Як ми прагнули революції на Майдані: оповідь про помаранчевого левика та колективну амнезію нації.

"Після виборів та весільних обітниць рідко вдається досягти бажаного," - одного разу жартував американський комік і ковбой Вілл Роджерс.

Протягом 33 років незалежності України виникає певна парадоксальна картина вподобань українських виборців.

Партномеклатурник, "червоний директор" з амбіціями Макіавеллі, насильник із злочинним минулим, монарх кондитерської справи та державний діяч в одній особі, комедійний актор, якому призначено зіграти роль Черчилля.

Проте навіть у цій грі карт президентські вибори 2004 року відзначаються своєю неповторністю. Зловмиснику, який обкрадав як шапки, так і голоси виборців, вказали на вихід під звуки вуличного карнавального святкування. А роль рятівника на деякий час зайняв Той, Хто Не Брав Нічого - Віктор Ющенко.

Роман з ним, щоправда, виявився швидкоплинним. Не мине й двох років, як він призначить лиходія прем'єр-міністром. За шість років лиходій стане президентом. А рефлексії про Помаранчеву революцію витісняться на периферію нашої пам'яті. У рибки Дорі з мультфільму "У пошуках Немо" свої стосунки з історичною пам'яттю.

Це даремно. Без Помаранчевої революції важко усвідомити як повернення Януковича до влади у 2010 році, так і Революцію гідності, що змусила його втекти з країни. Також неможливо зрозуміти події 2022 року, коли Путін вирішив остаточно розв'язати "українське питання" після двох невдалих спроб у 2004 та 2014 роках.

Авторці цього тексту в листопаді 2004-го виповнилося два роки. Вона сиділа перед телевізором у Запоріжжі й дивилася мітинги на Майдані під запальний революційний хіт гурту "Ґринджоли" "Разом нас багато", вболівала за Ющенка і його "помаранчеву команду" і просила маму зробити їй косу "як у Юлі".

Іншому автору на той час було 36 років, і він ледве вберігся від нападу "голосів Донбасу" на Бесарабському ринку в Києві, коли його переплутали з близьким соратником Юлії Тимошенко - Олександром Турчиновим. Гості зі сходу України прибули автобусами до столиці, щоб "каруселити" - голосувати за свого кандидата Віктора Януковича, використовуючи "відкріпні талони".

Перед святкуванням ювілею Помаранчевої революції ми вирушили в подорож, щоб знайти відгомони цієї знакової події, що два десятки років тому вразила суспільство.

Де нині можна знайти сліди пам'яті про Помаранчеву революцію, її витоки, провідних постатей, героїв та антагоністів, а також пісні, що звучали під час тих подій? Це питання ми ставили собі під час спілкування з різними людьми — від ровесників "помаранчевого Майдану" до молодих 20-річних студентів-істориків, а також сивочолих учасників революції та політтехнологів, які були залучені до виборів 2004 року.

Застереження: Ми зверталися до третього президента Віктора Ющенка з пропозицією обговорити події Помаранчевої революції. Він зазначив, що передасть наші дані журналістам УП через свого прессекретаря. Проте, на жаль, зв'язку з нами так і не встановили.

"Отже, пам'ятаєте "Так! Ющенко" та "наколоті апельсини"? Які спогади у вас залишились про Помаранчеву революцію? ПРОВІРТЕ СЕБЕ!"

Розпочинаємо нашу пригоду з історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тут, у червоному корпусі – справжній символ університету, здобувають знання студенти-історики, які вивчають минуле в одному з найпрестижніших закладів освіти України.

Прогулюючись "історичним крилами", ми намагаємося знайти однолітків Помаранчевої революції. Саме вони повинні стати носіями національної історичної пам’яті.

Ті, кого вдається вполювати, дивляться на нас, як на притрушених пилом прибульців з глибини століть. Але, попри здивування і ошелешеність, дехто не відмовився поспілкуватися.

Отже, Олександр, Юрій, Віктор та Карина, які народилися у 2004 та 2005 роках. Пропонуємо короткий виклад їхніх історій.

