"Ротань спостерігав за моїми кінопроектами": як гравець Динамо дебютував у кіно, Ахметов з близької відстані, що насправді об'єднує Трампа і Грецкі - Футбол24

Володимир Мула (ліворуч) із родиною Михайленків / Facebook

Ви, безсумнівно, знайомі з його роботами. Наприклад, у 2020 році великий резонанс викликав оригінальний проект "Юкі" від Мули — це історія про найвідоміших хокеїстів НХЛ, які мають українське походження. Через два роки світ побачив "Націю футболу". Крім того, цей режисер створив чотирисерійну сагу про донецький клуб "Шахтар", зосереджуючи увагу на подіях війни у сезоні 2022/23. Також він написав книгу під назвою "Мені подзвонив Вейн", присвячену Грецкі.

Нещодавно на екрани вийшла нова робота Мули - 80-хвилинний документальний фільм під назвою "Гра на перехоплення". У центрі сюжету - брати Михайленки. Сергій виконував бойові завдання в складі мобільної вогневої групи протиповітряної оборони України, тоді як його брат Микола представляв Україну на знаковій Олімпіаді-2024 у складі футбольної збірної.

"МОК заборонив використовувати кадри з Олімпіади"

Ми провели кілька інтерв'ю, але я досі не дізнався, хто твій улюблений режисер. Як ти думаєш, кого б ти назвав?

Не можу стверджувати, що слідкую за конкретною особистістю. Проте, я щиро захоплююся творчістю Девіда Лінча. Багато людей не знають, що він також займався створенням документальних фільмів. Його підходи справляють на мене велике враження. Це те, що я запам'ятав, взяв на озброєння і намагаюся впроваджувати у своїй творчій діяльності.

Які почуття охоплюють режисера, коли весь процес створення фільму завершено, і стрічка нарешті з'явилася на великих екранах?

Є відчуття, що ми створили не лише якісний продукт, а й внесли вагомий вклад у справу для двох братів Михайленків. Сергій, старший з них, став на захист нашої країни, оберігаючи українське небо. Мені здається, що йому зараз надзвичайно приємно і зворушливо спостерігати за тим, що ми досягли.

Я щасливий, що мав можливість внести свій вклад у підвищення репутації Миколи Михайленка. Він є досить новим обличчям у Динамо, і я щиро бажаю йому успіху. Це справжній талант, працьовитий хлопець, на якого можна покластися на полі. Він завжди готовий виконати свою роль та підтримати товариша. На мою думку, фільм виходить дуже доречним. Він відкриє Миколу з людського боку, приверне увагу до його особистості і, сподіваюся, стане поштовхом для його подальшого розвитку в кар'єрі.

- Найнесподіваніший, найоригінальніший відгук про фільм, який тобі запам'ятався найбільше?

Люди помічають, що між братами існують глибокі психологічні зв'язки — підтримка одне одного, братерство, а також рефлексія над пережитими подіями. Глядачі сприймають це як джерело емоційної розради та людяності. Спочатку ми планували створити документальний фільм з акцентом на спорт, проте після того, як МОК заборонив використання олімпійських кадрів, ми вирішили заглибитися у сімейні стосунки. Відтак, ми акцентували увагу на тих якостях, які є ознакою здорового суспільства, і вивели їх на перший план.

Здається, що це справді ефективна стратегія, адже на сьогодні в кожній українській родині знайдеться людина, яка або служить на фронті, або активно підтримує військових. Така взаємодопомога і підтримка є надзвичайно важливими. Без неї зберігати позиції та об'єднувати країну було б на порядок важче. У фільмі це відображено, глядачі це помічають, тому напрямок роботи нашої творчої команди виявився абсолютно вірним.

Володимир Мула у компанії видатних гостей.

- Планувалося, що показ відбудеться у 115 кінотеатрах 56 міст України. Цифри не змінилися?

