Улюблене вже для чотирьох поколінь: історія Радіо Промінь 27 жовтня 2024 року

Чи не єдиний шанс для українців насолодитися сучасною музикою?

Анатолій Табаченко - журналіст Українського Радіо з 1974-го року, директор Радіо "Промінь" початку 90-х:

Випуски "Променя" виходили о 15 та 45 хвилині. Я працював у редакції новин, де займався підготовкою випусків для "Променя". Це була неймовірно захоплююча робота. Одночасно ми також співпрацювали з "Першим каналом", де готували новини, частину з яких використовували для "Променя". Проте, оскільки інформації не вистачало для повного заповнення всіх 48 випусків, ми додавали тематичні програми. Наприклад, були передачі для філателістів, новини з галузі науки та техніки, а також обов'язкова щовечірня програма зі звуками телетайпу. Зарубіжні новини надходили з інформаційних агентств через телетайп, який видавав характерний стук, схожий на роботу друкарської машинки, на фоні якого і відбувалася трансляція.

Але, що цікаво, "Промінь" не мав своєї редакції. Не було ні ТВО, ні редакції "Променя" не існувало -- і вона була не потрібна. Був загальний випуск, куди приносили всі матеріали, от -- папка "Променя" п'ятихвилинна. Приносиш, даєш випуск новин, диктор його прочитав, а потім іде п'ятихвилинна передача, яку на плівці принесли в записі, підготовлену музичною редакцією, або літературна мала бути передача, і що цікаво, на "Промені" з'явилися і розважальні передачі. Щодня вранці "А ми до вас в ранковий час". Це була дуже популярна передача на анекдотах, на жартах, на популярних естрадних піснях. Причому вона була настільки популярна, у нас в музеї висить отакий здоровезний плакат, афіша: творча зустріч колективу "А ми до вас в ранковий час" із радіослухачами. Аншлаг, повний зал збирався".

Головною перевагою "Променя", безумовно, була музика. Причому, це була популярна та сучасна музика. Для українців, які не мали змоги збирати колекції платівок, це була чи не єдина можливість насолодитися такими звучаннями.

Анатолій Табаченко - журналіст Українського Радіо з 1974-го року, директор Радіо "Промінь" початку 90-х:

"Промінь" очевидно створив додаткові умови для розвитку української естради, а українська естрада дала продукт, який підносив популярність "Променя". Вони отак-от працювали один на одного. В основному звучала популярна музика, в тому числі і зарубіжна естрада, що викликало особливий інтерес. В більшості, звичайно, із країн соціалістичної співдружності: НДР, Болгарія, Польща, там ансамбль "Червоні гітари", Гелена Вондрочкова, Карл Готт..."

Перші трансляції в реальному часі, азартні ігри та зізнання у почуттях.

Кінець 80-х позначився серйозними змінами у політичному житті країни. Система дала слабину. Змінився і "Промінь". Усе нове тут з'являлося першим.

Анатолій Табаченко - журналіст Українського Радіо з 1974-го року, директор Радіо "Промінь" початку 90-х:

"На "Промені" з'явилися перші прямі ефіри, коли почалася перебудова, коли почалися демократичні процеси. Це була передача "З ранку до полудня", 4 години, яка звучала у прямому ефірі, перша гра на гроші з'явилася на "Промені" -- "Пан або пропав". Це ж взагалі тоді важко було комусь уявити, що на "Промені" буде гра на гроші. Микола Амосов був ведучим цієї передачі. Або скажімо, запровадили передачу, яка виходила опівночі, в якій можна було освідчитись в коханні".

Після проголошення Незалежності України трансформації на "Промені" стали ще більш суттєвими. Канал отримав статус окремого мовника, як в ефірному просторі, так і в структурному плані. Для його розвитку була сформована спеціальна команда журналістів та звукорежисерів. Керівництво Українського Радіо ухвалило рішення створити повну антиподу офіційного Першого каналу. Радикальність цих змін іноді вражала своїми масштабами.