"Причиною для початку Помаранчевої революції стало те, що начебто за замовленням Кучми вбили відомого журналіста, якщо чесно, не пам'ятаю, як його звуть".

"Перед початком Помаранчевої революції Янукович сфальсифікував вибори. Протест почався на підтримку Віктора Ющенка. Країна не хотіла, щоб до влади прийшов розбійник і бандюган з Донбаса".

"О, Боже, Віктор Ющенко... Його заліли йодом? Чи, може, зеленкою?"

"Підрахуй" – це термін, що вживається в українській мові. Можливо, його згадували під час Помаранчевої революції. Чи це говорив Янукович, чи, можливо, Литвин? Порадьте, хто з них міг це сказати.

"У Юлії Тимошенко світле волосся. Це максимум, що я можу розповісти. А ще вона його носила в "корзиночці" (намагається продемонструвати на собі - УП), а зараз розпустила".

Ющенка, так би мовити, піддали впливу якихось кислот. Через це його шкіра на обличчі залишалася пошкодженою до кінця життя.

"Не можу точно вказати, чим саме отруїли Ющенка. Я не є експертом у хімічних питаннях."

Ющенка отруїли. Це було пов'язано з апельсинами, які мали певні маніпуляції. Однак, на мою думку, саме російська пропаганда активно поширювала цю інформацію. Вони стверджували, що "помаранчеві" отруюють дітей Донбасу апельсинами.

Потік інсайтів перериває повітряна тривога. Студенти ломанулись до виходу з університету, а ми залишилися сам на сам з думками про історичну пам'ять і бажанням створити Український інститут національної амнезії (УІНА).

- Мене переповнюють і сміх, і відчуття сорому, - зізналася чутлива авторка цього твору, не витримавши жорстокої реальності життя.

- Тримайтеся, - незворушно відповів інший автор. - В усіх незрозумілих ситуаціях ідіть до Покальчука. Він задасть рамку наративів, розширить контексти і пояснить навіть те, що пояснити неможливо. Гайда до Покальчука!

По-перше, я не вважаю те, що відбулося в 2004 році, революцією.

Історія неймінгу почалася з вдалої назви фотоальбому, присвяченого студентському протесту - "Революція на граніті". Це справило гарне враження на диванних романтиків, нібито можна робити революцію і при цьому нічим не жертвувати. Відтоді, як брехня по селу, пішло називання революціями соціальних протестів і заворушень.

Події 2004 року - це не революція. Це пубертатний період українського суспільства, коли було багато емоцій, пристрасті, все яскраво і красиво. Справжня революція міняє устрій докорінно, як це за всіма параметрами відбулося з Євромайданом.

Досліджуйте також: "Протягом восьми років у моїй оселі звучали звуки пострілів". Оповідь про один із найзначніших судових розглядів в Україні.

По-друге, змінилося покоління. Звісно, це можна назвати деградацією. Але давайте подивимося з прагматичної точки зору: а нащо молоді ці знання? Щоби що?

Ілюзія навчання на уроках історії поширена, але це не зовсім правда. Історія завжди відображає певні наративи та конотації тих, хто її фіксує. Акценти формуються відповідно до думок, які підтримуються авторами. І, повірте, це явище спостерігається протягом усього часу існування писемності в людському суспільстві.

Експерти, які люблять розмірковувати про історію, стверджують, що ми можемо вчитися на минулих помилках. Проте їхні спроби зробити однозначні висновки з минулого нагадують натягування сови на глобус. Хоча кожен історичний процес та соціальний зсув дійсно мають спільні риси з попередніми подіями і можуть створювати певні прогнози на майбутнє, варто пам'ятати, що вони ніколи не повторюються в тій же формі.

Я був учасником і Революції на граніті, і акцій "Україна без Кучми", і "Повстань, Україно!", і Помаранчевої революції, і Революції гідності. Досконало знаю їхні механізми ззовні і зсередини. Вони всі відрізняються. Соціум виніс із Помаранчевої революції ті висновки та емоції, які хотів винести, а що не влізає, те нехай і не влізає.

