Дикі миші відкрили таємниці: дослідники вивчали джерела найпотужніших емоцій людини.

Людина є неймовірно складною соціальною істотою, проте деякі почуття, як-от любов, страх і батьківські інстинкти, виділяються на тлі решти. Нещодавно вчені з'ясували, що наш вид не самотній у плані сили цих рис.

Дослідження мишей роду Peromyscus, моторних північноамериканських диких мишей, нагадує байку Езопа про міську і сільську мишу, відображаючи розмаїття способу життя цих гризунів і середовища їхнього проживання. Ці миші, на відміну від їх широко досліджуваного лабораторного побратима Mus musculus, демонструють природну багату варіативність поведінки. Саме вона допомогла вченим вивчити одні з найсильніших почуттів, які переважають у людях, пише The Scientist.

Фокус.Технології тепер має власний Telegram-канал! Підписуйтесь, щоб бути в курсі найновіших та найцікавіших новин у галузі науки!

Ця різноманітність поведінки диких мишей робить їх надзвичайно цінними для дослідження генетичних та нейронних впливів на такі аспекти, як виховання нащадків, шлюбні звички та реакції на небезпеку. Поведінка видів Peromyscus, що варіюється від моногамних зв'язків і самовідданого батьківства до випадкових статевих зустрічей і мінімальної уваги до потомства, дозволила науковцям заглянути в складний світ соціальної взаємодії.

Понад століття натуралісти дивувалися поведінковій мінливості цих мишей по всій Північній Америці. З розвитком молекулярних технологій дослідники стали глибше вивчати їхню нейробіологію, щоб зрозуміти ці унікальні форми поведінки. На відміну від лабораторних мишей, яким часто бракує генетичної варіативності, миші Peromyscus, яких або спіймали в дикій природі, або утримують у лабораторії як зовнішні штами, дають змогу проводити ретельні випробування в контрольованих умовах.

Чимало представників цього роду здатні до міжвидового схрещування, що спрощує проведення генетичних досліджень, які допомагають встановити зв'язок між певними ділянками геному та різними формами поведінки. Фелікс Байєр з Інституту досліджень мозку Макса Планка підкреслює, що ця природна різноманітність робить цих мишей особливо цінними для вивчення поведінкових аспектів.

Батьківська поведінка у представників роду Peromyscus демонструє значні відмінності, які ілюструють широкий спектр поведінкових і генетичних варіацій. Наприклад, у видів P. polionotus (миша Олдфілда) та P. californicus (каліфорнійська миша) обидва батьки активно залучені до догляду за своїм потомством, що є незвичайним явищем серед ссавців.

Дослідження, проведене під керівництвом Андреса Бендескі, який працює зараз у Колумбійському університеті й опубліковане в журналі Nature, показало, що така поведінка значною мірою передається у спадок. Експерименти з перехресним вихованням показали, що потомство переймає поведінку біологічних батьків незалежно від умов виховання.

Дослідження також підкреслюють важливість генетичних аспектів, зокрема експресії генів, які відповідають за виробництво вазопресину в гіпоталамусі. Ці чинники можуть суттєво впливати на стратегії батьківства та якість побудови гнізда. Іншою цікавою темою є поведінка тварин у відповідь на загрози. У своїй роботі Байєр провів порівняння між такими видами, як P. maniculatus (східна оленяча миша) та P. polionotus, і виявив, що реакції на небезпеку відрізняються в залежності від середовища існування. Наприклад, P. maniculatus, яка мешкає в густих чагарниках, швидко тікає від загрози, тоді як P. polionotus, що живе на відкритих просторах, спершу зупиняється і завмирає.

Дослідження в галузі нейробіології виявили, що дорсальна періакедуктальна сіра зона (dPAG) мозку виконує важливу функцію в реакціях на загрозу, причому її активність має прямий зв'язок зі швидкістю втечі. Крім того, дослідження, проведені на моногамних видах, таких як каліфорнійська миша, вказують на нейронну пластичність, що виникає в контексті виховання потомства. Венді Зальцман з Каліфорнійського університету в Ріверсайді досліджує, як батьківство може змінювати слухові системи тварин, щоб покращити сприйняття звуків, які видають їхні малюки, що свідчить про адаптацію сенсорних механізмів у рамках батьківських обов'язків.

Род Peromyscus, з його різноманіттям у природі та здатністю до міжвидового схрещування, являє собою перспективну модель для дослідження генетичних і нейронних основ поведінки. Цей підхід відкриває нові горизонти, які недоступні традиційним лабораторним мишам. Таке дослідження поглиблює наше розуміння еволюційних процесів та взаємозв’язків між генетикою, навколишнім середовищем і поведінкою, створюючи можливості для порівняльних досліджень інших видів ссавців і одночасно висвітлюючи особливості людської поведінки.

Раніше Фокус повідомляв, що настільні ігри з раннього віку сприяють розвитку математичних навичок у дітей. Дослідження показують, що "Монополія" не лише викликає конкурентний дух у родині, але й може допомогти вашій дитині вдосконалити свої математичні вміння.

Також Фокус писав про те, що ритмічна музика допомагає дітям з розладами мовлення краще спілкуватися. Вчені використовували силу ритму, щоб допомогти дітям з поширеним розладом мовлення краще складати і повторювати речення.