Тризуб, що виростає з натхненням і перемогою.

Тризуб є символом нашої нації, але Олексій Кустовський, відомий під псевдонімом "Кусто", значно розширює традиційні уявлення про геральдику. Цей тризуб не лише втілює тисячолітню спадщину, а й має гнучку форму, яка може трансформуватися в образи міста, фортеці, квітки чи зброї.

У творчих візуалізаціях Кусто цей символ перетворюється на живий об'єкт, що вбирає в себе тисячолітню спадщину, сучасні страждання та образи майбутнього. Художник демонструє, що герб – це жива сутність України. Він стає синтетичним символом культури, поєднуючи народну декоративність, політичну пропаганду, релігійну іконографію, гротеск і навіть карикатуру. Кожна інтерпретація тризуба виступає метафорою епохи, відображаючи драматичні події, що розгортаються перед нашими очима. У виконанні Кусто тризуб виявляється своєрідною візуальною поемою про незламність. Він розкриває потужну, багатовікову героїчну боротьбу, а його лінії підтримують як козаків, так і сучасних захисників, архангелів і медичних працівників.

Ця амбівалентність виявляється у протистоянні смерті та життя. Тризуб у Кусто – це простір, де життєствердні сили (таких як любов, відновлення та солідарність) переплітаються з темними аспектами існування (як-от руйнація, поразка і загибель), в результаті чого життя здобуває перемогу.

На деяких роботах герб гостріє, перетворюючись на зброю, інкрустований орнаментами, прикрашений намистами та писанками. Тут символ не приховує своєї войовничості: він став тим, чим мусив стати у війні, - мечем. Орнамент і різьблення не нівелюють загрози, а навпаки підкреслюють: українська культура сама собою є зброєю, мистецтвом оборони. Кусто показує, як символи втрачають дистанцію і стають тілесними: вони кровоточать.

Серія виконує важливу соціальну роль, відновлюючи герб народу. Раніше ми спостерігали його на печатках, прапорах і паспортах, але тепер він став невід'ємною частиною нашого повсякденного життя, символом сучасності. Кусто адаптував тризуб до загальнонаціонального контексту. Його твори є не лише впізнаваними мемами, а й глибокими символічними образами. Це виражає подвійний сенс: легкість сприйняття поєднується з потужним політичним змістом.

У світовому мистецтві ми знаємо приклади, коли національні символи перетворювались на мистецькі об'єкти (американський прапор у Джаспера Джонса, прапор Британії в Пітера Блейка, серп і молот у радянському плакаті, орел і біло-червоний прапор у польському плакаті ). Але Олексій Кустовський робить інше: він не тиражує символ, а одушевляє його. Його тризуби - не варіації, а неповторні перевтілення. Кожна робота - окрема легенда, і водночас усі вони становлять єдиний космос, єдину міфологію, єдину історію.

У цьому виявляється неповторність: художник формує нову візуальну теологію України, де герб перестає бути символом влади і стає символом життя. Це відважна візуальна стратегія, яку реалізують через мистецтво.

Кожен символ промовляє: нас не здолати, адже наш герб живий, динамічний та незламний. Це знак держави, сама сутність країни, що виявляється у різних станах: в стражданнях та відновленні, в крові та квітах, в руїнах та з новими можливостями. Це ікона опору. У той час, коли російські агресори намагаються знищити герб, він стає потужною зброєю, священним храмом та символом відродження. Він говорить новою візуальною мовою української боротьби, де національний символ щодня відновлюється, щоб відбивати напади й залишатися знаком свободи.