Так, саме так, але це стосується лише першого тижня. На жаль, наступного тижня кількість кінотеатрів, що показують фільм, значно зменшиться. Причини мені не відомі. Можливо, глядачі стримуються через військову тематику на постерах, або ж інші фактори, як-от перебої з електрикою, відіграють свою роль. Я сподівався, що перший тиждень надасть певний імпульс, але цього не відбулося. Залишається лише спостерігати за ситуацією в наступному тижні.

Врешті-решт, я почуваюся спокійно з цього приводу. На мою думку, фільм вийшов вдалим, тому ми плануємо його просувати й на інших платформах. Вихід у кінопрокат також сприятиме підвищенню впізнаваності нашого твору.

- Микола Васильков висловив думку, що фільм більше орієнтований на закордонного глядача, бо українців темою і кадрами вже не здивуєш...

Це дійсно так. Наша основна стратегічна мета полягала в створенні фільму зі спортивним акцентом, але водночас максимально передати всі повідомлення про страждання, виклики та яскраві моменти, які ми переживаємо, для західної аудиторії. Для українських глядачів сюжет є зрозумілим, тоді як для західних глядачів це багато в чому нове. Вони абсолютно не усвідомлюють, з якими труднощами ми стикаємось щодня.

"Я поганого не зроблю. Просто довірся мені"

Чи одразу погодилися брати на участь у зйомках, чи, можливо, спочатку були якісь сумніви чи здивування?

В принципі, вони погодилися досить швидко. Проте був момент, коли і старший, і молодший виявляли бажання відмовитися — я помітив це по їхньому дискомфорту. Але вже було запізно для змін. Під час зйомок із Сергієм та військовими виникали різноманітні ситуації. Вони переважно працюють вночі, а вранці повертаються втомленими, і тут ми з камерами. Ім потрібно відпочити, але й знімання не можна відкладати. Врешті-решт, вони виконують свої обов'язки, тож диктувати нам свої умови не було в їхніх силах.

Микола також ніколи раніше не брав участі в таких масштабних зйомках, коли багато уваги навколо. Тож йому довелося першочергово тримати в голові виступ на Олімпіаді, адже для збірної України це був історичний дебют. Ось цю відповідальність перед країною він дуже сильно відчував. Плюс - знімальна група працює. Мені все ж вдалося налагодити комунікацію - тут зіграв мій досвід роботи над іншими фільмами і моя репутація. Сказав Михайленку: "Я поганого не зроблю. Просто довірся мені".

Ще одна складність полягала в тому, що дві знімальні групи працювали паралельно у Франції та Україні - нам довелося стикувати ці графіки. Було важко, але впоралися. З кожним новим знімальним днем мої прохання та завдання сприймалися краще.

На прем'єрі зібралися всі учасники, хоча перелік далеко не вичерпний.

Чи ви також виїжджали на нічні зміни з підрозділом ППО?

Ми знімали і вночі, але не завжди вдавалося працювати так, щоб залишити локацію непоміченою та не зашкодити. Іноді фізично не було можливості бути з хлопцями на певній позиції, а в деякі місця нас просто не допускали. Тому ми намагалися максимально використати всі можливості, щоб якомога повніше відобразити атмосферу – як живуть і працюють хлопці на передовій.

У футболістів зовсім інші умови, і в цьому полягає їхня цінність – кожен виконує свою роль, здобуваючи перемогу для України.

Хто з братів виглядав більш органічно перед камерою?

Сергій відчував себе значно комфортніше. Мабуть, це пояснюється тим, що він пережив багато в своєму житті і зустрічався з різноманітними обставинами. Камера зовсім не викликала у нього ніякого зніяковіння – він був максимально автентичним. І хлопці-військові, які з'явилися в кадрі, також виглядали абсолютно природно. Я відчував, що цей процес їх захоплює. Це були справді теплі та приємні зустрічі, які дозволили нам передати справжню атмосферу.

Микола просто закритіший. Плюс - я відчував, що є ось ця відповідальність перед командою і самим собою. Він реально хотів показати свої найкращі якості. А коли ти це можеш показати, як не на Олімпіаді? Це Михайленка-молодшого трохи сковувало.

