Віктор Янцо: "Коли згасне світло, я занурююсь у 'медитацію' за роялем" - Інтерв'ю зі знаменитістю | Експрес онлайн

Цей музичний колектив вирізняється своєю унікальністю. Особливо вражає, що його лідер має вищу музичну освіту. Я не можу пригадати жодну іншу українську рок-групу, де б керівник мав диплом консерваторії. Саме тому Rock-H виділяється серед інших своєю музикою, яка така ж запальна, як закарпатське вино, та свіжа, немов вітер з гірських луків.

-- Нещодавно пройшов національний відбір на "Євробачення". Скажіть, у вас ніколи не було бажання поборотися за путівку на конкурс?

Щороку ми надсилаємо свої треки організаторам національного відбору (так було й цього року), але поки ще не потрапили до лонглисту. Проте це не є перешкодою для нас, і, можливо, в майбутньому нам все ж удасться пробитися. Мета потрапити на "Євробачення" не є нашою основною ціллю, але зайва реклама завжди буде корисною. (Усміхається). Я також усвідомлюю, що "Євробачення" — це специфічний конкурс, який вимагає дотримання певних шаблонів, і рідко коли переможцями стають нестандартні проекти.

Щодо цьогорічного національного відбору -- звісно, можна було вибрати кращого виконавця та кращу пісню, але, як то кажуть, уже як є. Знаєте, за всі роки, що Україна бере участь у "Євробаченні", єдина пісня, що мені подобається, була у Руслани. Це було від душі, по-справжньому й колоритно. А після того вже почали гнатися за форматом і т. д. Та, як би там не було, я стежитиму за перебігом конкурсу в Австрії. -- Натрапив у ютубі на ваш новий кліп

-- "Білявочка", знятий високо в горах. Цікаво, що залишилося за кадром?

-- Те, як там було зимно. (Сміється). Чесно кажучи, ми не готувалися до такої низької температури, тому довелося терміново утеплюватися. Замість легких костюмів вбрали на себе все, що мали: по троє пар штанів, кофти, сорочки, а зверху ще й гуні. Довго знімати в тих умовах не могли, але нам вдалося, наприклад, зловити захід сонця. І навіть попрацювати з коптером (нині це заборонено, проте нам дозволили), хоч через дуже сильний вітер було надзвичайно важко утримувати його в рівновазі. Що вже казати про те, як ми добиралися на вершину та везли з собою барабанну установку... Одне слово, це був справжній екстрим, але результат вийшов непоганий.

Сьогодні наше існування стало справжнім викликом. Я чув, що ви живете в приватному будинку. Як ви справляєтеся з питаннями опалення та електропостачання?

-- Нас рятує пічка мого прадіда, якій приблизно сто років. Проте палимо не дровами, а брикетами, що мають високий ККД і дуже добре обігрівають оселю. А щодо електроенергії, то, коли її вимикають, доводиться пристосовуватися, адже генератора у нас немає. У такій ситуації я займаюсь музикою. Сідаю за рояль і граю. Це своєрідна "медитація": мозок відпочиває від усіх буденних справ, які можна робити, коли є світло. (Усміхається).

Не багато людей знають, що ви маєте диплом з консерваторії і навчалися у видатних класиків нашої культури...

Отже, спочатку я навчався у Мирослава Скорика, а згодом — у Євгена Станковича. Перший, хоча й не забороняв, не підтримував моє прагнення займатися великими формами. Вже на першому курсі я мріяв написати симфонію. (Усміхається). Лише після переведення з Львівської консерваторії до Київської я знову зосередився на своїх планах і почав створювати музику, що приносила мені задоволення. Євген Станкович надавав мені повну свободу творчості. Тож на четвертому курсі я вже завершив дві симфонії і став членом Спілки композиторів, ставши наймолодшим у її складі.

-- Чи дивували вас коли-небудь фани? Подарунками або вчинками...

-- Дарували нам багато й різного. Наприклад, керамічні вироби. (Усміхається). А вчинки... Одна з найвірніших фанаток Rock-H зробила татуювання зі словами нашої пісні. Набила просто на руці куплет із "Фраєрочки". Це було справді несподівано. До слова, потім у нас зав'язалась співпраця з тією дівчиною. У неї чоловік був "азовцем" і загинув на війні. Тож, коли ми робили кліп "Таткова любов", запросили її з сином до участі у зйомках.

Чи підвищується ваша творча продуктивність взимку, чи, навпаки, зменшується?

-- Зазвичай найкращий період для творчості -- весна. Тому що авітаміноз ще ніхто не відміняв. (Сміється). Можна сказати точно, що взимку працюється не так активно, як навесні. Проте, коли з'явиться те, що називається "хіт", передбачити неможливо. Це не залежить ні від пори року, ні від інтенсивності праці. Можна створити десять пісень, жодна з яких не стане популярною, а можна за той самий час -- одну, але вона стане супершлягером. Тут багато залежить від випадку.

Вікторе, багато людей вирушають у Закарпаття, щоб насолодитися катанням по засніжених схилах. А ви захоплюєтеся лижами?

-- Так, це моя історія. Щоправда, в останні роки зими в нас були досить теплі, тому нагода випадала відносно рідко. Проте свого часу я дуже часто катався на лижах. Вмію це доволі добре. Не знаю, як тепер, але, думаю, це так само, як з велосипедом: людина, яка один раз навчилася їздити, ніколи вже не забуде. (Сміється). Цієї зими снігу багато, але я ще не відкривав сезон. Проте неодмінно зроблю це найближчим часом.