Анатолій Табаченко - журналіст Українського Радіо з 1974-го року, директор Радіо "Промінь" початку 90-х:

На мою думку, ця реформа виявилася не зовсім вдалою. Спочатку з ефіру прибрали новини, а якщо вони й звучали, то лише в легкому, не політичному форматі — скоріше як курйози. Вважаю, що це негативно вплинуло на "Промінь", і мені шкода, що також було скасовано музичні позивні "Променя" — "Знову цвітуть каштани". Навіть саму назву "Промінь" прибрали на деякий час. Протягом двох тижнів канал не мав своєї ідентичності, його називали другим каналом Українського Радіо. Мені, як директору "Променя", запропонували придумати нову назву. Я вирішив звернутися до орфографічного словника — величезної книги з понад 100 тисячами слів. Але не зміг знайти жодного слова, яке б перевершувало "промінь". І через два тижні ми знову повернулися до цієї назви.

"Скільки у тебе людей? Тисяча. А тут їх буде мільйони."

У цей період на екранах з'явилися нові культові програми, які привернули увагу молодої аудиторії. Серед них був перший український хіт-парад "12-2", "Година меломана" з Олексієм Коганом, а також перша гра на гроші "Пан або пропав", де одним з ведучих став майбутній народний депутат Євген Рибчинський. Не можна оминути і легендарний "Складний фруктовий напій". Існує цікава історія, що одна сімейна пара у 90-х вирішила назвати свою дитину Компотиком на честь цієї програми. Саме до ведення "Гарячого компоту" у 1992 році приєднався тодішній київський ді-джей, а теперішній керівник Радіо "Промінь" Максим Яковенко.

Максим Яковенко - головний продюсер Радіо "Промінь":

Я завітав до Терпиловського, знаменитого київського диск-жокея з кінця 70-х. Кажу йому: "Федя, слухай, мені зробили пропозицію на радіо, але в мене ж тут дискотека, я ж справжній герой Печерська". Він відповідає: "Ну, подумай, скільки у тебе людей на вечірці?" Я кажу: "Тисяча". А він: "А на радіо у тебе будуть мільйони слухачів". Я задумався і відповів: "Добре, я згоден".

Який же формат це був? Уявіть собі тригодинне шоу, де кожен ведучий отримував свою годину, щоб поділитися знаннями про музику, яка йому близька. Наприклад, програма "Getto Blaster", яку вели Григорій Герман і Андрій Макаренко, зосереджувалася на реп-музиці. Вони підходили до цього з характерним сленгом, привносячи свій стиль. Наталя Майданник, яка володіла прекрасною англійською і глибоко зналася на heavy metal, також брала участь у шоу. Її програма "Хейві Джунглі" звучала так: "Доброго вечора, з вами Наталя Майданник! Сьогодні в нас у програмі Metallica, Cannibal Corpse, а прямо зараз – Accept, уууаааа!" Серед ведучих був і Дмитро Прикордонний, який веде програму про інді-музику під назвою "Всесвітній льох". А Саша Рудяченко вів надзвичайно цікаві програми, зокрема "Стара Гвардія", яку ми намагалися відновити на "Промені". Це були глибокі журналістські бесіди про музику, час та людей – справжня багатотомна історія. Основна ідея полягала в тому, що якщо ти любиш музику і можеш бути ведучим, то нічого не заважає тобі створити свою програму. Ми намагалися впровадити принципи FM-радіо: перебивки, ритм, тон голосу, музику, темп та гумор – усе це робило наше шоу унікальним.

У ті часи, коли інтернет ще не існував, компакт-диски не були у продажу, а асортимент касет на ринках залишав бажати кращого, "Промінь" продовжував залишатися надійним джерелом нової музики. Як світового, так і українського виробництва. Проте тепер різноманітність жанрів вражала ще більше. Лише уявіть, яке це було задоволення для ведучих того часу — першими отримувати новинки і підбирати музику для своїх ефірів.

