У Бурштині встановили меморіальну дошку на честь Валентина Ємбрика.

У Бурштині на фасаді ІІ корпусу ліцею імені Ольги Басараб відкрили пам'ятну дошку полеглому захиснику Валентину Ємбрику.

У цих стінах, що колись слугували гімназією, пройшли його шкільні роки – часи дитинства, перші мрії та перші спроби вступити у доросле життя. І ось сьогодні його ім'я повернулося сюди... назавжди, - зазначено в дописі.

Валентин Ємбрик з'явився на світ 31 серпня 2000 року в Ужгороді. Частину свого дитинства він провів на мальовничому Закарпатті, а згодом переїхав до Бурштина. Навчання розпочав у навчально-виховному комплексі, а потім продовжив у гімназії, після чого вступив до енергетичного коледжу. Проте найсильнішим його захопленням завжди була музика: він активно грав на скрипці, брав участь в ансамблі "Кредо", відвідував концерти та змагався на конкурсах. Валентин навчався в Київській академії мистецтв, де здобув диплом бакалавра з відзнакою. Також він викладав у музичній школі і продовжив освіту в магістратурі в академії імені Глієра.

Ознайомтеся: Вони віддали свої життя за Україну. Молодший сержант Валентин Ємбрик.

У січні 2023 року Валентин вирішив приєднатися до Збройних Сил України, підписавши контракт на добровільних засадах. Хоча він не мав військової освіти, його внутрішня сила вражала. Завдяки власному бажанню навчатися, він освоїв спеціальність оператора безпілотників і невпинно вдосконалював свої навички, ставши висококваліфікованим спеціалістом. Спільно з товаришами він заснував взвод "Махно-груп", який демонстрував вражаючу ефективність і відданість справі. У 2024 році Валентин був призначений командиром відділення ударних БПЛА.

За службу мав: 8 медалей, почесну відзнаку розвідника, орден "За вірність присязі", відзнаку Президента України "За оборону".

Сьогодні про нього говорили мама Галина, вчителі та друзі — кожне їхнє слово було сповнене світла, чесноти, глибини особистості та безмежної любові, якої вистачало для всіх.

26 лютого 2025 року, під час бойового завдання у Запорізькій області, Валентин разом із друзями з "Махно-групи" героїчно загинув.

Сьогоднішня меморіальна дошка -- це не лише пам'ять про втрату. Це нагадування, якими людьми тримається Україна. Це приклад для дітей, які щодня проходять повз ці стіни. Це наш спільний обов'язок -- пам'ятати, говорити, передавати далі, - ідеться в дописі.