Штучний інтелект на великих театральних платформах: вплив технологій на Бродвейські вистави

Після вже звичного проєктування декорацій тепер додалися цифрові двійники, голограми та гібридні вистави, що балансують між постановкою і кіно.

Швидкий розвиток, еволюція штучного інтелекту та зниження вартості технологій суттєво позначилися на театральних сценах Сполучених Штатів і Європи. Аналітики The New York Times вивчають як позитивні, так і негативні аспекти впровадження інновацій у бродвейських виставах.

Постановки стають все складнішими з концептуальної та технологічної позиції. В одній п'єсі можуть комбінуватися: прямий ефір, записане відео та жива акторська гра. На цьому, наприклад, побудована сценічна адаптація "Портрету Доріана Грея" Оскара Вайльда.

Режисер цього проекту – Кіп Вільямс. Всі 26 ролей в спектаклі виконує одна актриса, Сара Снук. У сценах, де присутні численні персонажі, глядачі можуть побачити як її в живу, так і зафіксовані з нею моменти з різних ракурсів (як на головному зображенні). Існує навіть епізод, коли Снук сама ставить руку на своє плече, що створює враження взаємодії між реальним актором та відео. За цю роль Сара була удостоєна театральної премії "Оскар" – Tony 2025.

У виставі McNeal Роберт Дауні-молодший вразив глядачів, адже його цифровий прототип вийшов на сцену. Онлайн-двійник поставав у важливі моменти, взаємодіючи з аудиторією. Завдяки технологіям штучного інтелекту, цей прототип навіть відтворював голос Дауні.

Постановка запрошувала глядачів дослідити межі між творчістю і машинним генеруванням. Драматург Аяд Ахтар візуалізував тривоги причетних до мистецтва людей з приводу того, як штучний інтелект вплине на літературу і творчість.

У найкращому бродвейському мюзиклі 2025-го року за версією Tony, Maybe Happy Ending, актори грали роботів, що поводяться, наче люди. Тут технології використовувалися у сценографії, а на велетенський екран транслювалися цифрові спогади, що мучили роботолюдей.

У виставі були застосовані екрани з ефектами свайпу та зуму, динамічні панелі, складні світлові рішення, а також відео та проєкції. Глядачі проводили паралелі між сценографією та годинниковим механізмом, у якому все гармонійно обертається та функціонує. Актори органічно вливалися в цей механізований простір.

Театральний критик з The New York Times, Майкл Полсон, підкреслює, що технології стали важливим елементом театральних вистав. Це реакція на потреби покоління, яке виросло на швидких відеороликах із TikTok та Instagram. Комерційно орієнтований Бродвей уважно слідкує за цими змінами.

Штучний інтелект, проектування сценічних декорацій, складні механізми і величезні екрани надають виставам новий рівень видовищності. Проте ці новітні технології також розмивають межі між театром і кінематографом. Деякі глядачі висловлюють занепокоєння, що відеоматеріали відволікають їхню увагу від подій на сцені, тоді як інші відчувають, що перебувають перед телевізором. Тому представники бродвейського театру активно обговорюють, як знайти оптимальний баланс між інноваційними технологіями та художньою виразністю.

Незважаючи на занепокоєння, яке викликають новітні технології, штучний інтелект все ще не здатен зрівнятися з людьми в аспектах творчості та виконання завдань. Компанії, які через популярність мовних моделей звільнили частину свого персоналу, згодом усвідомили, що це було помилковим кроком. Тим часом Сем Альтман з OpenAI, Марк Цукерберг з Meta та інші інноватори активно займаються розробкою "супермозку", який зможе виконувати різноманітні функції на рівні з людьми.