Легкий, як двері, і викликає усмішку. Десять роздумів після перегляду «Еліо».

"Pixar", я звертаюся до тебе: як там з рекламою? Ти ж моя улюблена анімаційна студія, тому я завжди стежу за твоїми новинками. Є багато таких, як я, але більшість людей навіть не знають, що відбувається. Наприклад, коли я три місяці тому згадав про "Еліо", мене запитали: "Що це таке?". І те ж саме повторилося місяць тому. Якщо я зараз вийду на вулицю і запитаю людей про "Еліо", навряд чи хтось здогадається, що це назва нового мультфільму від однієї з найвідоміших анімаційних студій. Чому? Бо "Pixar" жахливо проводить рекламні кампанії своїх проєктів. Так, є приклад "Думками навиворіт 2", але що ще? Я розумію, що якісний продукт може продавати себе сам, але це не завжди так. Два роки тому сарафанне радіо допомогло "Стихіям" не провалитися в прокаті, а от "Лука", який вийшов чотири роки тому в червні, ледь зібрав гроші, адже про нього ніхто не чув. Я відвідав "Еліо" на першому 2D-сеансі в своєму кінотеатрі в день прем'єри, і в залі було лише троє людей. Це катастрофа.

Проте, процес просування і реклами фільму - це одне, а його виробництво - зовсім інша справа. Причин цьому багато, але одна з основних - участь різних фахівців у цих сферах. У цій статті ми зосередимося на роботі команди, що займається виробництвом. Зазначимо, що в тексті містяться спойлери. Якщо ви бажаєте обійтися без них, пропустіть до розділу "Чи варто дивитися?".

1. Існує думка, що всі найталановитіші коміки та комікеси світу працюють на "Pixar". "DreamWorks" також має свій талант до гумору, а "Disney" іноді вміє викликати усмішку. Проте "Pixar" виводить це на абсолютно новий рівень. "Еліо" - це майже комедійний мультфільм. Хоча традиційні комедії часто намагаються розсмішити глядача будь-якими можливими способами, цей фільм вплітає жарти в саму тканину сюжету. Вони не відволікають від основної розповіді, як це зазвичай буває в комедіях, а скоріше допомагають розкрити персонажів і створити невимушену атмосферу. Під час перегляду я відчував себе так, ніби сиджу на дивані вдома — спокійно, без жодних тривог. Можливо, це завдяки вдалим жартам. Студія вже створювала ще більш смішні проекти, але цей мультфільм досягнув значних висот у своєму жанрі. Я кілька разів сміявся до сліз і вголос. Добре, що в залі було мало людей — це не завадило насолодитися переглядом.

2. Дитина у мультфільмі поводиться... як дитина! І мені ой як цього не вистачає досить часто в анімаційних стрічках та взагалі історіях про дітей. Не люблю, коли хлопчик або дівчинка років 6-8 поводиться як доросла людина: думає про майбутнє, мислить прагматично, шукає себе тощо. Бо ніхто так не робить. Може, якісь діти-генії - так, але таких одиниці. Тотальна більшість дітей просто... розважаються. Хочуть гратися. Шукають друзів. Зациклюються на якийсь темі. Вередують. Не бажають слухатися дорослих. Намагаються вирости якнайшвидше. Це все і є дитинство. І саме таким показує "Еліо" свого головного героя. І тому я, як глядач, вірю у його існування, а ще - паралельно трохи ностальгую за своїм дитинством. Приємні спогади. Дякую мультфільму, що їх оживив.

3. Сюжет не обтяжує глядача. Відсутні ці пафосні заклики з перших кадрів "треба врятувати всіх, і тільки ти здатен це зробити!". Хоча в кінці з'ясовується, що насправді лише головний герой може врятувати всіх, перші дві третини мультфільму присвячені зовсім іншим темам. Це просто історія про дитину, яка стикається зі своїми труднощами. Її батьки загинули, але ніяких сумних спогадів, адже це зайве. Присутня просто тітка, яка фактично стала матір'ю для хлопчика. Є також мрія Еліо про космічні подорожі та дружбу з інопланетянами. За цим ховається той факт, що завести друзів на Землі у нього не виходить, але акцент на пошуку інопланетян, адже "грузити" - це погано. Насправді, важливі акценти, і в цій історії вони особливо помітні. Тут могла б вийти дуже сильна драма, якби акценти були на потрібних моментах. Але "Еліо" обирає гумор та розваги, чим і розважає глядача. Мультфільм прагне бути простим і хоче стати близьким для своїх глядачів. І, чесно кажучи, йому це вдається.

