"Скульптурні троянди позбавлені запаху, проте ніби зберігають спогади про нього," -- зазначила колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк.

Сервізи з скульптурними елементами призначені не для швидкого використання і не для широкого споживання, — зазначає Людмила Карпінська-Романюк. — Це витвори, що здатні створити унікальну атмосферу. Кавовий сервіз відомого українського художника Владислава Щербини, який славиться своїми скульптурами, нагадує затишну вечірню бесіду. Його фарфорова поверхня грає на світлі, відбиваючи і переломлюючи його, а кожен рух змінює настрій: від холодної ясності до насиченої, майже оксамитової темряви. Це не звичайний посуд для денного використання — це сервіз для вечора, спокою та приглушених розмов.

-- Гарно!

- Форми витягнуті, стрункі, з хвилястими краями. Чашки й блюдця нагадують квітки, що розкрилися вночі. Кавник розташувався у центрі, мов головний герой -- спокійний, урівноважений, із плавним носиком і витонченою ручкою, яка продовжує лінію руху, а не перериває її. Скульптурні троянди -- ключ до цього сервізу. Вони не прикраса, а дотик. М'які, об'ємні, з тонким рельєфом пелюсток, вони ніби проростають крізь люстр, затримуючи світло на своїх краях. Квітка тут -- не символ урочистості, а знак чуттєвості, інтимності, майже камерної театральності. Це троянди без аромату, але з пам'яттю про нього. Це фарфор, який не соромиться блиску, не ховає чуттєвості. Кавовий сервіз -- для паузи, для повільного ковтка, для того моменту, коли розмова стає тихішою, а світ -- глибшим.

Чайний сервіз Ніни Василенко — це, мов затишна пауза між словами, коли тиша розповідає більше, ніж звуки, — розмірковує Людмила Карпінська-Романюк. Блакитний відтінок фарфору нагадує світанкове небо — ще прохолодне, чисте і незаймане денними клопотами. У ньому відчувається спокій і внутрішня гармонія, притаманні речам, створеним не для демонстрації, а для тривалого спільного буття з людиною. Форму характеризують округлі, врівноважені лінії. Чайник виступає серцем ансамблю: плавний, трішки приземкуватий, з ніжним вигином носика та ручки, що наче повторюють рухи руки. Цукорниця і молочник гармонійно доповнюють цей ритм, не суперечачи один одному, а створюючи камерну єдність. Чашка відчувається особливо теплою: її об'єм, здавалося б, створений для долонь, для неспішного чаювання. Квітковий декор тут — це не пишний букет, а стримана, майже інтимна квітка, що розквітає на білому фоні, символізуючи турботу. Легка золота лінія по краю — ненав'язлива, але в той же час підкреслює композицію, надаючи їй завершеності, не відволікаючи уваги. У всьому цьому сервізі панує баланс: між формою і декором, між білизною та кольором, між функціональністю та мистецтвом. Цей чайний сервіз яскраво ілюструє, як Дружківський фарфоровий завод у 1980-х роках знаходив свій унікальний стиль. Він не кричущий, не змагальний, а впевнений і впізнаваний. Завдяки таким витворам, завод утвердився як художня школа — з тонким відчуттям матеріалу, смаком до форми та вмінням розмовляти з глядачем мовою тиші.

Це фарфор для інтер'єрів, де цінують не ефект, а стан. Фарфор, у якому енергія, знання й талант художниці перетворилися на спокій, світло і тривалу присутність.

Який сервіс з художнім оформленням вам подобається найбільше?

- Кожен гарний по-своєму. Вражає красою кавовий сервіз "Адажіо" Миколи Козака та Зінаїди Олексенко. Його форми плавні, витягнуті, з м'яким ритмом ліній, що нагадують повільний рух мелодії -- без різких акцентів, але з чіткою інтонацією елегантності. Високий кавник із тонким носиком і граційною ручкою задає вертикаль композиції, врівноважену округлими чашками та широким підносом. Особливу роль відіграє пластика кришок: стилізовані квіткові навершя сприймаються не як утилітарна деталь, а як продовження образу -- легкий жест, декоративний акорд. М'який зелено-м'ятний тон кришок створює вдале колористичне доповнення до теплого молочно-білого фарфору. Розпис сервізу ліричний і стриманий. Квіткові мотиви, виконані у ніжних фіолетово-лілових відтінках із зеленими листками та легкими золотистими акцентами, немов розчиняються у поверхні фарфору. Вони не домінують, а супроводжують форму, підкреслюючи її плавність і камерність. Тонке золочення на вінцях і ручках додає святковості, але не порушує загальної інтимної тональності.

"Adagio" — це сервіз, створений для неспішного насолоди кавою, тихих розмов та уважного слухання тиші. Він втілює зрілу естетику 1970-х — 1980-х років, коли функціональність органічно поєднувалася з художнім виразом, а масове виробництво прагнуло до індивідуального підходу. Цей сервіз демонструє високу культуру форм і декору, здатність перетворити звичайний ритуал на вишукану емоційну подію.

Чому, на вашу думку, подібні твори з плином часу набирають ще більшої вартості?

Кожен з цих сервізів має свою особливу емоційну палітру. Завдяки скульптурним квітам у їхньому оформленні ці предмети зберігають дух епохи, в яку вони були створені: часу, коли вірили в майстерність, в красу, що формувалася повільно, і в речі, які можуть супроводжувати людину протягом багатьох років. Вони не намагаються вразити ефектністю, натомість вражають своєю переконливістю. І саме в цьому полягає їхня істинна художня сила.

Раніше "ФАКТИ" представили розмову з колекціонеркою Людмилою Карпінською-Романюк, в якій вона розповіла про фаянсові квіти української скульпторки Фелії Фальчук. Пані Людмила зазначила, що ці витвори мистецтва вражають своєю майстерністю і виглядають немовби створені природою.

Запрошуємо всіх читачів "ФАКТІВ", які цінують витонченість порцеляни, відвідати перший в Україні Музей фарфорових фігур ShvetsMuseum. У нашій колекції ви знайдете найвидатніші зразки з усього світу, що представляють найкращі фарфорові мануфактури. Нещодавно ми відкрили зал українського фарфору, де виставлені численні унікальні роботи талановитих вітчизняних майстрів-фарфористів. Ця захоплююча порцелянова подорож обіцяє принести вам безліч позитивних вражень і залишиться у пам'яті на довго!

Фото у заголовку: Н. Василенко. Чайний сервіз. Дружківський фарфоровий завод. 1980-ті

Зображення з колекції Людмили Карпінської-Романюк.