Безперечно, у людей має бути історична пам'ять. Відсутність такої пам'яті може призводити до виникнення почуттів меншовартості, тривоги та депресії з часом.

Але уявімо собі іншу людину, яка прагне відтворити емоції свого першого кохання у нових стосунках. Вона вважає, що повторення має бути таким же, але з ще більшими відчуттями. Проте насправді це зовсім інший досвід. Якщо ви настільки вперті, що вважаєте свої почуття до першої любові незмінними і необхідними для щастя, то ризикуєте знову і знову наступити на ті самі граблі, які зрештою завдадуть вам болю.

На індивідуальному рівні ми це розуміємо, але соціальний рівень точно такий самий. Якщо ми наполягаємо на тому, що якийсь період був неймовірним і намагаємося його повторити, то разом із красивою історичною пігулкою, можемо ковтнути чимало отрути.

Історичні події мають свій термін зберігання і споживання. Я в жодному разі не знецінюю їх, але ми не можемо живитися лише історією.

Ющенко заявив владі: "Ви не зможете нас отруїти!" і вирушив до Житомира.

Проти Тимошенко планують здійснити акт тероризму, і вона заявляє, що готова дати відсіч.

В Януковича влучив твердий предмет. Наразі він перебуває в лікарні.

Шуфрич з'являвся без одягу, аби уникнути задушення з боку Порошенка.

Ющенко переміг по всьому світу

Ющенківці вийдуть на вибори під покровом снігу, а януковичці - під натиском морозу.

У матчі "Динамо" - "Рома" замінили чорно-білий м'яч на помаранчевий. Кияни виграли

Тимошенко обіцяє, що попку Кучми спіткає невдача, а світ - епідемія

Ківалов буде тепер не "Підрахуй", а "Надиктуй"

Янукович: Кучма більше не існує.

"Бодя + Галя за Ющенка", "Глеваха за Ющенка", "Місто яйцеметальників за Ющенка" – ці лозунги та трафаретна ілюстрація з зображенням третього президента були залишені учасниками революції на колоні київського головпоштамту в 2004 році. Це єдиний помітний слід Помаранчевого "карнавального" руху, який досі зберігається під захисним склом на Майдані Незалежності через 20 років.

Щоби знайти ще бодай щось, пов'язане з подіями 2004-го, доводиться спуститися під землю. В чотирьох із п'яти сувенірних крамниць у переході на Майдані продавчині щиро дивуються, навіщо нам "неактуальні сувеніри".

Навіть помаранчеві шкарпетки з написом "Ющенко - Так!" від бренду Dodo Socks, який заявляє про колаборацію з Віктором Андрійовичем, обійшли стороною магазини в переході на Майдані. Ми намагалися зв'язатися з представниками Dodo Socks, щоб дізнатися про умови співпраці з третім президентом, але вони відмовилися від спілкування.

У тільки одному магазині продавець натрапила на фотоальбом під назвою "Нам пора для України жить! Помаранчева революція" 2005 року, що заховався в коробці. Вона обережно струсила з нього товстий шар пилу і вибачилася за його не найкращий вигляд, назвавши його "раритетом". Поки ми переглядали знімки, вона намагалася по телефону дізнатися, скільки може коштувати ця знахідка.

- Альо, Рома, скільки коштує книжка про Помаранчеву революцію?

Мабуть, у відповідь вона отримала невпевнене: "Не можу сказати".

- Що ж це означає "не знаю"?! Тут усі хочуть дізнатися, - з обуренням продовжує вона.

За кілька хвилин продавчиням вдалось з'ясувати, за яку ціну можна реалізувати фотоальбом покупцям з незвичайними уподобаннями — три тисячі гривень. У той же час на платформі OLLX аналогічне видання оцінюється в 215 гривень.

На платформі OLX ми знайшли найбільшу кількість артефактів, пов'язаних із Помаранчевою революцією. Серед них були книги, фотоальбоми, помаранчеві накидки, шапки, шалики, а також марки і монети з зображеннями Ющенка та Тимошенко.

