Віктор Бронюк: "Росіяни існують у жахливих умовах і не здогадуються, що десь є краще" - Інтерв'ю з знаменитістю | Експрес онлайн

Лідер музичного колективу "ТіК" планує відправитися в турне за океан, не бажаючи ставати песимістом, і висловлює жаль через те, що морози знищили його абрикосовий урожай.

Група "ВВ", заснована Олегом Скрипкою, функціонує вже близько 40 років, тоді як "Океан Ельзи" під керівництвом Святослава Вакарчука святкує 30-річчя. А ось колектив "Тверезість і культура", що представляє Віктора Бронюка, відзначає свій 20-річний ювілей. Музиканти продовжують радувати шанувальників новими хітами, активно проводять гастролі і не збираються зупинятися на досягнутому.

Вікторе, минулого літа ви організували благодійний тур по Німеччині та Швейцарії. Чи є у вас наміри виступати за межами країни цього року?

-- Так, восени. На вересень маємо в планах і вибудовуємо логістику виступів у США. Нам не раз доводилося літати за океан. Десять років тому був тур гурту "ТіК". Ну й так ми приїздили з концертами. Що вже казати про приватні поїздки. Скажімо, як турист я подорожував на круїзному лайнері, відвідав навіть Карибські острови... Це було якраз напередодні повномасштабного вторгнення.

Чи теплі ті спогади вас зараз?

-- Безумовно, гріють. Як і враження від інших закордонних поїздок. Проте, коли сьогодні вдається виїхати кудись на гастролі, все відбувається трохи інакше. Знаєте, немає такого відчуття, що можна розслабитися. Ти постійно сидиш у новинах. Рідні ж залишаються в Україні, тому... Дасть Бог, рано чи піз­но війна скінчиться і можна буде знову мандрувати. Наше життя пролітає швидко, а хочеться ще стільки всього побачити у світі!

Чи не сталося так, що протягом останніх трьох з половиною років песиміст у вашій душі випадково здобув верх над оптимістом?

Ні, я вважаю, що людина, що з'явилася на світ з оптимістичним настроєм, ніколи не зможе перетворитися на песиміста. Хоча часом може виникнути такий собі "песимістичний оптимізм" (посміхається), але справжній песимізм — це інша справа. Тим не менш, я вже не молодий, щоб обманювати себе ілюзіями. Я став більш розважливим. Саме з цього ракурсу я сприймаю все, що відбувається навколо.

-- А як би ви речення продовжили: тепер Росія і росіяни для мене...?

-- Це люди, яким не притаманне ніщо людське. У них немає, як кажуть, дна. Проте кожного разу вони його пробивають і вдаються до таких речей, що... Це нація, яка деградувала під впливом надмірного вживання спиртного в кількох поколіннях... Не можу стверджувати, що всі, але таких дуже багато. І якраз та частина неграмотного населення за наказом свого царя пішла вбивати наших людей та захоплювати території.

Росіяни не можуть навіть пояснити, навіщо їм нові землі. Адже вони в себе не здатні навести лад. У мене колись був приятель, який працював у "кацапії", то він розповідав, що там бачив. У них є такі депресивні села (особливо в Сибіру й далі), де навіть немає електрифікації! Ніби багатюща країна з купою ресурсів... Але люди живуть у лайні й не уявляють, що десь може бути щось інше. Тобто краще. Погодьтесь, абсурд!

Вам виповнилося 46 років. Чи не відчували ви ще впливу кризи середнього віку?

Можливо, вона й завітала, але я був зайнятий копанням картоплі. (Усміхається). Якщо говорити серйозно, то нічого подібного я, здається, не відчуваю. Принаймні, поки що.

-- До речі, про картоплю. Знаю, що маєте і сад, і город. Що цьогоріч там вродило, а чого не слід чекати?

-- Я трошки засмутився, бо в мене дуже гарно цвів абрикос, але потім були заморозки й усе дерево покрив суцільний лід! Попри це, певна кількість плодів буде. Звісно, це не той урожай, що минулого року, але, слава Богу, що дерево залишилось живим. Так само менше очікую черешень. Цілу весну я сподівався на щедрий урожай, але, кажу, заморозки зробили свою темну справу.

Натомість на іншу ягоду -- кизил або українською мовою дерен, що цвіте найпершим, схоже, негода ніяк не впливає. Декілька років поспіль траплялися снігопади. Довкола дерева все було жовте від опалого цвіту, але... Минали заморозки, розпускалося листя і з'являлись великі червоні кетяги. Оце я розумію: рослина -- приклад стійкості. Незважаючи на різні катаклізми й на обставини, вона дає урожай.

Чи захоплюється ваш син музикою?

Більше на рівні слухача, критика та фаната. В останні часи він почав супроводжувати мене на гастролях. Тепер вже знає весь репертуар, аналізує виступи, ділиться враженнями — що йому сподобалося, а що ні. Це цікаво, адже серед прихильників "ТіК" є не лише наші однолітки. Наприклад, під час одного з концертів у львівському клубі близько 80% публіки складали молоді люди. І частина з них — це ті, хто з'явився на світ після виходу нашого першого альбому. Це надзвичайно радує.

Вікторе, чи залишилося ваше почуття гумору незмінним на фоні останніх драматичних подій? Може, воно трохи змістилося в бік іронічного та чорного гумору?

Гумор — це справжня знахідка для нашого ментального здоров'я, незалежно від того, який він: чорний чи білий. У сучасних умовах, коли життя часто ставить нас перед не надто веселими викликами, він стає важливим інструментом для збереження психічної стійкості. Він дозволяє на мить відволіктися, щоб мати змогу прийняти важливі рішення й рухатися далі. Тому без гумору в нашому житті просто не обійтися!