"Часова стрічка" Катерини Горностай - це дослідження навчань, травм і руйнувань.

На 22-му кінофестивалі Docudays UA відбулася українська прем'єра документальної стрічки "Стрічка часу", яка висвітлює діяльність українських шкіл в умовах війни. Режисеркою фільму є Катерина Горностай, яка народилася в 1989 році в Луцьку. Вона здобула освіту в галузі біології та журналістики в Києво-Могилянській академії, а з 2012 по 2013 роки навчалася документалістиці у Школі документального кіно та театру Марини Разбєжкіної і Михайла Угарова. Після повернення до Києва Катерина розпочала свою кар'єру у документальному кіно, а її режисерський дебют, неігрова стрічка "Між нами", отримала позитивні відгуки від кінокритиків. Вона також була активною учасницею Майдану в групі "Вавилон 13", завдяки чому її новели "Мирний протест Маші" та "Зуби Леніна" потрапили до "вавилонівського" альманаху "Євромайдан. Чорновий монтаж". Перша художня стрічка Катерини "Віддалік" (2015) була відзначена на фестивалях Wiz-Art Film, Одеському кінофестивалі та "Молодість", а її короткометражка "Бузок" (2017) отримала спеціальну відзнаку журі та премію FIPRESCI на Одеському фестивалі. Прем'єра її повнометражного дебюту, драми "Стоп-Земля", відбулася в рамках конкурсу "Покоління 14+" на Берлінському міжнародному кінофестивалі, де фільм здобув нагороду "Кришталевий ведмідь" від Молодіжного журі. Крім того, Катерина викладає кінорежисуру в Києво-Могилянській академії.

Ідея створення "Стрічки часу" з'явилася у 2023 році, коли громадська організація "Освіторія" звернулася до виробничої компанії 2Brave Productions та продюсерки Ольги Брегман, яка вже мала досвід співпраці з режисером Горностаєм. Мета цього проекту полягала у створенні фільму, що відобразить реалії навчального процесу в Україні під час повномасштабної війни. "Освіторія" спеціалізується на підтримці педагогів та підвищенні статусу вчительської професії, щорічно вручуючи нагороди для працівників шкіл. Фільм був реалізований за приватні кошти з частковим залученням Суспільного.

Зйомки проходили з весни 2023 року до літа 2024 року в Києві, а також на територіях, які перебували в зоні бойових дій або були звільнені в Україні. Режисерка вирішила не давати інтерв'ю, не використовувати закадровий текст і реконструкції подій. Композитор Олексій Шмурак створив неокласичний музичний супровід для фільму — емоційний і чуттєвий саундтрек, що поєднує інструментальну частину з хоровими виконаннями.

Тема дітей і освіти стала центральною для Горностай протягом останніх п'яти років, починаючи з її роботи над "Стоп-Землі" — оповіданням про старшокласників сучасної київської школи. Під час кастингу режисерка провела інтерв'ю з більш ніж 200 українськими підлітками і сформувала справжній клас — хлопців і дівчат, які дуже натурально відобразили себе на екрані. У "Стрічці часу" Катерина застосувала аналогічний підхід: вона провела безліч бесід з вчителями з різних куточків України.

Фільм розпочинається з вересневої лінійки та першого дзвоника, як це прийнято. Потім на екрані розгортається весь навчальний рік, що завершується випускним балом. Ми бачимо безліч облич — як дорослих, так і дітей. Уроки часто проходять на станціях метро або в онлайн-форматі. Діти навчаються, грають і бешкетують, але також і переживають гіркі моменти, як, наприклад, сльози, що з'являються у них, коли вони бачать фотографію загиблого на фронті батька в ігровій кімнаті. Це дуже чіткий емоційний контраст, який присутній в кожному епізоді, незалежно від того, скільки сміху та шуму навколо: в центрі сцени завжди залишається сумна, відсторонена дитина. Фільм "Горностай" демонструє зруйновані школи та похорон молодої директорки на ім'я Тетяна, яка загинула від російської ракети. Проте варто підкреслити, що це не просто перелік травм, а глибоке занурення в атмосферу сучасних шкіл, де переплітаються радощі і страхи. Особливо слід відзначити роботу оператора Олександра Рощіна, який досяг вражаючої візуальної достовірності.

У дійсності, термін "стрічка часу" є досить практичним словосполученням, яке використовується в військовій медицині. На цій конкретній стрічці фіксують момент накладання турнікета після надання першої допомоги пораненому, адже у критичних ситуаціях кожна секунда має велике значення. Це пояснює армійський інструктор під час проведення уроків безпеки зі школярами. Проте, якщо розглянути цю метафору глибше, фільм "Горностай" (який також іноді називають стрічкою) стає символом болісного часу, а також своєрідним турнікетом, що накладається на нашу спільну травму.