На другій позиції після ОLХ за кількістю згадок про події Майдану 2004 року в Інтернет-просторі розташувався TikTok. Тут можна натрапити навіть на помаранчевий манікюр з написом "Ющенко - Так!".

Спроби знайти в Google торгові марки, пов'язані з революцією, були невдалими. Аж раптом ми натрапили на магазин ламінату та меблів "Підрахуй". Відчувши в назві зв'язок із прізвиськом колишнього голови ЦВК, телефонуємо за номером на сайті. І з'ясовуємо, що власник магазину в неймінгу не надихався ні Ківаловим, ні Помаранчевою революцією. Іноді банан - це просто банан, а "підрахуй" - просто дієслово.

Ми вирішили дізнатися, яка доля торгових марок, пов'язаних із Помаранчевою революцією, що належать її ідеологу Ігорю Гриніву. "Це питання викликає у мене неприязнь", - відповідає він з явним роздратуванням. Однак, заспокоївшись, він згадує, що символіка революції була запатентована сином Віктора Ющенка - Андрієм. Проте політтехнолог не впевнений, чи цей патент досі дійсний.

Продовжуємо досліджувати сліди Помаранчевої Революції в експозиціях музеїв.

Першою станцією нашої подорожі стане державний Музей Революції гідності. Проте є одна особливість - насправді його немає. Інститут було засновано ще у 2015 році, але досі не знайдено приміщення для експозицій. Колишній міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко оголосив про старт будівництва в лютому 2021 року, але через масштабну війну реалізувати проект не вдалося.

Ми мали зустріч із заступницею директора музею Ольгою Сало в її офісі на Печерську. Вона принесла до кабінету кілька коробок з експонатами.

Перлиною даної колекції є обгортка з апельсинової карамелі, на якій розміщений логотип "Так", а також шапка Євгена Нищука, що стала символом його присутності на Помаранчевій революції і пізніше — на Революції гідності. Додатково, в колекції представлений килим, виготовлений вручну, з вплетеними стрічками, які були взяті з Майдану.

Наступна локація - приватний музей воскових фігур під назвою "Становлення української нації", який розпочав свою діяльність у 2019 році. Засновником цього музею є Валерій Галан, який активно долучався до подій революції 2004 року.

У той час я керував Українською федерацією карате. Мій учень, на жаль, уже покійний Олександр Зінченко, разом із товаришем Миколою Томенком звернулися до мене з проханням організувати охорону Майдану. У федерації тоді було близько двох тисяч хлопців. Всі вони забезпечували охорону палаток, трибуни та таких політиків, як Ющенко, Зінченко та Тимошенко, коли вони відвідували протест, - згадує Галан.

У музеї представлені воскові статуї, серед яких можна побачити князя Володимира Великого, запорозьких козаків і Джамалу. Існує питання: чому ж немає воскової фігури Ющенка? Галан категорично відповідає, що такої фігури немає.

Ющенко — порядна особа, проте він не є тим керівником, який міг би повести країну вперед. Багато людей покладали на нього великі надії, але його суперечка з Юлією затягнулася. Поки вони з'ясовували свої відносини, українці втрачали цінний час, — зазначає засновник музею.

Крім стенду з коротким викладом подій 2004 року, відсутні інші предмети, що вшановують Помаранчеву революцію.

Ймовірно, найбільший "помаранчевий музей" в Україні розташований в офісі політтехнолога Гриніва на Інститутській, але, на жаль, він не відкритий для широкого загалу. У цьому приміщенні зберігаються кілька ящиків речей, пов'язаних з революцією 2004 року — агітаційні матеріали, футболки, шапки, шалики, прапори та фотографії. "Не можу змусити себе викинути це", — зізнається він.

Гринів організовує для нас екскурсію своїм офісом, демонструючи символіку, що має відношення до подій 2004 року. Серед експонатів є унікальна річ, що збереглася протягом 20 років — пакет, на якому червоними буквами викарбувано: "Так", а білими — "Ющенко".

Справжнім слоганом Помаранчевої революції не було гасло "Ющенко - так!". Все почалося з простого "Так". Проте у 2004 році Віктор Андрійович став центральним символом революційних подій, що призвело до появи фрази "Ющенко - так!", - пояснює Гринів.

