Українська бандуристка з неперевершеним голосом: загадкова Інна Іщенко, яка тепер має нове прізвище. ЕКСКЛЮЗИВ НАРЕШТІ! - Hochu.ua

Що відбулося в минулому і які перспективи на майбутнє? Глибоке інтерв'ю.

Суперфіналістка шостого сезону популярного шоу "Голос країни", Інна Іщенко (тепер Солоднюк), поділилася ексклюзивними подробицями свого дитинства та старту музичної кар'єри в інтерв'ю для Hochu.ua. Вона розповіла, як, де і за яких обставин вперше зустрілася з бандурою, та чому вважати цей інструмент непопулярним у сучасності є великою помилкою.

Усе найцікавіше -- вже у нашому матеріалі! Не пропустіть цікаві деталі з життя SOLO.

📌 Інно, на жаль, бандура є досить маловідомим інструментом у наш час. Чому ж ми обираємо саме її?

На мою думку, станом на 2025 рік це є непопулярним питанням, адже більшість українців зараз починають поглиблено вивчати українську культуру, історію наших предків, і вже всім відомо, що бандура -- це єдиний автентичний інструмент, що представляє Україну та ідентифікує нас як українців.

Якби мені задали це питання у 2012 році, я, можливо, погодилася б з думкою про непопулярність бандури. Однак у 2025 році ця інструмент виявляється більш важливою, ніж будь-коли, і стала невід'ємною складовою української музичної традиції.

Моє перше знайомство з бандурою відбулося 13 років тому, коли я навчалася в школі. Тоді до нашого класу завітала викладачка музики і познайомила нас із двома інструментами: бандурою та баяном. Звичайно, саме бандура викликала в мене найбільший інтерес.

Щоб мати змогу ходити на музичний гурток по грі на бандурі потрібен був дозвіл від батьків. У звʼязку з маминою завантаженістю, мені довелося чекати декілька місяців, аби почати займатись. І от саме це очікування посилило бажання грати на ній 😊

📌 Коли ви усвідомили, що музика стала невід'ємною частиною вашого життя?

Хотілося б сказати, що любов до музики я отримала з молоком матері, але це не зовсім так 😅 Моя мама Оксана завжди відповідала за атмосферу в домі, адже вона дуже креативна особистість. Тож за моє знайомство з музикою вплинули бабуся Люба і дідусь Микола. Саме з бабусею я проводила більше часу, співаючи разом.

📌 А як щодо псевдоніма? Чому SOLO?

Пісню "Як ти" я представила під ім'ям "SOLO". Історія проста: у травні 2024 року я вийшла заміж і прийняла прізвище свого чоловіка Солоднюка, скоротивши його до Соло. Проте про мого обранця розповідати не буду, оскільки прагну зберегти особисте життя в таємниці, нехай хоч щось залишиться тільки моїм 🙂

Розумію, що це може не здаватися чимось надзвичайним, але "Соло" можна сприймати як будь-який інструмент, що виконує свою роль у композиції, так само як і мій голос. Проте, я прийшла до думки, що можна було б обійтися без вказівки мого імені — цього було б цілком достатньо. Найважливіше — це зміст і емоційне наповнення пісні, а не те, хто її виконує 😄.

📌 Поділіться історією про свою сім'ю. Хто з близьких найбільше сформував ваші погляди в дитячі роки, і яким чином це сталося?

Важко виділити когось одного. Наприклад, моя мама навчила мене цінувати любов, турботу та доброту; бабуся Люба надихнула мене на музику і її сприйняття; дідусь привив мені дисципліну, відповідальність, лідерство та гімн України 💙💛; моя сестра Яночка, своїм прикладом, заохотила мене до читання книг; а молодші братики, коли я вже стала дорослішою, відкрили мені світ безтурботності, легкості та радості.

Ось ще одна цікава історія: бабуся навчила нас із сестрою заробляти свої перші гроші 😅. Наприклад, за вищипування п'яти рядків бур'яну в картоплі давали 5 гривень, а це, повірте, у ті часи було справжніми статками! Згадайте, булочка тоді коштувала всього 25 копійок 😜.

📌 Які у вас амбіції в українському шоубізнесі? Як ви визначаєте успіх у своїй творчій діяльності?

Мені не імпонує сам вираз "шоубізнес". Його можна окреслити як "музичну індустрію", "культурну сферу" або "світ мистецтв"... В будь-якому випадку, але точно не як шоубіз.

Ось мої цілі: створювати, виражати себе і поширювати українську музику разом із бандурою. Незважаючи на мій значний досвід у музиці, у написанні та публікації власних композицій я ще на початку свого шляху. Я вчуся, роблю багато помилок, але кожна з них стає для мене цінним уроком і допомагає розвиватися як музиканту.

Успіх для мене полягає в тому, що під час виступів для наших захисників я можу змінити їхній настрій, викликати емоції, надихнути та підтримати. На сьогоднішній день моїм досягненням є навіть одна посмішка на їхніх обличчях. Це не просто красиві слова чи поезія — це мій світ, де успіх має саме таку форму!

Моя дебютна авторська композиція "Як ти" насправді присвячена нашим героям-захисникам.

📌 Ви були учасником "Х-фактору" і "Голосу країни". Які можливості відкрили ці проєкти для вас, і якими були ваші відчуття, коли доводилося змагатися за визнання та успіх?

