Ось ще один погляд на фразу "а мені ваша математика в житті не стала у нагоді".

Приєднаюся до дискусії про навчання математики — варто це робити чи ні, для всіх чи лише для обраних, є це необхідним чи ні. Якими є погляди фізика, музиканта та гравця в настільний теніс на цю тему?

Чи є необхідність у вивченні математики для всіх? Це питання, на мою думку, є риторичним. Як відомо, Мауглі, які не володіють мовою, не можуть стати справжніми людьми. Досить цікаво, на якому рівні це проявляється. Я впевнений, що є поети й філологи, для яких мова є не просто знаряддям, а справжнім сенсом існування, джерелом краси та натхнення. Також існують оратори, політики та педагоги, для яких мова слугує потужним практичним інструментом, що допомагає їм розуміти світ і вносити в нього зміни. Звичайно, можна обмежитися базовими знаннями, такими як запитати "як дістатися до вокзалу?", але це виглядає дещо сумно. На мою думку, з математикою ситуація схожа: можна бути справжнім майстром, як видатні автори, а можна просто використовувати її у повсякденному житті.

Із табору травмованих математикою чути стогін: "Не мучте дітей логарифмами!". Насправді повністю підтримую -- не потрібно мучити дітей. Ні логарифмами, ні фізкультурою, ні чищенням зубів, ні музикою. Навчання має відбуватися без муки -- й це геть інше питання. Травмовані математикою захищають себе й своїх дітей від тортур, не від математики. Шановні! Математика -- не кара божа, не мука. Це пропозиція, подарунок. Можливість для вашої дитини реалізуватися ширше та повніше, ніж це вдалося вам, яким "логарифми в житті не знадобилися". Ми ж своїм дітям хочемо кращої долі, ніж собі, правда? Ну й, звісно, на певних етапах має бути перевірка, хто набрав цих подарунків більше -- тому відкривається більше можливостей для подальшого розвитку.

І окремо варто згадати про математику в умовах війни. На жаль, це не зовсім те, що можна назвати благом. Як і вміння надавати першу медичну допомогу, це знання стає життєво необхідним для виживання. Сьогоднішня війна вимагає тісного контакту з реальністю, не залишає можливості втекти в світ ілюзій, а навпаки, звертається до тебе з жорстокими істинами, які слід осягнути швидше, ніж це зробить твій супротивник.

Ми живемо в світі, де мовою спілкування є математика. Так сталося, що людська мова не зовсім адекватно описує світ. Вона більше пристосована для вираження емоційних станів, для з'ясування стосунків між сапієнсами -- але не для розмови з природою. Ви можете сказати "душа прагне свободи" -- й люди вас зрозуміють, але які природні феномени відповідають поняттям "душа" та "свобода", наскільки сильним є це прагнення, ніхто особливо не заморочується. Функцію мови, яка забезпечує взаємодію людини зі світом, із природою, виконує нині математика. Якщо ви володієте математикою, то можете ставити запитання та розуміти відповіді -- спілкуватися з природою. Те, що говорить нам світ, виражається в математичній формі -- кількісні характеристики, співвідношення, закони природи. Людською мовою теж виражається, але гірше, значно гірше.

Ні, відповідно до угоди з приятелями, ви маєте можливість використовувати спеціальний код для сапієнсів — українською, англійською або есперанто. Однак ріка переносить певний об'єм води на секунду, а сила визначається як добуток маси на прискорення, причому прискорення є другою похідною координати за часом.

Оберіть будь-який штучний об'єкт, адже їх навколо вас безліч, якщо ви не мешкаєте в лісі. Це може бути взуття, годинник, холодильник, окуляри або стілець. І навіть не варто згадувати про телевізори, комп'ютери, автомобілі чи сучасні будинки. Процес їх створення проходить у три етапи, на яких математика відіграє надзвичайно важливу роль.

Перший -- фундаментальна наука, яка дала змогу створити відповідну технологію. Сюди ж додамо й елементи глобальної інфраструктури, без яких цього предмета, найімовірніше, не існувало б, -- фінансовий, енергетичний, транспортний, інформаційний. Розгортання та підтримання цих структур (включно з наукою) потребує математики, повірте, складнішої, ніж "оті ваші логарифми та косинуси". Повірте також, що зараз є люди, які працюють над створенням відповідних структур майбутнього, без яких це майбутнє просто не настане. Принаймні для більшості людей.

Другий -- інженерний рівень. Теоретично знайдений (на попередньому рівні) принцип дії потрібно реалізувати, втілити. Мають бути підібрані матеріали з потрібними властивостями, розраховані та узгоджені розміри та інші параметри, коліщатко має не відвалитися, а гвинтик -- пролізти в отвір. Характеристики вага / потужність / ціна / якість мають бути оптимізовані. Напруги, нагріви, механічні навантаження мають бути погоджені із загальноприйнятими стандартами, все потрібно випробувати, виміряти та зафіксувати. Інакше предмет буде незручним, токсичним, розвалюватиметься в руках, не працюватиме від мережі. На цьому рівні потрібно рахувати, міряти, рахувати, ще раз рахувати, потім зупинитися й перерахувати все наново.

Третій рівень — це організаційно-фінансово-логістичний аспект, який необхідно зібрати в єдине ціле. Важливо провести аналіз вартості та ризиків. Слід визначити, знайти та узгодити людей і ресурси, які будуть необхідні для реалізації проекту. У потрібний момент мають бути доставлені необхідні матеріали, техніка для їх обробки та фахівці, здатні ефективно з ними працювати. Усе це повинно бути забезпечене відповідною кількістю електроенергії, води та вентиляції. Відходи повинні бути утилізовані належним чином. Готовий продукт має бути реалізований, адже інакше ніхто не дізнається про його існування. Я впевнений, що об'єкт штучного походження, який ви обрали на початку, пройшов через усі ці етапи.

Уявімо собі ситуацію, коли людина, яка вважає, що "математика їй не потрібна", жодним чином не брала участі в жодному з процесів, пов'язаних зі створенням різних предметів, подій, послуг чи культурних явищ. Досить цікаво, що такі особи часто вважають себе творчими, ніби мають якийсь унікальний дар, недоступний тим, хто формує цивілізоване середовище навколо. Можливо, їм вдалося обійти всі ці складнощі (хоча не виключено, що вони просто ухилялися від важливих рішень, де необхідно було застосовувати розрахунки), а за математичні задачі відповідали інші. І справді, може бути, що математика їм "не знадобилася". Але стверджувати, що в майбутньому дитині "не знадобиться" математика — це вже зовсім інша справа. Це вимагає особливих здібностей, як у оракула. Жартую, звісно. Формулювання "не знадобиться" накладає серйозні обмеження на дитину. Було б чесніше сказати: "моя дитина не братиме участі в жодному процесі створення, а якщо й брати, то нехай її результати будуть хоч якісь". Або ж "моя дитина генеруватиме якісь креативні ідеї, а технічні фахівці з радістю їх реалізують", хоча, погодьтесь, це виглядає радше як мрія, ніж реальність. Скоріше за все, ми можемо сказати: "моя дитина займатиметься рутинною механічною працею". Або, можливо, й цього не буде, адже таких вакансій стає дедалі менше.