З посмішкою він демонструє помаранчевого ведмедика. Саме ця іграшка стала символом стилю Помаранчевої революції.

Основним кольором партії "Реформи і порядок" (ПРП, яка приєдналася до блоку "Наша Україна" під час парламентських виборів 2002 року і підтримувала Ющенка на президентських виборах 2004 року - УП) був яскравий жовто-гарячий. Цей відтінок, що нагадує мед, асоціювався з образом Ющенка, відомого своєю діяльністю як пасічника. Прапори ПРП були настільки насиченими, що під час масових заходів біло-блакитні кольори "Нашої України" просто губилися на їхньому фоні. Тоді виникла ідея створити щось ще яскравіше за жовто-гарячий.

Найбільш схожим на бажаний виявився відтінок іграшкового левика, який стояв на столі у моєї асистентки. Ми вирішили взяти його з собою, відвезли до друкарні і попросили, щоб усі листівки та рекламні матеріали були надруковані в такому ж кольорі.

Після того, як проведемо час у музеях, направляємося до бару-ресторану "Остання Барикада" на Майдані Незалежності, де можна побачити окрему експозицію з символікою "помаранчевої" революції.

На прозорих полицях експонуються помаранчева краватка Віктора Ющенка, яку він одягав під час революційних подій, а також помаранчевий шарф, створений українцями в різних куточках країни та переданий на сцену київського Майдану в 2004 році як символ єдності. Серед експонатів також є новорічна іграшка, стрічка та сумка з гаслом "Ющенко - Так", а також фотографії з революційних часів.

Під час розмови з адміністраторкою ми дізналися, що всі артефакти передав особисто Ющенко, який періодично заходить у заклад, та його помічники. Чи прали за всі роки в "Останній Барикаді" краватку третього президента, на жаль, з'ясувати не вдалося.

Ми швидко зупинили свій вибір на замовленні - коктейль "Ґринджоли" став нашою улюбленою стравою в меню, оскільки єдине, що нагадує про Помаранчеву революцію.

Чи могли б ви поділитися, яке походження має назва цього коктейлю?

Вибачте, але назва цього коктейлю не має жодного зв’язку з іншими напоями. Він отримав свою назву завдяки асоціаціям із зимовим сезоном.

До слова, Гринів зазначає, що назва неофіційного гімну революції також "не має жодних асоціацій" - це не результат політичних технологій, а вираження народної креативності.

- "Разом нас багато" - фраза, яку просто комусь у натовпі вдалося голосно крикнути першому.

Спробуємо отримати більше інформації від вокаліста гурту "Ґринджоли" Романа Калина.

Настане момент, коли хтось вигукне: "Слава Україні!", а тисячі відгукнуться: "Героям слава!". Цей вислів, що асоціюється зі Степаном Бандерою, щорічно стає популярним у соціальних мережах в день його народження.

Восени 2004 року слова лідера ОУН могли б прозвучати так: "І настав момент, коли один з нас вигукнув: 'Ми не тварини!', а мільйони у відповідь закричали: 'Ми не барани!'"

До цього часу мало хто знав про музикантів з Івано-Франківська, які вперше представили енергійну пісню "Разом нас багато" на місцевому майдані в середині листопада. Цю композицію вони створили всього за 2-3 години.

- Під час нашого виступу активісти в соцмережах почали розповсюджувати цю пісню. Вона зазвучала на Майдані в Києві, - ділиться з УП лідер гурту "Ґринджоли" Роман Калин.

Ми приїжджаємо до Києва і проводимо безліч концертів. Кожні 20 хвилин до нас підходять журналісти з питаннями.

Для нас тоді все було вражаючим. Уявіть, із провінції приїжджають хлопці, які раніше грали свою музику для маленької аудиторії, мали якісь плани на життя, до яких явно не входило ставати гуртом номер один в Україні і співати гімн революції.