Проте, воно не виглядало аномально. У кадрі все виглядало цілком звично. Просто потрібно бути знайомим з Миколою, щоб усвідомити, що він таким і є. Не завжди стриманість є результатом присутності камери. Іноді люди поводяться подібним чином і в повсякденному житті. Особисто це мене дуже вражало.

"Стереотипи про українських гравців футболу, які пересуваються на елітних автомобілях, мешкають у розкішних пентхаусах і тримаються осторонь від інших - це абсолютно не про нього."

- Кажуть, Руслан Ротань, тодішній наставник збірної України, роздав добрячого вогню у цьому фільмі...

Було таке. І це ще не все, що ми могли б продемонструвати, враховуючи заборону Міжнародного олімпійського комітету. Але те, що Руслан Петрович дозволив нам зануритися в команду та не звертав уваги на камеру, значно підвищує його рейтинг у відгуках.

Мене дуже цікавило зняти матеріал всередині команди – те, що залишається поза увагою звичайного фаната. Саме тому я перебував поруч із гравцями та тренерським складом. Моя близькість до Петровича зіграла важливу роль: він знає мене особисто, бачив мої роботи і розуміє, який продукт я прагну створити. Ця довіра має величезне значення. Сумніваюся, що інша команда знімальних спеціалістів змогла б отримати таку ж підтримку.

Ось і вона - слава / Фото ФК Динамо

- Виявляється, МОК і тут встромив свою палку в наші колеса. Чи пережив ти зараз дежавю, коли завірусилася історія із шоломом Владислава Гераскевича?

- Я не здивувався цій історії, тому що зіштовхнувся з ними ще влітку. Ми писали офіційне звернення, спілкувалися. Але вони дуже категорично відповідають: кажуть "ні" і все. Ти не можеш нічого оскаржити чи щось довести. Ситуація з Владом ще раз демонструє, що ми не маємо в їхніх очах підтримки і розуміння. Це дуже дивно спостерігати, тому що Ковентрі виходить майже у сльозах і розповідає "ми з українцями, підтримуємо український народ". Але при цьому бачимо, що Гераскевича не допускають до змагань або не дозволяють використовувати кадри з Олімпіади.

У нашому фільмі абсолютно відсутня кров, все подано в стриманому стилі, а віковий рейтинг 12+ дозволяє дітям дивитися його без обмежень. Ми не ставимо під сумнів репутацію олімпійського комітету і не висловлюємо негативу на його адресу. Проте, рішення, яке було прийнято, викликає у мене певні роздуми. Мені здається, що може бути присутність третьої сторони, адже важко інакше пояснити висловлювання та рішення, які з'являються під брендом олімпійського комітету.

Це, безумовно, величезна гра. Я впевнений, що вона пов'язана з політикою. Вони, здається, намагаються дистанціюватися від політичних аспектів, але політика все ж їх не залишає у спокої.

Микола Васильков знову створив сценарій для твого фільму, і ви обидва вже пройшли через багато спільних проектів. Що саме робить вашу співпрацю з ним такою комфортною?

Знаєш, працювати з Миколою - це і приємно, і водночас непросто. Він володіє неймовірною візійністю і має широкий погляд на світ. Іноді трапляються моменти, коли він генерує ідею, оформлює її на папері і надсилає мені, а я подумки відповідаю: "Вау, це дійсно цікаво. Але як ми можемо це реалізувати?" Тож доводиться трохи стримувати його запаморочливі прагнення до створення чогось вражаючого, оскільки у нас поки що не вистачає ресурсів для цього.

Микола дуже підсилює глибину матеріалу. Він чудово пише. Максимально інтегрується у процес. Це та людина, на яку ти дійсно можеш покластися, довіритися - і отримаєш результат. Мені справді комфортно з ним працювати. Сподіваюсь, у майбутньому ми ще зробимо важливий та масштабний проект для України разом.

Президент "Динамо" Ігор Суркіс вже ознайомився з "Грою на перехоплення"?

