Твори, в яких втілений досвід бойових дій, втрати, служіння та віра в краще.

У Львівській галереї ZAG відкрили виставку "За межею" -- проєкту художників-бійців, ветеранів та волонтерів. Подія стала не лише мистецькою презентацією, а й емоційним свідченням часу, в якому живе і творить сучасна Україна

На початку квітня цього року Хорунжа служба II-го корпусу НГУ "Хартія" запустила ініціативу, що стала важливим етапом у відновленні творчого вираження тих, хто вимушено втратив можливість вільно висловлюватися. Під одним дахом зібралися бійці-художники, ветерани та волонтери-артисти — люди, для яких мистецтво було невід'ємною частиною життя, але з початком війни стало недоступною розкішшю.

Цей спільний пленер у Карпатах мав не тільки художнє, а й значне людське значення. Багато учасників поспішали залишати свої майстерні — з ще вологими пензлями та незакінченими картинами, при цьому не знаючи, коли знову зможуть повернутися. Для багатьох з них цей "період поза мистецтвом" тривав роками.

Перший всеукраїнський пленер "Хартії" і його підсумкова виставка, яку відкрили у мистецькому просторі ZAG, стали знаковою подією для українського мистецького середовища. Вони демонструють, що навіть у найскладніші часи культура продовжує жити, шукати нові форми і говорити про головне -- чесно, глибоко і без компромісів. Роботи, створені під час пленеру, вражають щирістю, внутрішньою напругою та водночас -- прагненням до світла.

Ці твори не є лише пейзажами чи абстракціями -- у них закодовані досвіди війни, втрати, служби й надії. Це мистецтво, що народжується на перетині травми і відновлення, мовою, яку не завжди можна перекласти словами.

Завершенням цієї ініціативи стала експозиція "За межею", яку курував Богдан Мисюга. Виставка відбулася у львівській галереї ZAG і об'єднала твори учасників пленеру. Цей захід став публічним свідченням того, що мистецтво не зникає, навіть у найскладніші часи: воно може тимчасово призупинятися, проте завжди знаходить шлях до відновлення.

Від самого початку відкриття галерея заполонилася людьми: митцями, культурними активістами, студентами та любителями мистецтва. У повітрі панувала унікальна атмосфера — здавалося, кожна експонована робота прагнула вступити в бесіду з відвідувачами.

За словами куратора виставки Богдана Мисюги, цей проект є лише початковим етапом. Його основна мета полягає не лише в демонстрації мистецьких творів, а й у поверненні художників до активного культурного життя, наданні їм можливості знову бути почутими і побаченими. У виставці взяли участь не лише професійні митці, але й художники, які є ветеранами війни або волонтерами. Для багатьох з них участь у пленері стала спробою відновлення творчості після тривалої перерви, викликаної війною. Виставка "За межею" фактично відкриває шлях назад у світ мистецтва для тих, хто був змушений відкласти свої пензлі, взявши в руки зброю або долучившись до волонтерської діяльності. Серед учасників виставки – Денис Струк, Юрій Бакай, Богдан Мисюга, Олег Калашник, Вячеслав Ярошенко, Орест Гелитович, Олег Капустяк, Євген Равський, Ігор Слободян та Роман Жук.

-- Малюю стільки, скільки себе пам'ятаю, -- розповів журналістці "ВЗ" куратор виставки Богдан Мисюга. -- Я -- професійний художник, мистецтвознавець, колишній артидиректор Центру інтелектуального мистецтва "Меркурій". Пішов на фронт добровольцем, тож тепер я -- воїн.

Чи займалися ви живописом на передовій?

Звичайно. Я служив в артилерії, і під час пауз між пострілами створював ескізи для шевронів. Для кожної позиції я розробив патчі у вигляді шевронів, які наші хлопці носять на рукавах. Це не є офіційними шевронами, скоріше, це відображення корпоративної культури.

Як вдалося переконати хлопців надати роботи, які були представлені на виставці "За межею"?

Ось така була умова для участі в пленері. Учасники не сплачували за свою участь, оскільки всі витрати покрили організатори. Всі створені роботи залишаються в фонді Хорунжої служби. Безумовно, перед цим довелося провести чимало "документальної" роботи, але нам вдалося все успішно організувати. І навіть вдалося запросити до пленеру Дениса Струка з 3-ї штурмової.

У період, коли наша країна щоденно бореться за своє майбутнє, подібні ініціативи підкреслюють важливість культури та мистецтва. Це не менш значущий фронт, а простір, де зберігається пам'ять, формується зміст і виникає надія.