Далі була перемога "Ґринджол" у національному відборі "Євробачення-2005" (вони потрапили до фіналістів національного відбору пісенного конкурсу без участі в попередніх стадіях - за пропозицією новопризначеного віцепрем'єр-міністра з гуманітарних питань Миколи Томенка). А потім 19 місце в фіналі конкурсу, який того року проходив у Києві. Два записаних альбоми, виступи в Європі, США та Канаді, безліч каверів і мемів на "Разом нас багато".

- Був якийсь американський фільм, не пам'ятаю назву, в якому до чорношкірого продавця платівок підходить покупець і каже: "Я би хотів купити платівку з якоюсь класною музичкою". А цей продавець відповідає: "Вау, чувак, у мене є класна платівка! І вмикає "Разом нас багато".

Це нагадує вражаючу казку про досягнення. Проте є й інша сторона цієї медалі.

В якомусь сенсі історія гурту "Ґринджоли" є дзеркалом лагідного помаранчевого гармидеру, де на мікрорівні присутнє все, що відбувалося в масштабах країни під час і після революції 2004-го. Великі надії і завищені очікування, розчарування й особисті образи, нарешті розпад гурту.

Як і багато інших українців, до осені 2004 року Роман Калин не мав жодного стосунку ані до революцій, ані до будь-яких проявів соціального протесту.

- Я - людина музична, завжди займався музикою, скільки себе пам'ятаю. Коли в 2004 році відбувалися події на Майдані, я не цікавився політикою взагалі.

Але свідомо чи несвідомо я почав цікавитися тим, що відбувається навколо. Івано-Франківськ тоді зупинився: не працювали підприємства, навчальні заклади. Люди вийшли на вулиці. Мене це дуже зачепило. З'явився азарт, з'явилася надія, що в цій країні щось зміниться, бо класна команда прийде до влади.

Це було кохання з першого погляду - яскраве, карнавальне. Серотонін зашкалював від відчуття причетності до чогось великого.

Кульмінаційний момент настав 23 січня 2005 року на Майдані, де, під поглядом тисяч людей, "дорогих друзів" та білих голубів, Ющенко склав присягу народу.

Калин з глибоким сумом згадує про події, які відбулися згодом, відчуваючи, що країна втратила важливу можливість, а також переживаючи особисту образу.

Мене охопило розчарування майже одразу. Згодом стартували парламентські вибори. Партія "Наша Україна" організовувала агітаційні тури з виїзними концертами. Однак нас, артистів, які створили гімн Помаранчевої революції, не запросили до участі. При цьому організатори використовували фонограму "Разом нас багато". Це мене дуже вразило і я вирішив: "Гаразд, всі політики - однакові, і всі вони не заслуговують на довіру".

Що відбувається, коли любов залишає нас? Безсумнівно, виникає майнове питання. Однак і в "Ґринджол" ситуація з цим далеко не ідеальна.

На даний момент я не отримав жодної авторської винагороди за "Разом нас багато". Єдине, що я отримав, це 300 доларів від рекордингової компанії в 2007 році за продаж дисків, і на цьому все.

Довгий час музиканти групи "Ґринджол" були єднані міжнародними гастролями. Коли їх популярність почала знижуватися, сталося те, що часто трапляється в подібних ситуаціях.

- Коли затребуваність зникає, артист стає непотрібним, у гурті починаються проблеми. Тому "Ґринджоли" самі по собі розвалилися.

Як зазначає Калин, "у 2010 році артисти залишили нас, і гурт продовжує існувати, в основному, завдяки мені". Це сталося саме в той рік, коли "друзів" у владі замінили "біло-сині" під керівництвом Януковича. Історія іноді демонструє вражаюче почуття гумору.

Прослуховуючи Калина, виникає відчуття, що хіт "Разом нас багато" став для "Ґринджол" не лише коротким сплеском популярності, а й певним кармічним тягарем. Обережно ставимо питання на цю тему.

- Можливо, в цьому є частка правди, - говорить він. - Ця пісня настільки вразила і запала в душу, що фактично зат shadowed всю мою подальшу творчість. Проте, я абсолютно не шкодую про те, що її створив.

