Сергій Василюк: Слова Усика в той момент виглядали як прояви грубості та зверхності.

"Їхали козаки" - це одна з найпопулярніших композицій гурту "Тінь сонця".

Під неї перші роки своєї професійної боксерської кар'єри виходив в ринг Олександр Усик. На Євро-2016 "Козаки" були офіційною піснею футбольної збірної України. Проте мало хто знає, що фронтмен "Тінь сонця" Сергій Василюк - справжній фанат київського Динамо.

Від початку масштабної війни музикант став на захист рідної країни. Одночасно він активно залучений у благодійних турах на підтримку Збройних Сил України, збираючи кошти для свого підрозділу.

У відвертій бесіді Сергій поділився спогадами про свій виступ у Москві в 2009 році, розповів, з ким із членів збірної України проводив найбільше часу, а також згадав, як під час служби в піхоті, напівлежачи, вони із побратимами витягали його товариша з музичним прізвищем Винник до евакуаційної машини, підспівуючи йому "Їхали козаки". "На Виннику було кілька турнікетів, але він не втрачав оптимізму. І найголовніше — він вижив", — наголошує військовий Сергій Василюк.

Пане Сергію, давайте нагадаємо про Усика. Ви вже знаєте про його перший виступ у 2013 році під мелодію "Їхали козаки"? Яка була ваша перша реакція на це?

Звичайно, ми були в захваті! Тоді Усик лише розпочинав свій шлях у професійному боксі, але було надзвичайно приємно, що він, олімпійський чемпіон з козацьким духом, обрав саме нас. Варто зазначити, що цей крок не був узгоджений з нами, тому ми дізналися про нього вже після того, як він відбувся.

Ідея виконати пісню перед боєм Усика на Львів Арені в жовтні 2014 року виникла у промоутерської компанії К2, яка представляла інтереси Олександра, або ж у "Тіні сонця"? Чи можна вважати, що вихід Усика під музичну композицію "Козаки" став новим етапом розвитку для вашого гурту?

- Важко сказати, чесно. Звісно це дало можливість нагадати про себе цілій країні з екрану телевізора, хоча я не певен, що той наш виступ показували повністю. Додатковий інтерес до нас з'явився. Але щоб це був якийсь новий якісний ривок... Радше, закріплення успіху. У нас того року, відразу після Революції Гідності, вийшов альбом "Грім в ковальні Бога", який за сукупністю факторів можна назвати найуспішнішим. Та й з початком російської агресії інтерес українців до такої музики, як наша, значно зріс.

Детективна повість про пісню "Козаки": автори подали судовий позов проти Усика, але стало відомо, що перешкодило розгляду цієї справи.

Перед стартом Євро-2016 пісня "Козаки" була обрана офіційним гімном збірної України. Вона здобула перемогу в голосуванні серед шанувальників, отримавши 42% підтримки. Для вас це стало приємним сюрпризом, зважаючи на те, що серед конкурентів були такі хіти, як "Вставай" Океану Ельзи та "Весна" Воплів Відоплясова?

Насамперед, цю перемогу слід віддати нашим вірним фанатам! Вони активно голосували та розповсюджували інформацію про цей конкурс. Крім того, ми користувалися повагою серед ультрас. Під час українського "класичного" матчу 2013 року на НСК "Олімпійський" ми не лише виконали пісні, а й підтримали акцію "Свободу Павліченкам".

Нам повезло, що голосування відбувалося на порталі ФФУ, хоча, давайте будемо чесними, хто з простих користувачів насправді його відвідує? Це була відмінна можливість змагатися з "О.Е" та "В.В", скажімо так, "на нашій території", і врешті-решт ми здобули цю перемогу в самий останній момент.

- "Козаки" тоді звучали на стадіонах перед оголошенням складу команди. Нагадайте, чи вдалося заспівати пісню перед якимось матчем збірної України?

На Євро ми цього не робили, але в Києві та Одесі перед товариськими матчами щось відбувалося. Як футбольному фанату, мені найбільше подобалося можливість побачити гравців збірної та поспілкуватися з ними. Зазначу, що найбільше часу ми провели в розмові з Русланом Ротанем – під час перельоту з Одеси до Києва. Він справді дуже тепла та комунікабельна людина.

Тусили трохи й з Федецьким та Коноплянкою. Степаненко відразу сідав за книжку, динамівці різались в карти, лише Ярмоленко інколи ревниво озирався на нас із подивом, адже головною зіркою був він, а ми до нього не підходили (насправді просто не хотіли нав'язуватись). Чув, що і в Сидорчука, і в Зозулі наша пісня одна з найулюбленіших.

