Щоденник "Юності". День 6. Індійські почуття, український конфлікт.

Велосипедне роуд-муві Ігоря Волочія "На межі", документальний епос Юрія Речинського Dear Beautiful Beloved, інтелігентна й зворушлива драма індійки Паял Кападії "Усе, що ми сприймаємо як світло"

У Києві стартував 53-й міжнародний кінофестиваль "Молодість". Цього року він вдруге з початку масштабного вторгнення Росії в Україну проходить у звичному довоєнному форматі, включаючи міжнародні секції (повнометражні, короткометражні та студентські фільми), національні та документальні конкурси, дитячий Teen Screen, а також багатий позаконкурсний програмний контент. Основними локаціями фестивалю стали кінотеатр "Жовтень" і, вперше за багато років, Київський будинок кіно. Детальніше про ключові фільми фестивалю можна дізнатися тут. Інформацію про п’ятий день фестивалю шукайте тут.

Четвер на "Молодості" був насичений захоплюючими прем'єрами, проте особливо хочеться акцентувати увагу на трьох з них. Вони вирізняються яскравим контрастом у настрої, як емоційному, так і візуальному.

Українська стрічка "На межі", що є частиною програми "Документальний конкурс", по суті, слугує дорожнім щоденником її творця та головного героя. Ігор Волочій, 34-річний запалений велосипедист і кінематографіст, влітку разом зі своїм другом, німецьким велосипедистом Себастіаном, відправився в веломарафон, щоб зібрати кошти на підтримку України. Їхній маршрут охоплює 1500 км уздовж лінії фронту, минаючи визволені села та міста. Більшість кадрів знято за допомогою натільних камер відчайдухів, а також включає окремі інтерв'ю з Ігорем та Себастіаном та анімаційні вставки. Фільм вийшов легким, динамічним і яскравим, з елементами гумору та самоіронії, проте водночас він точно передає драматичні акценти ситуації.

З особливим збудженням очікували на прем'єру нового документального фільму австрійського виробництва під назвою Dear Beautiful Beloved ("Українські прем'єри"). Це творіння є свіжою роботою Юрія Речинського, українського режисера, який вже 11 років мешкає в Австрії. Він відомий своїми попередніми проектами, такими як "Хворісукалюди" та "Січень -- березень".

У новому фільмі Речинського немає єдиного персонажа або центрального сюжету. Події розгортаються відразу в кількох напрямках: евакуація важкохворих та маломобільних літніх людей з прифронтових територій; вивезення матерів з дітьми за кордон; процес пошуку та ідентифікації останків загиблих українських захисників. Як завжди, роботи Речинського вирізняються глибокою, "живописною" кольоровою палітрою, що надає фільму Dear Beautiful Beloved особливого драматичного відтінку.

У повнометражному конкурсі був представлений ще один претендент на призові місця - "Усе, що ми сприймаємо як світло" (режисер Паял Кападія, Індія-Франція-Нідерланди-Люксембург). У центрі сюжету - медсестри Прабга та Ану, які проживають і працюють у Мумбаї. Чоловік Прабги поїхав на заробітки до Німеччини та перестав підтримувати зв'язок із дружиною, тоді як Ану має стосунки з хлопцем з іншої релігійної спільноти, що викликає протидію з боку їхніх батьків.

"Усе, що ми сприймаємо як світло"

У Паял Кападії вийшов фільм, який вражає своєю інтелігентністю та емоційністю, втілюючи поетичність у її найчистішому прояві. Режисерка майстерно плете цю оповідь з повсякденних, звичних моментів: з простих розмов, уривків спогадів, мелодій пташиного співу та відблисків світла в очах. Те, що ми сприймаємо як світло, може виявитися лише ілюзією або самообманом, проте саме це і робить нас людьми.

На Каннському фестивалі картина була удостоєна Гран-прі від журі.