У Чернівцях відбудеться презентація двотомника "ЗМОСКОВЛЕННЯ БУКОВИНИ. 1940-1990" - видання Української газети "Час".

Презентація двокнижжя проф. Миколи ТИМОШИКА "ЗМОСКОВЛЕННЯ БУКОВИНИ.1940-1990

За документами чернівецьких архівів та матеріалами преси

Театр імені О. Кобилянської в Чернівцях, панорамний зал, третій поверх. Початок о 15:00.

Книга перша. Ментальність. Культура. Література. 448 с.

Книга друга. Перо і мікрофон як зброя. 528 с.

Книга вийшла у світ під маркою київського видавничого центру "Академія" за сприяння: Громадської організації "Земляцтво Буковинців у м. Києві (голова Валерій Цибух), Чернівецьких обласної (Олексій Бойко) та міської рад, міського голови Чернівців Романа Клічука, буковинських меценатів Ігоря Яків'юка та Франца Федоровича), члена правління земляцтва Сергія Лєкаря, Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Перша вдала презентація проєкту пройшла в Київському будинку кіно 17 жовтня. Тепер команда Буковинського земляцтва з Києва представляє цю новинку у рідних Чернівцях.

5 ключових характеристик цього видання:

Ось кілька унікальних варіантів зазначених тем: 1. "Передумови нацифікаційного процесу" 2. "Суть життя за радянською системою" 3. "Еліта номенклатури" 4. "Роль агітаторів і пропагандистів у суспільстві" 5. "Буковинці та формування культу особи Сталіна" 6. "Дискредитація ОУН-УПА" 7. "Процес колективізації" 8. "Система охорони здоров'я" 9. "Кінематограф у радянську епоху" 10. "Театральне мистецтво" 11. "Видавничі практики" 12. "Книги, брошури та книжкові магазини" 13. "Література та літературні альманахи" 14. "Перейменування та нові назви" Ці варіанти відображають ті ж ідеї, але формулюють їх по-іншому.

Це своєрідний анатомічний зріз випробуваних московськими пропагандистами на Великій Україні ще в 20-30-х роках ХХ ст. форм і методів комуно-більшовицької пропаганди із зомбування свідомості всього українського населення, зміни його ментальності, традицій, звичок і поведінки.

У другій книзі розглядаються механізми формування та наслідки функціонування нової "преси для народу, від народу". Які діяли особи та яким чином вони управляли цією сферою ідеологічної діяльності? Якими методами правляча партія регулювала роботу ЗМІ, контролюючи їх вміст і караючи за помилки? Як журналістів і редакторів підпорядковували або придушували їхні погляди під час сталінських репресій, хрущовської відлиги, застою й горбачовської "перестройки"? Окрему увагу приділено долям тих, хто завжди залишався гідним перед владою та чесним перед своїми читачами.

"Упродовж підрадянської доби буковинської історії московські провідники комуно-більшовицької влади та їхні представники на місцях діяли одними й тими ж методами. Гранатам та танкам завжди передувала агітація, пропаганда, ідеологія. А ще - чужа мова, чужа віра, чужа церква. Разом узяте активно й у різний спосіб насаджувалося. На рівні свідомості, мислення, переконань, знань, способу поведінки. Освіта, наука, кіно, театр, література, преса, телебачення, радіо, книга, бібліотека - все підпорядковувалося єдиному управлінню і контролю з боку безроздільно правлячої партії". Микола Тимошик

Однією з ключових рис тоталітарної журналістики є наявність подвійних моральних норм і стандартів, а також суттєва різниця між тими лозунгами та закликами, які проголошуються на сторінках газет, у радіо- та телепередачах, і реальними вчинками керівництва.