Після Євро-2016 ви відчули сплеск інтересу? Або ж, беручи до уваги не найкращі результати збірної України на турнірі у Франції, це минуло вас стороною?

Тоді я не усвідомлював цього, адже насправді жоден слухач, окрім стадіонної публіки, її не чув. Іншими словами, вона не була включена в трансляції.

Здавалося, що Усик був засмучений, коли дізнався, що пісня "Козаки" також стала символом футбольної збірної України на Євро-2016. Чи можливо, що існувала ще одна причина, чому він незабаром вирішив змінити музику, під яку раніше виходив на ринг?

- Я не знаю, що там на душі в Усика. Коли стало відомо, що ця пісня може стати й музичною візитівкою збірної, він дав дуже некоректне стосовно нас інтерв'ю. Його вислови віддавали хамством та зверхністю. Радше, це було пов'язано з певним юридичним протистоянням між ним та автором пісні Кирилом Момотом. Пізніше його менеджери намагалися згладити ситуацію через мене і спершу все виглядало багатонадійливо, проте потім Олександр почав публічно говорити такі речі, які іміджево унеможливили нашу співпрацю в майбутньому.

Згодом ці висловлювання неодноразово "вражали" українських слухачів, і це тривало до того моменту, коли російські війська наблизились до Києва. Тож, ймовірно, я став тією особою, яка поставила крапку в цій історії, а не він.

Чи припинили ви дивитися трансляції боїв Олександра після того? А може, почали знову слідкувати за ними вже під час повномасштабної війни, коли Усик став ближчий до патріотично налаштованих українців?

Можливо, це вас здивує, але я не є фанатом боксу. Моя пристрасть – футбол. Щодо Усика, спочатку я відчував симпатію та надію на те, що він наш, близький по духу. Проте згодом прийшло глибоке розчарування. А з початком повномасштабної війни я спокійно усвідомив, що він дійсно є найуспішнішим представником України у спорті.

Усик: продовжувати кар'єру в боксі чи піти з рингу? Як це питання обирали брати Клички.

Чи знаєте ви, які суми були предметом судового позову, поданого автором пісні "Їхали козаки" Кирилом Момотом проти Олександра Усика за несанкціоноване використання його музичної роботи?

Не проявляв жодного інтересу — абсолютно.

Чи не виникло бажання подарувати нове життя цій легендарній композиції в спортивному контексті? Наприклад, можна було б звернутися до НОК України з пропозицією зробити цю пісню офіційною візитівкою української збірної на Олімпійських іграх у Мілані-2026.

У нас насправді є чимало чудових композицій! "Меч Арея" та "Громом і вогнем" також є знаковими та улюбленими багатьма. Якщо ж ви шукаєте "Козаків" – я тільки за! До речі, переробка цієї пісні потрапила до альбому "На небесних конях", що вийшов у 2020 році. Не соромтеся, звертайтеся, буде приємно допомогти!

- Давайте трохи про ваші футбольні смаки. Ви народилися в Києві, тож, мабуть, вболіваєте за Динамо?

- Вболіваю за Динамо та збірну України насамперед. Ситуативно підтримую й інші наші клуби, особливо в єврокубках. Любов у мене спадкоємна - від батька. Він є свідком виграних єврокубків 1975 та 1986 років, а я мав щастя бути свідком яскравих перемог Динамо другої половини 90-х. Це любов на все життя!

Уболівати почав з 1994 року. Як зараз пам'ятаю: пізній вечір 14 вересня, хворію, сплю.. Ми тоді жили на Лютеранській, 6 і як тут було не прокинутись! Весь Хрещатик просто гудів від піднесення. "Динамо! Динамо!" і все тут... Це був той самий культовий матч з московським Спартаком в ЛЧ, у якому ми вирвали перемогу на останніх хвилинах. Косовський кидає аут, Ковалець фінтить і робить асист на Реброва. Мабуть, тому саме Ребров, який тоді забив переможний м'яч, є моїм улюбленим футболістом. Ні Зідан, ні Роналдо-"Зубанчик", ні Бекхем чи ще хтось, а наш Ребруха, який тепер уже Станіславович.

Я добре пам'ятаю увесь склад, але, чесно кажучи, майже ні з ким не спілкувався, окрім Сергія Ковальця. Хіба що перед початком повномасштабної війни вдавалося непогано поспілкуватися з Ващуком — ми згадували його асист на Скаченка в грі з Росією та голи Лансу і Баєру. Ой, які ж це були часи! Відчуваю себе немов старий дідусь (усміхається).

