Володимир Зеленський висловив думку: "Зло має свій час, тоді як Бог має свій день".

Президент Володимир Зеленський виступив перед українцями з привітанням з нагоди святкування Великодня:

Сьогодні ми святкуємо надзвичайно важливий день, на який завжди з нетерпінням чекаємо, і який відзначають мільйони людей по всьому світу. Це Великдень. Свято, що світить яскравим світлом, особливо в ті часи, коли темні хмари намагаються закрити наше небо. Цей день приносить надію і нагадує нам, що зло має свій час, а Бог завжди перемагає. У цьому криється один із глибоких сенсів історії Христа: про його страждання й смерть, а також про воскресіння, яке свідчить про те, що рано чи пізно зло відступить, і життя візьме верх.

Сьогодні ці слова знаходять відгук у кожному українському серці. І зміцнюють нашу віру, яка попри все не згасає 1152 дні повномасштабної війни.

Кожен з нас знає, що таке переживати важкі миті. Коли біль стає нестерпним, а труднощі заважають дихати, і ти запитуєш: "Чому, Боже, це трапляється з нами?" Удари, вибухи, постріли — все це приносить страждання і зло. Як можна вчинити таку жорстокість і вбивати людей у Сумах у Вербну неділю? Хіба ти не бачиш, Боже? Як можна обстрілювати дитячі майданчики в Кривому Розі? Щодня вогонь охоплює Харків, Дніпро, нашу Одесу та безліч інших міст. Коли все це закінчиться? Коли наша земля, наші люди, наші діти знову почують тишу? Як у такій ситуації зберегти віру, коли ми проходимо через стільки випробувань?

Коли розум не може знайти відповіді на ці питання, ти починаєш звертатися до свого серця. І всередині тебе виникає щось невловиме, але надзвичайно потужне, що не дозволяє здаватися. Воно підказує, де шукати світло, щоб не заблукати у темряві.

І потім ти бачиш людей навколо. Вдивляєшся в очі рідних, обличчя близьких, відчуваєш обійми, відчуваєш підтримку і знайомих, і незнайомих людей. Підтримку українців, українок. І ти розумієш, що ти з ними однакових цінностей. І саме цінності є тим, що всіх нас об'єднало абсолютно невипадково, об'єднало в перший день війни та єднає досі. Це воля, витримка. Небайдужість і людяність. Ось це і є Бог. Це його прояв. Він - у наших людях. І тому в людях - світло. Тому в людях - сила.

У кожному дії, у кожному незначному кроці на складному шляху та в кожному слові підтримки, у всіх висловлюваннях: "Як ти почуваєшся?", "Чим можу бути корисним?", "Дбай про себе".

Ми усвідомлюємо, що захищаємо. Розуміємо, за що ведемо боротьбу. За кого і заради кого. Саме тому, навіть у найскладніші часи, ми не втрачаємо надії. Адже ця надія - в нашій підтримці одне одного. У тих, хто перебуває поряд. У наших українцях та українок. Віра в те, що зло має свій момент, а Бог - свій час.

Нехай цей момент настане. Час темряви піде в минуле. З'явиться день, сповнений життя. День миру. День, присвячений Україні. Вічний день. І ми знову зможемо зібратися разом. За одним столом. На спокійний Великдень. Коли в наших серцях пануватиме тепло, затишок і внутрішній спокій, а також смачна їжа. Коли все буде так, як і має бути.

Ми прагнемо цього протягом усіх 1152 днів. Ми єдині в цьому бажанні. Щодня, а особливо сьогодні, коли українці різних християнських конфесій святкують Великдень в один день. Разом. Ми спільно боремося за нашу країну. І разом звертаємося в молитвах за Україну.

За тих, хто не може святкувати Пасху поруч із родиною. За наших героїв на передовій, які стоять пліч-о-пліч із товаришами. За мужніх бійців, які є воїнами світла. Ми молимося до Бога про захист для тих, хто оберігає нас. Нехай Він зміцнить дух тих, хто наразі в полоні. За наших полонених, за всіх, хто повинен повернутися до рідного дому.

Ми просимо допомогти всім тим, хто присвячує своє життя допомозі ближнім. Берегти заступництвом тих, хто своєю щоденною працею береже Україну. Нехай Бог охороняє всіх, хто рятує, лікує, навчає.

Сьогодні ми звертаємося з молитвою за всіх, за наших дітей. За хлопчиків і дівчаток, які мають право на щасливе дитинство. За батьків, які заслуговують на спокійні роки в старості. За всіх наших співгромадян, які прагнуть до омріяного миру.

Наш народ долає дуже важкий шлях. Але я впевнений, ключове слово тут - "долає". І попри все ми кожного ранку знаходимо в собі сили, щоб прокидатись, рухатись, щоб робити своє. Те, що ти можеш. Там, де це потрібно. Для тих, хто цього чекає. І джерелом енергії для нас може стати чимало речей довкола. Усмішка сина чи доньки, голос матері, думки про тих, хто зараз на фронті, чи спогад про того, хто закрив тебе своїм тілом. Ми можемо знайти імпульс до дій у новинах про перемоги наших людей і в нашій культурі, книгах, віршах, музиці. І, звісно, нас надихає символ Великодня та історія Воскресіння Христового. Тому ми точно знаємо: все те каміння, що в нас кидають, не залишиться руїною на нашій землі. Усе каміння, що в нас летить, ми перетворимо на міцний фундамент майбутнього - майбутньої волі, майбутнього миру, майбутнього спогаду про те, що ми пройшли й що нам вдалося. Коли в тяжкі часи вирішальною стає не тільки перемога зброї, а передусім перемога духу. Наша перемога. Нашого духу.

Нехай все це стане реальністю. Нехай Божа підтримка буде з нами в цій справі. Нехай панує спокій. Нехай живе Україна!