4. Ніхто б не зробив інопланетян такими харизматичними, милими та приємними, як це зробив "Pixar". Після фільму у замітках я декілька разів використав слово "монстри", однак тут, мабуть, не стану називати їх так жодного разу. Бо вони не монстри - саме інопланетяни. Вони не страшні. Можуть налякати через свою несхожість на людину та свої надлюдські здібності... і все. Прибульці тут в першу чергу цікаві. Стиль анімації - дуже м'який. Хочеться роздивитися кожного, а деяких - помацати та погладити. Якби "Pixar" нормально рекламував свої проекти, то тут заробив би ще й трохи на мерчі у вигляді м'яких іграшок або просто фігурок інопланетян. Я б купив, наприклад. Коли створюєш нову форму життя на екрані (особливо для мультиплікації), треба зберегти баланс між людським та нелюдським, щоб інопланетянин відчувався інопланетянином, але не був аж занадто чужим та незрозумілим для глядача. Баланс збережено. І на рівні картинки, і на рівні поведінки неземних персонажів. Не уявляю, як би з цим викликом впоралася якась інша студія.

5. Трейлер знову нас всіх обманув, і це добре. "Pixar" йде цим шляхом далеко не вперше. І кожного разу я виходжу з сеансу задоволений тим, що мене обвели навколо пальця. У перших трейлерах студія акцентувала суто на прибульцях, в останньому - ще й на історії, однак фокус досі був на інопланетному. Так от, стрічка-то взагалі не про інопланетян - а про родину. Питання сім'ї, "своїх", а ще - конфлікт батьків та дітей. І все це в інопланетному "соусі", щоб сприймалося легше та приємніше. Я з острахом дивлюсь трейлери фільмів, бо боюся наловити спойлерів та "подивитися" стрічку ще до її виходу. Так от, трейлери "Pixar" я дивитись не боюсь. І вам раджу. Бо ці свою справу знають.

6. Мультфільм є дуже щирим. Сценарист писав "Тайну Коко", яка, давайте чесно, є набагато кращою та глибшою історією, однак у самому фіналі вона навмисно намагається витиснути з тебе сльозу та "їде на "Оскар"", звертаючись до такого прийому далеко не в останню чергу для того, щоб задовольнити критиків. І "Еліо" міг би піти тим же шляхом - і "дотискати" глядача. Але це було б не у його дусі. Стрічка коротка, стрічка кумедна, стрічка робить буквально все, щоб не грузити людину перед екраном - ніхто б не зрозумів, якби вона навалила "важкої" драми наприкінці. Ні, драми все ж навалила, однак дозовано та прицільно. Жодних штучних прийомів для посилення ефекту, все дуже щиро. Автори не зрадили собі навіть тоді, коли мали чудову можливість це зробити (і їх би всі більш-менш зрозуміли). Приємно, що такі мультфільми ще виходять.

7. На екрані все накривається, поразка всього хорошого всьому поганому близько - а я думаю лише про стосунки між батьками та дітьми. Ага, ось настільки мультфільм круто розставляє акценти. По-перше, він ну нічого собі так підводить до кульмінації. Все весело та смішно - але Еліо програє, опиняється у дуже-дуже низькій точці. Я розумів головою: тон мультфільму такий, що Еліо впорається. Але я вірив, що ні. У якийсь момент я перестав розуміти, як все вдасться розрулити, аж настільки кепськими були справи. А ви спробуйте довести до такого глядача у "легкому" мультфільмі! По-друге, навіть за такого фону я більше за все чекав на розмову Еліо з тіткою та Глордона з батьком. Бо ключові моменти для історії головного героя та історії взагалі - саме ці, а не порятунок всіх. Щось я вже 7-й пункт поспіль "облизую" стрічку... Пізніше покритикую. Ну, спробую.

На мою думку, об'єднання інопланетян у фільмі є метафорою для ООН (та й для інших організацій, які лише говорять, але не вживають реальних дій). Коли один із послів заявив про своє бажання висловити глибоке занепокоєння через загрозу... Я просто не міг стримати сміху. Навіть цей жарт у дитячій анімації пояснює, чому вона насправді адресована не лише дітям. Маленька дитина навряд чи зрозуміє. А от дорослі, особливо українці, точно впізнають цю іронію. Чудова робота, "Pixar"!

9. "Еліо" перевершує всі очікування. Не зрозумійте мене неправильно: я завжди сподіваюсь, що "Pixar" здивує мене чимось вартісним. Але в цьому випадку проект отримав мінімум реклами, а його перші трейлери обіцяли лише фансервіс, запрошуючи глядачів на видовища з гарно змальованими прибульцями. Натомість ми маємо справжній шедевр анімації. З глибоким змістом. Вражаючою графікою. І цікавими персонажами. Без зайвого драматизму. Я не намагаюся вознести "Еліо" до небес, адже це все ще звичайний проект "Pixar" з простим сюжетом, але ця стрічка заслуговує на похвалу. Можливо, відсутність реклами та обманливі трейлери зіграли свою роль... Але яка різниця? Я отримав значно більше, ніж очікував. Якщо хтось випадково зайде до кінотеатру і вирішить подивитися "Еліо", то, безсумнівно, залишиться задоволеним.