Ці проєкти стали для мене джерелом знайомства з чудовими людьми, які виконували роль моїх наставників. Особливо хочу виділити "Голос країни 6", де моєю наставницею була Тіна Кароль. Я вважаю, що мені пощастило потрапити в її команду, адже вона є однією з найстаранніших, дисциплінованих, вимогливих, добрих і водночас суворих людей, з якими я мала можливість працювати. Тіна своїм прикладом навчила мене, як важливо боротися за своє місце під сонцем. 😌

Я згадую той час, коли мені було справді нелегко: я була стриманою і малоемоційною, і деякі навіть вважали мене зверхньою, оскільки я рідко демонструвала свої почуття та усмішки. Але насправді це була лише захисна реакція наляканої дівчинки всередині мене 😇 Я отримала безцінний досвід, за що щиро вдячна тим, хто був поруч зі мною під час цього проєкту.

📌 Який настрій найкраще підходить для процесу створення музики? Чи це відчуття піднесення та радості, чи, може, ви черпаєте натхнення з суму?

Насправді це може бути по-різному. Іноді смуток стає поштовхом для творчості, а іноді — радість надихає на написання.

От в який час доби та де відбувається написання -- це вже цікавіше 😏 Я мрійниця за натурою, і люблю подорожі. Саме під час поїздок, особливо потягом, а особливо нашою Укрзалізницею, я люблю творити, накидувати рядки, наспівувати мелодію, все створюється окремо. Також маю натхнення для написання пізніми вечорами -- саме в цей час маю більше внутрішньої енергії, ніж зранку 😁 Також надихаюся під час читання літератури -- мій мозок краще працює з уявою. Також у списку перегляд хороших фільмів.

📌 Які музичні вподобання має Інна Іщенко та хто є її джерелом натхнення?

Інна Солоднюк (не хочу себе ідентифікувати з дівочим прізвищем) - меломанка, слухає різну музику.

Усі, хто надихає мене, є і моїми улюбленими виконавцями. Від українських артистів до міжнародних зірок: Саша Чемеров, Скрябін, Тріо Мареничі, Філ, Роксолана, Кола, Джері Хейл, Кажанна, Imagine Dragons, Білі Айліш, СКАЙ, Анатолій Гнатюк, Тіна Кароль, Курган і Агрегат, Людовік Ейнауді та багато інших.

📌 Поділіться досвідом співпраці з Культурним десантом. Коли ви зрозуміли, що належите до кола своїх колег?

Хочу підкреслити і нагадати, що "Культурний Десант" є військово-громадською організацією, що об'єднує захисників та митців. Ця організація займається підтримкою морального та психологічного стану наших військових на передовій.

За словами наших захисників, вони цього потребують, і це частково допомагає їх перезавантажити та підтримати. На сьогодні це є найважливішою сценою нашої реальності.

Все почалося з повідомлення від Миколи Сєрги, дослівно: "Інна привіт, це Коля Сєрга, хочу тебе забрати до нас в культурний десант". От саме з цього повідомлення моє життя набуло нових сенсів. До речі, я по цей день вдячна Миколі, адже він, не усвідомлюючи того, підтримав мене як музиканта.

📌 Наскільки війна впливає на переосмислення вашої творчості?

Як би це парадоксально не звучало, але війна мені подарувала стількох прекрасних людей, з якими я йду пліч-о-пліч заради спільної мети. Саме під час війни в КД на Донецькому напрямку я познайомилась з військовим дідусем, котрий мені подарував 3 цукерки, і саме вони для мене стали символом надії, бо після знайомства я ще жодного разу не бачилася з ним, але одну зберегла на згадку, і в кожну поїздку беру її з собою в надії зустріти дідуся та показати, що я зберегла її 🥺

Після того знайомства я створила пісню "Як ти". У той момент, коли зустріла військового дідуся, в його очах я побачила образ свого діда. Він, як справжній дідусь, був готовий віддати все, що має, і в цей момент я усвідомила, що він став для мене частиною родини. Його велика мужність у захисті країни, незважаючи на ризик втрати найдорожчого — життя, вразила мене до глибини душі.

📌 Які ваші перші кроки після перемоги України?

Ох, можливо, мені доведеться заплакати, не певна... Не знаю, чи зможу відчути радість, але полегшення, безперечно, відчується. Після усвідомлення всіх втрат накопичується багато болю, і від цього не стає легше. Але я намагаюся перетворити все це в творчість.

Попереду на нас чекає колосальна робота, ми мусимо бути вдячними і толерантними з нашими героями. Після перемоги не забувати дякувати, не боятись дякувати, віддавати їм шану, продовжувати вшановувати кожного дня о 9:00. Розвивати українську культуру, ставати сильнішими як нація, створювати проєкти, які будуть збагачувати та повертати наші традиції.

Наші люди вражаючі, але війна сильно їх виснажила, що іноді призводить до жорстокості. Важливо спілкуватися з ними з позиції любові, приймаючи на себе відповідальність бути добрим і пропонувати допомогу. Адже бездіяльність, ігнорування чи відповідь агресією – це також вибір. Нам потрібно вчитися робити усвідомлений вибір на користь єднання.

Як називає відомий викладач хімії своїх учнів "сонечка" -- ми всі маємо бути сонечками 🤍