Я є віруючою особою і переконана, що пісні створюються не нами, а приходять з небес, просто наділяючи нас натхненням. Я не можу ображатися на те, що дарував мені Бог. Це моя доля, мій шлях, сповнений помилок і випробувань. Вважаю, що все сталося так, як і повинно було.

Сьогодні на згадку про Помаранчеву революцію десь у нетрях шафи Калина зберігається помаранчевий шалик, зимовий светр з написом "Так!" і диск з помаранчевим яйцем на обкладинці, де була компіляція з двох пісень - "Разом нас багато" і "Пора".

На завершення запитуємо Романа Калина, де ж сьогодні можна натрапити на сліди Помаранчевої революції, окрім його гардеробу та YouTube.

У тих, хто у 2004 році виконував пісню "Разом нас багато", а тепер служить у війську, захищаючи нашу країну від російської агресії.

"Ось так! Ось так! Ось так!" - здається, вигукує жовта пташка, що мешкає в київському кафе, де ми зустрічаємося з Сергієм Пантюком, 59-річним письменником, перекладачем і видавцем.

Після Революції гідності він разом із товаришами став членом добровольчого батальйону ОУН. 24 лютого 2022 року вступив до тероборони, а з травня того ж року виконує обов'язки головного сержанта батареї протитанкових керованих ракет 23-го батальйону окремої президентської бригади імені Богдана Хмельницького. Учасник бойових дій під Києвом та Бахмутом.

Незважаючи на свій майже двометровий зріст, тактичний одяг та червоно-чорний браслет з написом "Україна понад усе", Сергій нагадує доброго казкаря. Це особливо відчувається, коли він згадує про події Помаранчевої революції.

На майдані 2004-го він був разом із сином Яромиром, якому тоді виповнилося чотири місяці.

Я проживав у Хмельницькому, але вже відвідував "Порі", де ми організовували перші заходи. За кілька днів після початку революційних подій я планував поїздку до Києва разом із сином. Коли ми збиралися, раптом помітив яскраво-помаранчевий комбінезон для хлопчика. Яромир завжди сидів у мене на руках в цій помаранчевій одежині. Це було справжнє диво, адже такого костюма більше не було ні в кого.

Він пригадує Помаранчеву революцію як справжній романтичний епізод, щось делікатне, м’яке та театральне. І, на відміну від багатьох інших, не відчуває жодного розчарування.

- Люди дуже часто кажуть, що розчарувалися у владі після Помаранчевої революції. А я завжди запитую: у чому ви розчарувалися? Хіба тоді були якісь політичні гасла і ми їх відстоювали? Тоді би ми мали право сказати: "Агов, чувак, виконуй те, що тобі наказано". Але цього не було. Гаслом Помаранчевої революції було "Ющенко - так!". Ми досягли його. А те, що він обіцяв... Ну, щось пробував, щось зробив, щось не зробив.

Під час масштабних бойових дій Пантюк разом із товаришами по службі висловлював ідею про те, що було б чудово носити помаранчеві стрічки як символ на формі українських військових.

У військових рядах я спостерігав стрічки різних відтінків: сині, жовті та червоні. Проте помаранчевих не було, адже помаранчевий скотч у таких обсягах, на жаль, не зустрічався.

Досліджуйте також: Секрети шевронів. Які історії ховаються за нарукавними знаками військових?

Сергія Пантюка можна назвати професійним революціонером. Він брав участь в усіх протестних рухах в новітній історії України - від Революції на граніті до Революції гідності. І якщо когось доречно питати про ризики того, що незадоволення суспільства може каналізуватися через новий майдан, то це до нього.

Безумовно, багато людей висловлюють своє незадоволення поточним становищем у країні, проте я вважаю, що лише абсолютно безрозсудні або зацікавлені можуть вирішити розпочати протести в цей час.

Українці такий народ - якщо нас зачепили, обов'язково дамо здачі. Але зараз насамперед ми маємо зберегти державу.

Я був глибоко розчарований результатами виборів "73%" у 2019 році. Проте, колись хтось розумний зауважив: незалежно від того, хто стане президентом України, він так чи інакше стане націоналістом. Взагалі, це дійсно працює, за винятком одного недолугого, який втік.