- Ознайомився в понеділок.

Що він говорив?

- Казав, що йому дуже сподобалось. Це був показ для футбольного клубу Динамо. Увесь тренерський штаб з усіма гравцями і президентом, а також почесним президентом Григорієм Михайловичем прибули на цей сеанс. Їм сподобався фільм, тож сподіваюся, що вони по-іншому подивилися на Миколу Михайленка. Він у цій стрічці реально зображений простим звичайним хлопцем.

Ігор Суркіс розповідає про свої враження / Фото з архіву ФК Динамо

Ці стереотипи про українських футболістів, які мають розкішні автомобілі, мешкають у пентхаусах і уникають спілкування з людьми, абсолютно не стосуються його. Це звичайний хлопець з села Варва, який завдяки своїм зусиллям отримав можливість представляти Україну на Олімпійських іграх.

Знову хочу підкреслити, як я щасливий, що зміг зобразити Миколу саме в такому світлі – як простого, але амбіційного молодого чоловіка. Впевнений, що в майбутньому він стане гравцем нашої національної збірної. У нього величезний потенціал, і ця стрічка, безумовно, дасть поштовх його кар'єрі та особистому життю.

Я навіть бачив фотографії з Едмонтона, на яких статую облили фекаліями.

- Раніше, після серіалу про Шахтар, який приніс тобі Emmy, ти познайомився з Рінатом Ахметовим. Які враження від президента "гірників", як від людини? Адже він веде непублічний стиль життя.

- У нас були неформальні зустрічі вже після того, коли я отримав Emmy. Плюс - доволі довго розмовляли в рамках знімального процесу. Враження таке, що людина намагається зараз усю свою енергію і кошти вкладати в допомогу Україні. Це дуже сильно відчувається і вкрай, на мою думку, потрібно. Подейкують, що допомога компанії Ахметова зараз є чи не найбільшою в Україні за забезпеченням Збройних Сил. Це, як мінімум, викликає повагу. У нас, будемо відверті, не так багато людей з такими статками, які чимало коштів вливають в українську економіку та військо.

Чи не зникла у нього пристрасть до футболу?

Він повністю віддається цій справі. Чітко видно, що Шахтар займає важливе місце в його душі. Він справді сподівається, що незабаром команда знову зможе грати на Донбас Арені. Особисто мені він розповідав про свою мрію - зустрітися зі мною на цьому стадіоні. Він не лише вірить у цю можливість, а й робить усе можливе, щоб її реалізувати.

Мула, Ахметов та Еммі.

Ось ще одна знакова фігура з твого оточення — Вейн Грецкі. Чи залишився цей легендарний хокеїст небайдужим до України за всі ці роки? Чи, можливо, він втомився від війни?

- Я гадаю, що він не задумується над тим. Це, на жаль, реалії сьогодення. Я з ним спілкувався через нашого спільного знайомого Келлі Груді після прем'єри мого фільму в Едмонтоні приблизно в цей же час минулого року. Грецкі передавав світлі вітання і слова підтримки. Ще раз наголошував на тому, що його бабуся була українкою і вони спілкувалися українською мовою. Але якоїсь глобальної посильної допомоги я не бачу. Я ж теж не можу постійно тягнути ковдру на себе і просити: "Зверни увагу". Якщо в людини не відгукується - це вже інше питання.

Проте, мені дуже хочеться ще раз зустрітися і поговорити з Вейном. Просто по-людськи - прагну зрозуміти його погляди на життя та думки щодо України. Коли ми спілкувалися ближче на початку великої війни, він часто дзвонив мені і запитував: "Як ти? Чи можу чимось допомогти?". У перший рік повномасштабного вторгнення я надсилав йому як фотографії, так і відео. Він уважно переглядав кожен матеріал, коментував, а потім виступав на телебаченні, намагаючись привернути увагу світу до ситуації.

