"Ця робота віддана синові..."

У фоє Львівської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Романа Іваничука, що діє як виставковий простір, відкрилася виставка художніх робіт письменниці, фотографки, журналістки і, як виявилося, ще й художниці Олени Чернінької

Коли Олена Чернінька, мати зниклого під Бахмутом у травні 2023 року Михайла "Лемберга", розпочала підготовку виставки в бібліотеці Іваничука, вона ще не підозрювала, що всього за два дні до відкриття експозиції надійдуть результати судово-медичної експертизи, які офіційно засвідчать загибель її сина.

Протягом важких місяців невизначеності та очікувань після травня 2023 року Олена знайшла один із способів терапії у створенні роману "Лемберг": "Мамцю, не плач", який був виданий Видавництвом Старого Лева. Нещодавно вона вирішила взяти на себе надзвичайно складну та емоційно тяжку місію: зібрати свідчення матерів, які пережили втрату своїх дітей під час війни між Росією та Україною. Про кожну нову історію, яку вона отримує, Олена ділиться на своїй сторінці у Фейсбуці.

Вірогідно, досвід спільного смутку через втрату найближчих людей, хоч і не зцілює, проте сприяє навчанню жити без тих, хто здавалося, був незамінним.

Іншим проявом арт-терапії стала творчість Олени. Свої переживання, почуття та любов вона відображала на полотні. Виставка, що налічує 16 картин, створених у період з 2020 по 2026 рік, представлена у фоє бібліотеки Іваничука, розташованій на площі Ринок, 9. Олена Чернінька присвятила цю виставку своєму синові, назвавши її "Синові присвячується...".

Виставка представляє собою колекцію емоційних і експресивних картин, — відзначає кураторка заходу, художниця Христина Валько. — Але перш за все, це ніжна данина та безцінна комунікація між матір'ю і сином, виражена через кольори, світло і образи... Кожен витвір Олени є спробою зрозуміти невидимий зв’язок, що залишається незмінним. Це тихий маніфест незламного духу та перетворення болю на творчу силу Любові.

"Я підготувала свою промову для відкриття виставки ще до отримання результатів ДНК-експертизи," – поділилася Олена Чернінька. – "Тепер же всі ті слова втратили свою значимість. Михайло шалено любив Львів. Його пристрасть до цього міста була настільки сильною, що, маючи можливість жити за кордоном, він вибрав залишитися саме тут."

Ще перед повномасштабним вторгненням ІТ- команія, в якій працював Михайло, пропонувала йому з дружиною виїхати за кордон, але він відмовився. Замість цього він поїхав в Харків робити операцію на очі, щоб покращити свій зір і бути готовим до війни. А згодом пішов на війну добровольцем і завжди намагався потрапити у найгарячіші точки.

І тепер, після того, як стало відомо, що серед тіл наших захисників, які отримала Україна за обміном ще у серпні 2025 року, є й останки Михайла-Віктора "Лемберга", ця виставка набуває глибших і трагічніших сенсів. Ці картини, як і їхня авторка -- мама Героя, як усі, хто знав і любив Михайла, чекатимуть повернення його останків до рідного Львова, аби назавжди упокоїтися в землі, за яку Міша віддав своє молоде життя.