Максим Яковенко - головний продюсер Радіо "Промінь":

На "Промені" велася програма Олега Буреніна, де він завжди презентував свіжі іноземні релізи. Я був приємно здивований, коли почув, наприклад, новий альбом "Depeche Mode", який вийшов у Великій Британії. Він ставав доступним у п'ятницю, а вже наступного вівторка Олег транслював його на Радіо "Промінь". Що стосується української музики, то я завжди мав під рукою записник або телефон. Перед кожною програмою я телефонував, приміром, Володі Бебешку з питанням: "Привіт, Володю! У мене звучала пісня Віки Врадій, чи не з'явилось у вас щось нове?" І якщо відповідь була позитивною, я запитував, чи можу під'їхати і записати це на касету. Весь цей матеріал потім акумулювався, і ми формували плейлисти, які включали назви груп. Так, "Брати Гадюкіни" вперше представили свій другий альбом саме тут, а Олег Скрипка випустив свій трек "Весна".

Я думаю, що із подачі Миколи Миколайовича Амосова почала працювати БЗЗ - це єдина студія, на якій почали писатися і Пономарьов, і Павлік, і там ті ж "Океани Ельзи", і "Грін Грей". Це була наша студія, наші звукорежисери, таким чином пісні потрапляли. На наступний день він приїжджав сюди, всі редакції його зустрічали, бо це була зірка, Віктор Павлік, Лері Він, Павло Зібров, умовно кажучи. І він казав, нова пісня, нова пісня, нова пісня, нова пісня, і вона починала грати у всіх програмах, поки не з'явилися комерційні студії".

Епоха радіо FM

Поява комерційних студій, а потім і комерційних ФМ-радіостанцій кардинально змінили радіоринок. І не на користь "Променя". Потужна, але вчасно не оновлена технічна база, великий штат працівників, гарантоване бюджетне фінансування і статус монополіста, які буквально вчора були перевагою, дуже швидко перетворилися на тягар. Канал не міг швидко адаптуватись і конкурувати з десятками різноформатних FMок, об'єднаних у холдинги, підкріплених необлікованими грошима. Часто російського походження. Холдинги швидко знайшли спільну мову з тодішнім складом Нацради з питань телебачення і радіомовлення і так само швидко розібрали весь частотний ресурс. В той час, як Українському Радіо і "Променю" залишалося лише писати листи з проханнями в усі інстанції і отримувати формальні відписки. Дротову мережу скорочували, нові імпортні приймачі не підтримували радянський діапазон частот УКХ, а частот в FM-діапазоні майже не видавали. Був час, коли у Радіо "Промінь" їх було лише дві -- у Луцьку і у полтавському місті Гадяч, шо спонукало злі язики саркастично називати "Промінь" Гадяч-FM.

Максим Яковенко - головний продюсер Радіо "Промінь":

Ми знаходилися на другій стадії розвитку цього явища, але з середини 90-х років ситуація почала змінюватись: з’явились гроші, люди почали оновлювати свої квартири, видаляти старі радіорозетки. У той же час FM-радіостанції почали отримувати свої FM-частоти, а кількість автомобілів і радіоприймачів почала зростати. Ми ж залишалися в УКХ і займалися трьохпрограмними системами. І все склалося саме так: ті пішли вперед, а ми опинилися в затінку. Я вирішив зайнятись продажем радіореклами.

Такий стан справ не міг не позначитись на мотивації колективу. Багато талановитих журналістів звільнилися, інші -- робили програми, розуміючи, що почують їх уже далеко не мільйони. Молодіжна аудиторія достатньо вибаглива, і як тільки вона перестала отримувати гарячі хіти тут і зараз, відчула в ефірі перші ретро-нотки, одразу відреагувала жартами та підколами, які охоче поширювали конкуренти.

У 2004 році на світ вийшла книга Сергія Жадана під назвою "Депеш Мод". У цьому романі персонажі, що живуть у 1993 році, слухають Радіо "Промінь", де ведуча ділиться історією британського гурту "Depeche Mode". Проте її розповідь переривається не лише піснями цієї рок-групи, а й композиціями українського виконавця Степана Галябарди. Хоча справжній період, коли Галябарда став директором "Променя" і його музика почала регулярно звучати в ефірі, настав значно пізніше, цей художній прийом не позбавлений сенсу.