10. "Еліо" важко оцінити критично, адже всі зауваження зводяться до його простоти. Ми не ставимо під сумнів бойовик за відсутність оригінального сюжету, оскільки в ньому основним є екшн. Якщо екшен виконаний добре, це вже значний плюс, а якщо й сюжет на висоті – тоді фільм може зайняти своє місце серед найкращих у жанрі. Це особливість стилю. Трилеру можна пробачити середню візуалізацію, а от пригодницькому фільму – ні. Отже, "Еліо" з перших хвилин подає себе як просту оповідь. Тут немає складних сюжетних поворотів, небагато важливих персонажів та обмежена кількість деталей (хоча творці на YouTube можуть заперечувати це, не хвилюйтеся). Я можу висловити незадоволення, чому "Еліо" не намагається "вибити" з глядача емоції потужним діалогом між батьком та сином наприкінці фільму. Чому нам не дають достатньо часу, щоб розглянути всіх інопланетян? Чому для порятунку всесвіту обирають найпростіший варіант – проникнення на військову базу? Але наскільки щирими будуть ці запитання?

Я цілком можу зрозуміти, чому "Еліо" може не сподобатись деяким глядачам. Для когось сюжет може видатися занадто простим, а інші можуть вважати його дитячим. Така тонка межа дійсно існує. "Еліо" нагадує "Луку": також розповідає про малу дитину, має серйозну тему, та обходиться без зайвих ускладнень. Проте "Лука" не справив на мене враження. Я відчув, що його історія занадто поверхнева і дитячо-легковажна. "Еліо" слідує подібним шаблонам, але відчувається інакше. Можливо, космічна обстановка, гумор чи основна тема відіграють свою роль. Не можу точно сказати. Однак "Еліо", з усіма його особливостями, ближчий і кращий для мене. Оцінка фільму залежить від особистих уподобань. Якщо хтось очікує в "Еліо" оригінальної історії та емоційних моментів у фіналі, то може дати йому 5-6 з 10. Якщо ж не чекатиме нічого особливого – оцінка буде вищою. Чи можна назвати цей мультфільм універсальним? Якщо так, то "Еліо" точно не є таким. На моєму сеансі була мама з маленькою дитиною, і вони вийшли ще до закінчення. Коли йшли, дитина голосно висловила думку, що прибульці "несправжні". "Еліо" – це не фільм для всіх.

Чи варто звернути на це увагу?

Більш того, варто звернути увагу і запропонувати своїм друзям подивитися цей фільм. Адже "Pixar" зосереджується на створенні унікальних історій, нехтуючи традиційними піар-кампаніями, свідомо чи ні. Зібрати більше мільярда з сиквелом "Думками навиворіт" - це, звісно, вражаюче, але покладатися лише на ці доходи не є стійким шляхом. Якщо всі нові проекти зазнають невдачі в прокаті, виникає питання: на чому ж далі зосереджуватися? Нові ідеї можуть не приносити прибутку, а експлуатувати старі франшизи вже не зовсім відповідає духу студії. Необхідно створювати сильні оригінальні історії, такі як "Еліо". Він простий, без складних сюжетних поворотів і емоційних коливань. Проте автори щиро спілкуються з глядачем від початку до кінця. "Еліо" порадує багатьма веселими жартами, викличе ностальгію за дитинством і представить харизматичних прибульців. Але найголовніше – це те, як фільм сприймається. Він легкий і невимушений. Після перегляду не залишає відчуття втоми, адже "Еліо" не навантажує, а, навпаки, дає змогу розслабитися.

Це має багато спільного з "Лукою" від "Pixar". Якщо вам потрібен орієнтир, то це саме він. Історія така ж проста та щира, але пропонує новий конфлікт і інше середовище. Якщо порівняння настільки очевидне, можна з упевненістю стверджувати, що "Еліо" не приносить чогось радикально нового для глядача – навіть не намагається. І не ставить за мету заробити. Він просто дарує усмішки та дозволяє відволіктися від усього складного і негативного навколо. Критикувати "Еліо" важко, адже всі зауваження виглядають, як нарікання на те, що шестирічний хлопчик не знає, як платити комунальні рахунки – а чому йому це потрібно? Цей фільм підходить для перегляду з дітьми, без дітей, з партнером або навіть наодинці. Адже це перш за все чудова історія, яка може не сподобатися, але й не викликає бажання її критикувати. Якщо "Pixar" продовжить створювати такі стрічки, я із задоволенням перегляну кожну з них. Тому закликаю підтримати студію, відвідавши кінотеатр, якщо є можливість і бажання. Бо без принаймні нормальних касових зборів оригінальних історій, новинки можуть не з’явитися.

P.S. Не вагайтеся рекомендувати цей мультфільм своїм знайомим, які мають упередження щодо ЛГБТ. Режисер і сценарист стрічки, Едріан Моліна, є гей і знаходиться в шлюбі з чоловіком. Є висока ймовірність, що "Еліо" сподобається навіть тим, хто має певні забобони. І в той момент ви зможете поділитися своїми думками з ними, що стане важливим кроком до формування толерантності у їхньому сприйнятті.

Автор: Яся Лєна

Режисер "Вартових галактики" і майбутнього "Супермена" Джеймс Ґанн нещодавно поділився своїм баченням основних причин занепаду сучасного кінематографа. Він вважає, що кіноіндустрія переживає кризу через відсутність завершених сценаріїв під час зйомок фільмів.