Приблизно півтора року тому Грецкі змінив свій номер телефону, і з того часу я втратив з ним зв'язок. Відверто кажучи, я не намагався знайти його нові контактні дані, хоча це й було б можливим. Після ситуації з Овєчкіним, коли Вейн організував таку вражаючу підтримку, я трохи відсторонився від цієї теми. Проте, зізнаюсь, було б цікаво зустрітися з ним знову, поспілкуватися і дізнатися його думки. Це дало б можливість або остаточно закрити це питання, або спробувати обговорити з ним українську тематику. На мій погляд, Грецкі - це людина, яка може зробити багато корисного для українців і сприяти розвитку чудових ініціатив. Тому я не поспішаю закривати цю сторінку в нашій історії.

Нещодавно він став об'єктом численних нападів та критичних висловлювань з боку канадських фанатів. Які, на твою думку, спільні цінності можуть об'єднувати Грецкі і Трампа?

Вони вже давно підтримують дружні стосунки. Можливо, це не стільки пов'язано з цінностями, скільки з спільними бізнес-проектами та знайомими. Чула, що Вейн наразі переїхав до Флориди, де прагне розвивати хокейну культуру. Він засновує льодові арени, спортивні майданчики та академії під своїм ім'ям. Бізнес-можливості там дійсно значні.

Дійсно, деякі канадці проявляють досить агресивне ставлення до Грецкі. Я навіть натрапляв на фотографії з Едмонтона, де його статую облили нечистотами. Нещодавно слухав подкаст з Вейном, у якому він заперечував наявність американського паспорта; стверджував, що ніколи не відмовився б від канадського громадянства, адже в його серці та душі завжди залишиться канадське підданство.

"Грецкі передавав світлі вітання і слова підтримки..."

У цьому ж подкасті він повторно підкреслив, що його бабуся спілкувалася українською мовою. Він з теплом згадує про це і запевняє, що пам'ятає ті моменти. Також зазначив, що є спортсменом і прагне максимально дистанціюватися від політичних висловлювань і процесів. Пояснив, що ніколи не прагнув стати "губернатором Канади", як йому пропонував, зокрема, Трамп. В загальному, він не має наміру втручатися в політику, але вона постійно його переслідує.

Не можу сказати точно... У світі, де панує несправедливість, ми, українці, добре усвідомлюємо: кожен, хто має активну громадянську позицію, не може залишатися осторонь політики. Наші спортсмени, телеведучі, співаки та інші відомі особистості прагнуть скористатися міжнародними платформами, на яких їм випадає честь виступати. Вони роблять це, щоб ще раз нагадати про Україну, щоб світ не забував про нас і повернувся до основоположних людських цінностей. Проте Вейн має інший підхід.

Критика завжди здається легкою справою. Проте це не зовсім те, що ми очікуємо бачити. Особливо враховуючи, що як у фільмі "Юкі", так і в реальному житті він відкрито визнавав своє українське походження і гордився ним. Це не було вигадкою, а спиралося на історичні дані, документи та мову, якою спілкувалася його родина. Незважаючи на це, ми маємо таку ситуацію... Якщо Грецкі почувається в ній комфортно — це його справа. Але для нас це викликає гіркоту.

Глядачі висловлюють свої пропозиції для твого наступного кінопроекту: серед кандидатів - Сергій Стаховський, який усі ці роки знаходиться на фронті, та Еліна Світоліна... Ти вже ухвалив рішення щодо подальших кроків?

- Насправді тем доволі багато - їхнього браку я не відчуваю. Натомість відчуваю великий брак фінансування і підтримки таких історій. Здавалося б, я вже шість проектів зробив і мало би бути простіше в плані фінансування, а виходить так, що кожна нова ідея, кожен фільм перетворюється на велике випробування для усіх, з ким працюю. Постійно критично не вистачає грошей.

Зараз я вирішив стратегічно вчинити по-іншому. Якщо раніше був готовий пірнати в якісь історії навіть без коштів, то тепер суто фізично не готовий це робити. Усі мої сили на цьому етапі першочергово будуть спрямовані на пошук джерела фінансування. А далі уже будемо творити.