Максим Яковенко - головний продюсер Радіо "Промінь":

З Сергієм ми продовжуємо обмінюватися різними цікавими артефактами. Наприклад, я маю одну табличку в кабінеті, де зараз працюю. Цей кабінет належав Степану Петровичу Галябарді, який був замдиректором Радіо "Промінь" та славився як відомий український поет і композитор. Час від часу я натрапляю на цікаві знахідки. Ось, наприклад, я знайшов табличку з написом "замдиректор радіо 'Промінь' Степан Петрович Галябарда", і тепер вона прикрашає зворотну сторону моїх дверей. І ось він, Степан Петрович, виявляється, заглядає: "О, а ну-ка, дай зроблю селфі!" І залишає коментарі на кшталт: "Степан Петрович Галябарда? Ми думали, що це вигадка..."

Давайте повернемося до початку 90-х років, коли Радіо "Промінь" започаткувало безліч культових програм і навіть нових форматів. Саме на цьому радіо було створено перший в Україні хіт-парад "12-2", учасників якого обирали самі слухачі. Назва програми відображає її суть: у кожному новому випуску з списку виключають дві пісні, які отримали найменше голосів.

"Складний фруктовий напій"

Максим Яковенко - головний продюсер Радіо "Промінь":

"З'явилися на Радіо "Промінь" покійний Олег Горський і Іра Бондаренко. Алік був ідеологом. Це задовго до інших хіт-парадів, "Території А". Я не знаю, як взагалі ці люди виживали, бо хіт-парад ішов щодня, тобто вони о 9:15, якщо я не помиляюсь, сідали, Алік і Іра, в студію, в прямому ефірі вони вели хіт-парад, потім чистили запис і він йшов у повторі десь о 17-тій годині. Після того, як вони закінчували, вони йшли в редакцію -- це була кімната, де було дуже багато людей, на телефон сідали, приймали дзвінки, ставили галочки, хто переможець, потім робили підсумок на наступний день і потім наступного дня підсумки цієї всієї історії оголошували. Так воно із року в рік було.

З моменту, коли у артистів з'являлися нові композиції, вони завжди завітали до Горського. Я добре пам'ятаю той час на Хрещатику, 26 – це було схоже на мурашник. Під час активності на "Промінь" тут зібралася велика кількість людей. Усе навколо гуділо, лунали звуки, всі віталися і обіймалися, а ще в наявності було два буфети.

Двері "Променя" були відчинені для будь-якої талановитої і креативної людини. Аби потрапити в ефір, уже не треба було бути членом Спілки композиторів і проходити сувору худраду. Відбір пісень здійснювала редакція тут же, на місці.

Максим Яковенко - головний продюсер Радіо "Промінь":

Існує цікава історія про студію "Шанс". Вони приїжджають і привозять пісні на плівках, які записані на 19-й швидкості. У клубі якість звуку залишає бажати кращого, але тексти просто неймовірно смішні. То вони жартують над "Територією А", то знущаються з Юрка Юрченка. Уявіть собі американське кантрі з українськими словами! Це просто безмежно весело.

Ми там в "Компоті" почали їх крутити, і вони приїжджають до у себе там в це маленьке містечко, і вони -- зірки, їхні пісні крутять по радіо. Вони приїжджають знов сюди і кажуть "Слухайте, що вам? Ось вам сало". Ми такі "нам нічого не треба".""Ми про вас пісню напишемо". "То напишіть". Приносять, пісня про "Складний фруктовий напій". Починалась вона так: "Обережно, двері зачиняються, наступна станція "Складний фруктовий напій". І ми її крутили по повній програмі.

Але ж потім, коли виповнювалось нам 5 років, в програмі "Складний фруктовий напій", я приходжу, кажу: слухайте, давайте ремікс пісні зробимо на "Складний фруктовий напій". Ну, хто придумав, той і робить. Починаємо збирати команду людей. Думаю, так: аранжувальником буде Рома Богорош, "Вечірня поп-школа", такий гурт був дуже популярний. Домовляюсь з Віталієм Клімовим, Олександр Єгоров стає продюсером, розписує партії для кожного артиста. Ми домовляємось. Ель Кравчук, покійний Кузьма Скрябін, "Грін Грей", Ліна Скачко, Олег Лапоногов. Де будемо записувати? Клімов: "Будемо записувати у студії Nova у Ірини Білик". Ну, це просто космос якийсь. Ми домовляємося, ми там записуємо, і записали цю пісню, от вона така весела, досі в мене є ці фонограми".