Чи справді ви були учасником футбольної секції на стадіоні "Динамо"?

- Так, і там же ще ходив на вільну боротьбу. Інколи ми дивились, як грає Динамо-2. Першим матчем, який відвідав, був поєдинок першої ліги - проти нікопольського Металурга. Потім була Поліграфтехніка - як зараз це пам'ятаю. І от, до речі, саме на тих матчах я вперше побачив Андрія Шевченка. Він уже тоді вирізнявся і за лічені місяці забив гол Баварії в Лізі чемпіонів.

Вже у зрілому віці був справді кумедний епізод. Заходжу з базару із клунками у 38-й тролейбус. Роздратований вкрай, думаю, коли вже розживусь на власне авто... І тут боковим зором бачу... Косовського! Не може бути!! Я таки наважуюсь і підходжу до нього: "Ви часом не Віталій?" А він так тихенько сором'язливо: "Віталій". Я тоді йому кажу: "Дякую за все!" Він ще більше "зашарівся", а я ледь стримувався, щоб не оголосити на весь тролейбус, що з нами їде легендарний лівий півзахисник Динамо.

- Якби вам запропонували вибрати будь-кого з 3 українських спортсменів, з якими ви можете повечеряти або запросити їх на власний концерт, хто б це були й чому?

Це, безумовно, складне питання. Проте я скажу так: Сергій Ребров, Олександр Головко та Віталій Буяльський.

Почну з Буї. Просто хотів би йому подякувати за те, що він динамівець по суті. Той, хто і в нинішній час немов би проносить дух традиції клубу, живе ним та дуже гідно його представляє. Не можу збагнути, чому він не в збірній. Це - просто нонсенс! Головко - це насамперед інтелектуал-аналітик і любитель рок-музики, тому з ним точно буде про що поговорити. А Станіславович... Я навіть не певен, чи зав'язалась би у нас з ним розмова, але позгадувати всі його легендарні голи, поплакати від щастя і може щось дізнатися про його бачення розвитку збірної - це був би кайф.

- А з ким із музикантів хотіли б зробити колаборацію і заспівати разом?

Цікаве запитання. Я пам'ятаю, як колись намагався запропонувати співпрацю Положинському, але він відмовив. Вважаю, що це було цілком зрозуміло, але тепер маємо те, що маємо.

Згодом я мав нагоду насолодитися чудовими дуетами з Христиною Панасюк ("Останні ночі без тебе") та Олексою Биком ("Янголи в камуфляжі"). Христина стала справжнім лідером за кількістю концертів для військових під час АТО, а тепер служить в ЗСУ. Олекса — мій улюблений сучасний бард, і, до речі, незабаром він виступить з концертом у Гарнізоні. Людина, яка активно брала участь у бойових діях, напевно, також вже стала офіцером. Його тексти та мелодії просто вражають — я справжній фанат його творчості!

На майбутнє - буду радий колаборації й з кимось ще, якщо це буде, скажімо так, доречно.

До речі, не нагадаєте, чому ваша група отримала таку назву? Яке її символічне значення?

- Назва виникла після найбільшого сонячного затемнення минулого століття - у серпні 1999 року. Але назва не є синонімічною цьому явищу. Просто мало бути щось загадкове і доволі нейтральне. Пізніше - наш басист Сергій Гавара, світлої пам'яті, переказував думку про те, що справжнє сонце світить у світі Богів, у світі досконалості, а ми з вами бачимо в нашому житті лише тінь сонця. В принципі, так, ми завжди були за реалізм.

На початку військового конфлікту ви швидко стали частиною українських збройних сил. Останнім часом ви поєднуєте військову службу з творчою діяльністю, організовуючи концерти, в тому числі й за межами країни. Завдяки цьому вам вдалося зібрати чималу суму коштів для вашої підрозділу?

Протягом трьох років я служив на передовій - піхота, мінометні підрозділи, а також аеророзвідка. Наразі моя основна діяльність полягає в забезпеченні боєздатності мого підрозділу РУБпАК "Вирій" 241 бригади тероборони. Завдяки концертам, на яких організовується збір коштів на підтримку ЗСУ, ми маємо можливість покращити нашу бойову діяльність і працювати ще ефективніше. Приємно усвідомлювати, що серйозні медіа та аналітики вже звертають на нас увагу.

- Під час повномасштабної війни випускали нові пісні? Чи варто очікувати від вас, військовослужбовця, мілітарну лірику?