На сторінках досі незнаних і неосмислених сучасниками архівних матеріалів та газетно-журнальних публікацій приховано пульс тієї складної епохи, її пряме та викривлене відображення. Це час, сповнений правди й обману, надій і розчарувань, благородних поривів та пристосуванства, з відверто заявленими громадянськими позиціями і підпорядкованістю, реалізованими та нездійсненими творчими задумами, а також особистими трагедіями митців. Микола Тимошик

З відгуків та рецензій на буковинську сагу, що охоплює підралянський період, у виконанні київського письменника:

Варто визнати заслуги Миколи Тимошика за його вміння глибоко аналізувати складну та багатогранну мережу культурно-історичних, національних, політичних, соціальних і психоемоційних проблем. Його твори відзначаються важливим етичним принципом — об'єктивно, справедливо та неупереджено інтерпретувати факти, події та суспільні явища, зокрема вчинки людей та історичних особистостей. Професійне прагнення розібратися в деталях і загальному, наблизитися до істини, слідуючи сковородинському принципу "зробити невидиме видимим", супроводжує автора як у часи радості, так і в моменти душевного страждання. Академік Георгій Філіпчук (Київ).

Наукова робота професора М. Тимошика вирізняється своєю глибиною, насиченістю фактами та їх узагальненнями, а також виразним авторським стилем. Ця праця є важливим внеском в українську науку, оскільки надає цінну історичну інформацію, відкриває нові горизонти знань про багатогранне життя українців в умовах радянської реальності та спонукає до роздумів. Ґрунтуючись на конкретних фактичних даних, автор створює детальну картину агресивного впливу москвизації на українське суспільство, що призводить до знекровлення національного ідентичності в громадському, політичному, культурному та моральному аспектах. Професор Лідія Снісарчук (Львів)

Микола Тимошик є одним з найвідоміших та найвпливовіших дослідників медійного середовища України. У своїй роботі він спростовує міфи про радянську пресу, яка нібито була "правдивою і демократичною", і водночас демонструє, як стереотипи тоталітарної епохи продовжують впливати на журналістику в незалежній Україні. Він звертає увагу на згубні наслідки контролю над ЗМІ, здійснюваного корупційними олігархічними групами. Важливим аспектом його досліджень є заклик до критичного осмислення уроків минулого. Один з ключових висновків - це необхідність повної деколонізації та декомунізації свідомості українських журналістів і представників гуманітарних наук, а також усвідомлення ними різниці між реальністю та вигадками. Професор Ярослав Калакура (Київ).

Автор цієї книги належить до числа вчених, які вирізняються своїм об'єктивним підходом, толерантністю в оцінці та критичним осмисленням фактів історії. Вони глибоко усвідомлюють важливість критики та полеміки у представленні національної спадщини, підкреслюючи, що нічого не можна ігнорувати чи виключати. У часи глобалізації та домінування постмодерних тенденцій, що призводять до розмивання культурних цінностей, зберегти таку стійку позицію є справжнім викликом. Ця праця підкреслює необхідність розробки нових критеріїв для оцінки якості журналістики минулого, що була не лише драматичною, а й трагічною, а також сприяє відновленню правди про забуті імена, які були викреслені з колективної пам’яті. Професор Валентина Галич (Рівне).

Як завжди, залишаючи увагу на деталях, автор виправляє неточності, виявлені в різних публікаціях, включно з авторитетними довідниками. У сучасних діях нашого традиційно агресивного північно-східного сусіда з імперськими прагненнями, який є найбільшим противником України, у книзі чітко прослідковуються ті ж самі методи та прийоми, що їх використовували московитські завойовники в минулому. Професор Володимир Антофійчук (Чернівці)

Тимошик М. С. - доктор філологічних наук, професор, журналіст, публіцист, письменник.

Після закінчення факультету журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка отримав направлення на роботу в Чернівці. Упродовж 1978-1986 років працював кореспондентом, зав. відділом обласної газети "Радянська Буковина", головним редактором обласної газети "Молодий Буковинець".

З 1987 року в Києві: працював редактором Головного видавництва Держкомвидаву України, очолював редакцію видавництва "Либідь" при Київському університеті імені Тараса Шевченка, займав посаду професора та завідувача кафедрами видавничої справи і редагування в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка і Київському національному університеті культури і мистецтв.

Автор 28-ти одноосібно написаних книг з різних ділянок українознавства.

Як експерт, я мав можливість виступати з лекціями та науковими доповідями на запрошення різних наукових, освітніх та навчальних установ у таких країнах, як Велика Британія, Бельгія, Ізраїль, Іспанія, Італія, Канада, Китай, Німеччина, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина, США, Франція, Фінляндія, Швейцарія та Швеція.