Коли завершиться війна, до звичайного життя повернуться понад мільйон людей, які звикли жити за чіткими правилами: тут свої, а там вороги, і кожен вислів має своє значення. Тоді, під впливом емоційних змін, може статися багато чого. Але це вже точно не буде революція, а справжня громадянська війна.

Як людина, яка любить свою країну, я сподіваюся, що мудрому українському народу вистачить розуму не обирати в повоєнні часи кого завгодно. Думаю, що тоді буде чимало гідних кандидатів, яких породила війна. Я взагалі невиправний оптиміст. Це допомагає в житті.

Листопад 2024 року. Як і два десятиліття тому, київський Майдан заповнений тисячами стягів. Проте тепер вони не помаранчеві, а синьо-жовті та червоно-чорні. Ці прапори не є символом "свята". Кожен з них нагадує про загиблого героя.

Ось уже одинадцятий рік в цьому повітрі не звучать святкові революційні ритми та не лунає помаранчева "Марсельєза". Натомість тут панує "Пливе Кача" і відчуття смерті.

Двадцять років тому пісня "Разом нас багато", яка стала символом Помаранчевої революції, лунала у виконанні мільйонів людей. Проте в листопаді 2024 року на платформі Spotify її прослухали лише трохи більше 7000 разів.

З нами той, хто здатен вас об'єднати.

З ким ми зможемо реалізувати цю мету?

Мета – зібрати 7 мільйонів гривень на безпілотники для Збройних Сил України. "Це точно! Це точно!" – періодично вигукує той, хто здатен їх створити, сивочолий Ющенко за білим роялем у відео української групи "Badstreet boys". Серед усіх, хто зробить внесок від 100 гривень, буде проведено розіграш меду від Віктора Андрійовича. Мета досягнута, збір завершено.

Як і два десятиліття тому, нині в атмосфері відчувається гостра потреба в справедливості.

Цей тригер активізувався у 2004 році, ставши мобілізаційним фактором для суспільної свідомості на всіх рівнях. Олег Покальчук впевнений, що попит на справедливість не був створений політтехнологами.

Десь в університетських аудиторіях під звуки сирен повітряної тривоги гризуть науку ровесники Помаранчевої революції.

"Схоже, Ющенко дійсно був кандидатом на пост президента," - наполегливо згадує один із них. - "Люди виходили на мітинги з помаранчевими стягами, одягнені в помаранчеві вбрання. Смішно, але так було."

#Президент (державна посада) #Суспільство #Українці #Збройні сили України #Україна #Боже. #Донецький вугільний басейн #Північна та Південна Америка #Володимир Путін #Європа #Київ #Українська правда #Google #Канада #Київський національний університет імені Тараса Шевченка #Роздрібний магазин #Бахмут #Журналіст #Віктор Янукович #Євген Нищук #Володимир Великий #Івано-Франківськ #Леонід Кучма #Карнавал #Вінстон Черчилль #Запоріжжя #Житомир #Джамала #Євромайдан #Помаранчева революція #Віктор Ющенко #Революція #Історична культура #Razom nas bahato #Революція Гідності #GreenJolly #Партія "Реформи і порядок #Цитрусові × sinensis #Революція на граніті #Експонат #Калина #Юлія Тимошенко #Жовтнева революція #Микола Томенко #Майдан Незалежності #AS Roma #Олександр Ткаченко (політик) #Наша Україна (політична партія) #Олександр Турчинов #Глеваха #Хмельницький #Олександр Зінченко (політик) #Пора (партія) #Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» #Богдан Хмельницький #Степан Бандера

Інші публікації

В тренде

artmisto

ARTMISTO - культурный портал Киева. События Киева, афиша, сити-гайд. Культурная жизнь, актуальная афиша мероприятий Киева, обзоры, анонсы. Новости культуры, современное искусство, культурные проекты - на artmisto.net. При перепечатке материалов сайта индексируемая ссылка на artmisto.net обязательна!

© Artmisto - культурный портал Киева. События Киева, афиша, сити-гайд. All Rights Reserved.