Записи з привітаннями від "Променя" вже три десятиліття зберігаються в сімейних архівах.

На початку 90-х на "Промені" з'являється ще один культовий проєкт. "Експрес-концерт на замовлення" був далеко не першою програмою із привітаннями та піснями, але точно найпопулярнішою в той час. Це вже потім подібний формат був на кожній FMці. А спочатку був "Промінь". У перший час діяло правило: "одне привітання - одна пісня". Дуже швидко кількість листів стала така, що привітання не вміщалися в годину ефіру, і час програми розширили до двох. А потім почали об'єднувати по кілька привітань на одну пісню.

Антоніна Медведєва - ведуча шоу "Експрес-концерт на замовлення".

Це був справжній переворот. Я вважаю, що "Промінь" здійснив революцію. Пам'ятаю, як одного разу я відвідала Крим у той самий рік, коли сталася жахлива трагедія в Нью-Йорку. Я зайшла до кабінету лікаря, а вона слухала "Промінь". Коли я назвала своє прізвище, вона запитала: "Ви та Медведєва, яка веде?" Мені стало трохи ніяково, але з часом я звикла до цього.

У програми швидко з'явилася армія фанатів. Слухачі виливали в листах душу, розповідали життєві історії. Були слухачі, які писали з тюрми, інші привозили ведучій на Хрещатик букети і подарунки. Траплялися і непорозуміння.

Антоніна Медведєва - ведуча шоу "Експрес-концерт на замовлення".

Я привітала одну жінку, для якої замовляла її мама. Коли мама ввімкнула радіо, вона, звісно, не почула привітання. Жінка прийшла до центрального входу, покликала мене і тримала в руках палицю. Наша охорона, звісно, захистила мене. Я спробувала їй пояснити ситуацію, потім зателефонувала її дочці. Вона сказала: "Я слухала все на роботі, мама просто не зрозуміла, адже вона вже літня і трохи погано чує. Не ображайтеся на неї". Я відповіла, що попрошу наших режисерів записати привітання, і ми це зробили. Через приблизно годину жінка повернулася з великим букетом квітів, стала на коліна і вибачалася. Мені було дуже незручно, що вона, будучи в поважному віці, прийшла просити вибачення.

Слухачі продовжують звертатися до Антоніни Медведєвої через соціальні мережі, ділячись тим, що касети з привітаннями зберігаються у їхніх сім'ях як справжня реліквія протягом трьох десятиліть.

Антоніна Медведєва - ведуча шоу "Експрес-концерт на замовлення".

"Нещодавно мене через Facebook розшукала жіночка, написала мені: "Дуже вас прошу, ви нас вітали із 10-ю річницею весілля, і з 20-ю річницею весілля, а зараз у нас 30-та чи 40-ва річниця. Ви могли б?" Я говорю: "А як я це зроблю?" "Та ви на телефон начитайте, я все зроблю і привітаю, ви навіть не уявляєте, ви у нас, як член нашої сім'ї". Потім вона мені подзвонила, так дякувала".

Програма про джаз на державному радіо

Кар'єра Олексія Когана, який є музикантом, журналістом та найвідомішим українським експертом у сфері джазу, тісно переплетена з його діяльністю на Радіо "Промінь". Він також представляє Україну в Європейській джазовій федерації.

Олексій Коган є творцем та ведучим шоу "Година меломана".

"Якщо я щось кумекаю в українській мові, тут треба зняти капелюха і вклонитися, світлої пам'яті головного звукорежисера "Променя" Миколи Івановича Єдомахи. Він навчив мене. Я в своєму житті один раз сказав "на протязі". Один раз. Він зупинив, як зараз, "Олексійчику, синку, "на протязі" - це "на сквозняке". Бадьорим кроком працюємо з насолодою".

