Українські "Вільні голоси" в Німеччині: як біженці презентують свою музичну спадщину.

Виступає хор "Вільні голоси". Фото з відкритих джерел

"Вільні голоси" - острівець українськості

Ваша робота на посаді керівника українського аматорського хору "Вільні голоси".

У серпні наш аматорський хор "Вільні голоси" відзначить три роки свого існування. Ми активно займаємося концертною діяльністю в місті Ессен, де мешкаємо, та сприяємо популяризації української культури. На одному з наших виступів ми привернули увагу організаторів фестивалю в культурному просторі шахти-музею Цольферайн, яка колись була великою шахтою, а тепер стала величезним культурним центром з музеєм індустрії, художніми галереями та ресторанами. Вони запросили нас стати частиною їхнього проєкту, представляючи українську пісенну культуру серед інших учасників, які були здебільшого німецькими митцями.

Одяг хористів під час концерту складався з класичного білого верху та чорного низу. Проте, в одній групі хору шалики були синіми, а в іншій – жовтими. Чи це ваша задумка, чи ви спільно розробили таку концепцію?

Так, це була наша концепція. Наша форма складається з класичного білого верху та чорного низу, які прикрашені кольорами нашого державного прапора.

Аматорський хор з'явився в місті Ессен три роки тому.

Ессен має побратимські зв'язки з українським містом Рівне. Мер Рівного неодноразово відвідував Ессен. У Німеччині проживає значна кількість українців, які активно залучені до різних дитячих гуртків: малювання, танців та музичних колективів. Проте для дорослої аудиторії не було жодних можливостей. Відчувалася потреба в українському просторі для спілкування та культурного обміну. Тому ми шукали викладача, здатного працювати не лише з дітьми, а й з дорослими. Випадково я потрапила в поле зору організаторів, і три роки тому, в серпні, ми розпочали нашу співпрацю.

Владислав Шкарупіло. Зображення: facebook/Vladyslav Shkarupilo

Хоровий спів — це лікувальна практика.

Яким чином ви обираєте програми для виступів?

Це завжди велике питання для мене особисто, як для професіонала, у якого є музична освіта. Більшу частину пісень, як шлягери, ми обираємо разом. Мені потрібен відгук від учасників хору, якісь цікаві композиції. Я вже обираю самостійно, тому що хор зростає в плані професійного рівня. Наголошую, що ми - аматори і робимо це просто для задоволення. Бо хор - це терапія. Бо у нас дуже багато стресу, ми постійно в новинах. І хор - дуже хороша терапія, тому всім рекомендую. Це як психолог, як сходити на масаж. Це те ж саме, ще просто спілкування, ці вібрації, дихання. Ми обираємо шлягери, які всі знають, щось із репертуару Володимира Івасюка, Ніни Матвієнко.

Поділіться інформацією про співаків та співачок хору. Хто вони насправді?

Це ваші знайомі, друзі та сусіди. Це звичайні українці, які до початку роботи в нашому колективі не мали жодного уявлення про музику. Вони не знали основ вокалу, дихальних технік чи звукоутворення, але тепер занурилися в це захоплююче мистецтво. Сьогодні вони вже можуть обговорювати почуті твори, слухати оперу, відвідувати класичні концерти у філармонії та робити власні висновки і аналізи. Як викладача, це мене надзвичайно радує. Усі учасники нашого хору представляють різні куточки України: Донецьк, Чернівці, Київ, Одеса, Луганськ, Львів, Крим, Запоріжжя, Херсон, Суми. Весь спектр України об'єднаний у цьому колективі.

Пушкін і сучасна Росія під управлінням Путіна – це нерозривні поняття, які існують у тісному зв'язку.

На європейських театрах знову виступають російські оперні артисти. Які у вас думки з цього приводу? Як ви ставитесь до цієї ситуації, і які кроки, на вашу думку, слід вжити, щоб запобігти їх поверненню?

Російські співаки нікуди не тікали. Ми знаємо про випадок з Анною Нетребко, її забанили на початку повномасштабного вторгнення. Зараз вона спокійно веде свою концертну програму. У неї вистави у Віденській опері, у Ла Скала. Зараз, наприклад, в Амстердамській опері іде постановка російського режисера Кирила Серебрєннікова "Борис Годунов". Усі квитки продані. Європейці, на жаль, не розуміють важливості цього питання, вони думають, що російська культура та росіяни окремо існують. "От є Пушкін, а є путінська Росія", як вони говорять. І ніби це все окремо. Європейці не розуміють, що все це разом. І зараз дуже велика проблема для українських співаків, особливо у кого є політична позиція з приводу того, щоб не співпрацювати з росіянами. І це дуже важко, тому що просто постає питання: або ви, або ми співаємо надалі. І як формуємо українських співаків, які згодом - це моя мрія - будуть впливати на політику.

"Для того щоб українці з'являлися в кожній європейській виставі так само, як росіяни присутні в багатьох з них."

У квітні ви вирішили не продовжувати контракт на постановку опери в Ізраїлі.

Так, це була для нас надзвичайно важка ситуація. Разом з Євгеном Лавренчуком, українським оперним режисером, ми ухвалили рішення відмовитися від постановки опери "Рінальдо" Генделя, яка планувалася в Єрусалимі та Тель-Авіві. Основною причиною нашого рішення стала інформація про те, що деякі солісти є громадянами Росії. Це було спільне рішення, адже в умовах повномасштабного вторгнення, коли частина Запорізької області, звідки я родом, залишається під окупацією, ми не могли ігнорувати цю ситуацію. Щодо моєї особистої позиції, я щиро вважаю, що не варто виконувати російську музику, і це питання навіть не потребує обговорення. Зрозуміло, що існує багато росіян у цій сфері, навіть більше, ніж українців. Проте ми маємо захищати свої робочі місця. Як оперний співак, я прагну, щоб українські артисти також мали місце в кожній постановці, так само, як росіяни присутні у багатьох з них. На жаль, це реальність, з якою ми стикаємося.