- Найкращою мілітарною лірикою за цей час я б назвав композицію "За свободу і за честь", яка була написана на прохання 110-ї механізованої бригади як їхній бойовий славень. Зазвичай на замовлення я не пишу, але тут якось навіть непогано вийшло, потім був відзнятий однойменний кліп. Цей підрозділ майже два роки був основною стримувальною силою нашого війська на захисті Авдіївки.

Окрім того, були й інші хороші релізи: пісня на слова Василя Ковтуна "За Вкраїну-неньку" у супроводі військового оркестру ОК "Схід", сентиментальна композиція на слова Мирослава Отковича "Бути разом", на яку був відзнятий пресслужбою 130-го батальйону ТРО, в якому тоді служив, душевний "окопний" кліп. Також варто згадати кайфову пісню "Незрима таїна" на слова Сашка Кучеренка та особливо знакову річ на слова Юрія Руфа "Новий світанок" - на останні слова бійця і поета, які він опублікував на своїй сторінці у фейсбуці.

В даний момент ви перебуваєте в гастрольному турі по Німеччині. Поділіться, в яких містах ще заплановані концерти, яку мету ви ставите щодо зборів, та в якій наступній країні українці можуть очікувати ваші виступи?

Концерти вже пройшли в Берліні, Штутгарті, Кобленці та Кельні. Як завжди, тур виявився доволі насиченим, адже через мою службу в армії часу на такі проекти у мене обмаль. Попереду ще виступи у Лейпцигу, Мангаймі, Ростоку та Касселі.

Також я планую виступити в трьох інших країнах: Люксембургу, французькому Страсбурзі та в чеській Празі.

Мета залишається незмінною: основне завдання — зібрати якомога більше фінансів для підвищення бойових можливостей мого підрозділу. Під час минулого збору влітку найбільшою покупкою стала машина підвищеної прохідності Mercedes Unimog, яка фактично є "танком" — на неї було витрачено значну частину зібраних коштів, близько мільйона гривень. Крім цього, значні витрати йдуть на засоби радіоелектронної боротьби, поліпшення зв'язку для FPV-дронів, а також на ремонт техніки тощо.

Користуючись можливістю, дякую за постійну підтримку нашим партнерам: волонтерському центру "Ua.help", який через свої рахунки закуповує потрібне нам майно, та громадській організації "Перший спалах", яка щедро надала нам лоти для благодійних аукціонів.

У 2009 році ви дали виступ у Москві, в українській бібліотеці. Чи дійсно після цього російська влада закрила її, аргументуючи це тим, що "тут виступав фашист Василюк"?

- То був незабутній концерт. Як зараз пам'ятаю - поблизу метро "Ризька" (вітання нашим друзям з Латвії!). Дуже душевний захід, нічого провокаційного та русофобського. Можливо, московити розцінили "фашизмом" виконання народної пісні "Ой там, на горі" з мультфільму "Жив-був пес". Вона була окрасою концерту. Невдовзі бібліотеку дійсно закрили.

Цікаво, але я чув, що ваш батько, Юрій Василюк, брав участь у гурті Скрябін на початкових етапах його існування. Чи це дійсно так?

- Ого, приємно, що легенди ходять вже не лише про мене, а й про мого батька! Мій тато з Василькова, і в Новояворівську, де формувався "Скрябін", ніколи й не був. Але так, він чимало грав на гітарі, особливо в моєму дитинстві. А потім ніби передав естафету. Безумовно, вплив його був і коли я збагнув, що це мені справді потрібно, то навчання і навіть футбол на певний час відійшли на другий план. Хоча чому "на певний час"? Ось тоді, певно, футбол музиці й поступився.

На фронті ви обрали собі псевдонім "Новояр". Чи має до цього відношення Скрябін?

Новояр — це ім'я, корені якого сягають древніх слов'ян, і воно символізує прихід нової весни, відзначаючи "яріння" — тріумф світла над темрявою, що в свою чергу пов'язане з первісним святом Великодня. Це уособлення юнацької енергії, жаги до життя та перемоги, які я тримаю в собі. Мені не присвоїли позивного, як це зазвичай трапляється, а відразу запропонували назвати його самостійно. Вибору не було.

- Насамкінець пригадайте найбільш пронизливу історію з війни від військовослужбовця Василюка.

Вважаю, це сталося влітку 2022 року, коли я служив у піхоті, і ми, напівлежачи, переносили важко поранених товаришів до евакуаційного транспорту. Я тихо наспівував Андрію Виннику "Їхали козаки". Попри кілька турнікетів на ньому, він усміхався. І найголовніше - він вижив!