий голова Андрій Осіпов очолював приблизно десять років Одеську кіностудію, він також у минулому продюсер, і тому, звичайно, ми перетиналися в рамках нашого ділового, робочого спілкування неодноразово в різних ще статусах.

- Чи новий керівник просив ділитися досвідом з вашого перебування в Держкіно?

Не вважаю, що буде доречно відразу звертатися до нового голови і заявляти: "Ось я з досвідом, буду давати тобі поради." Адже ситуація інша, нові виклики та можливості, з якими стикається новий голова Держкіно. Тому, скажімо так, там, де виникає потреба, ми всі готові надати підтримку, адже це питання державної важливості, а не преференцій для окремих компаній. Українське кіно для мене — це, по суті, все моє життя, тому я дійсно зацікавлений у його розвитку.

Яке ваше бачення системи рибейтів? Чи вважаєте ви, що вона ефективна для міжнародних виробництв?

- Вона не працює взагалі. Тепер, під час війни, вона і не потрібна, тому що ніхто до нас не приїжджає знімати сервісні проєкти під час бойових дій. І причина - не тільки відсутність рибейтів, а те, що кіновиробництво в розвинених індустріях підлягає страхуванню. Жодна страхова компанія не страхує ризики зйомок в країні, де відбувається повномасштабна війна. Ми тепер розвиваємо один копродукційний проєкт з італійськими партнерами, і там якраз зйомки. Це фільм про історію цієї кіностудії, і протагоністом його є герой, дуже схожий на Юрія Іллєнка, його так і звати, все інше ми дуже сильно навигадували. Але там є потреба, щоб італійський актор приїхав на зйомки сюди, і це просто неможливо, ніяка страхова компанія й агенти не підуть на цей крок.