Я назавжди збережу в пам'яті слова Олега Горського: "Коли ти виходиш в ефір і представляєшся як Олексій Коган, з того моменту ти несеш відповідальність за все, що говориш, і за музику, яку обираєш". А ще, ви можете посміхатися, але я продовжую усміхатися, згадуючи Аліка: "Льошечка, коли ти на хвилі, завжди пам'ятай, що серед твоїх слухачів можуть бути освічені люди".

Олексій Коган проводив передачу, присвячену джазу. Лише той, хто пережив часи Радянського Союзу, може усвідомити, яке це було значення: програма про джаз на радіо, та ще й на державному. Слухачі надсилали величезну кількість листів, кожен з яких містив унікальну особисту історію.

Олексій Коган є творцем та ведучим шоу "Година меломана".

У 1992-му році "Промінь" зазнав суттєвих змін, отримавши новий подих свободи і можливості для експериментів. Головною метою було заохотити слухачів відмовитися від російськомовної станції "Маяк", яка користувалася великою популярністю, на користь україномовного "Промінь". І це спрацювало! Програми, які почали виходити в ефір, вражали своєю оригінальністю та якістю.

Програма "Година меломана" тривала годину, і іноді мені телефонують, запитуючи: "Олексію, чи можеш, будь ласка, за 30 хвилин до завершення програми дати якусь рекламу?" Я завжди відповідаю: "Навіщо це робити?" Вони пояснюють: "Щоб встигнути перевернути касету і дописати без музичних втрат". І я дійсно бачив ці касети.

Моя музика стала порятунком для трьох людей, які страждали від важких хвороб і були прикути до ліжка. Один із них зізнався, що якщо б не моя музика, можливо, він би вчинив самогубство, зістрибнувши з вікна або прийнявши якісь ліки. Є також дівчинка, яка, на жаль, вже пішла з життя. Їй було всього 14 років, і вона хворіла, лежачи вдома. Вона малювала під час моїх виступів. Коли вона померла, її мама принесла мені всі її малюнки, які тепер зберігаються у мене вдома.

Наразі "Промінь" відновлює багато знакових проєктів. Серед них можна згадати "Година меломана" та "Стара гвардія". На черзі — новий перезапуск хіт-параду "12-2". Також повертається розважальний контент. Ще на початку 90-х "Промінь" вразив країну своїм нестандартним підходом до гумору.

Тепер сатиричне шоу "Гомін Аут" продовжує традиції. І вже давно вийшло за межі ефіру. Автори програми збирають повні зали на свої стендапи.

"Українська музика — це наша конкурентна перевага в порівнянні з FM-радіостанціями."

Максим Яковенко - головний продюсер Радіо "Промінь":

"Скільки ми б не робили якихось яскравих проектів в ефірі, запрошували гостей, змінювали музичний формат, оновлювались, але все одно є проблема. Я особисто питаю: "А можна включити "Промінь" в таксі? "А, що, він ще існує?" "Так, існує, 97,2, включіть, будь ласочка". "О, прикольно, у вас тут грає така музичка, українська, мені подобається". Нас досі таки більше пам'ятають тим "Променем" ніяким, ніж сучасною станцією, але ми намагаємось слідкувати за музичними трендами українських артистів, за сучасною українською музикою. Ми залишили естраду на інший проєкт "Радіоточка" -- це проєкт з українською естрадною музикою 60-х, 70-х, 80-х і 90-х. Ми слідкуємо за артистами, дуже професійна команда працює над просуванням цієї нової української музики, бо ми ж розуміємо, що це наша перевага над FM-станціями, бо вони крутять свої там 35% української музики, і потрапити артисту другого, третього ешелону, або новому на FM-станцію -- це закритий клуб. Якщо ти не Дорофєєва, то дуже важко. А ми навпаки, ми відкриваємо для українців українські імена".

Зараз в Україні зареєстровані сотні FM-радіостанцій, з них близько 40 - національні мережі. Розкручувати радіо фактично спочатку в таких умовах значно важче, ніж це було у 90-х. Але "Променю" вдається. Частоту легендарної радіостанції фіксує в улюблених вже четверте покоління слухачів.